Парадокс Гран Прі Монако

Одна з найвідоміших гонок на планеті нечасто буває яскравим гоночним шоу, по завершенні якого вболівальники ще довго згадують події етапу.

За останні 10 років усі яскраві гонки вулицями князівства можна перелічити на пальцях однієї руки, проте Гран Прі Монако із дивовижною стабільністю дає нам привід знову і знову схопитися за голову і вигукнути: «Ну хто б міг передбачити такий результат?»

Етап в Монте-Карло – суцільний парадокс. Порівнюючи із останніми тенденціями і появою у календарі нових трас, Формулі-1 тут вже давно занадто тісно, а про стандарти безпеки годі й говорити. Тут майже немає місця для хитрих тактичних вигадок, обгони практично відсутні як клас, а недільний тріумфатор найчастіше визначається ще в суботу. Але унікальність історичної траси, її складність, характер та неймовірна концентрація уваги до цієї гонки, роблять Гран Прі Монако головним етапом у сезоні. Найбільшою перлиною у короні чемпіонату.

Перемогти на цій трасі – значить вписати своє ім’я в історію Королівських гонок. Зробити це більше ніж раз – усе одно, що на якусь мить відчути себе чемпіоном світу. Без жартів. Впевнений, що такі пілоти як Девід Култхард або Марк Уеббер, коли мова заходить про кар’єру в Ф-1, втішають себе саме тим, що хоч і не змогли виграти бодай один титул, мають на своєму рахунку аж по дві перемоги в Князівстві.

Щоправда часто буває, що перемога в цій гонці зовсім не вписується в контекст чемпіонату, в рамках якого вона проходить. Із 1998 року, почавши активно слідкувати за Формулою-1, я можу пригадати не більше п’яти-шести гонок, результати яких повністю відповідали духу першості – перемагав відвертий фаворит. Решта Гран Прі так або інакше завершилися результатами, які не були очевидними.

Наприклад перша перемога Ярно Труллі в 2004-м, після того, як Міхаель Шумахер під час сейфті-кару не поділив тунель із Хуаном-Пабло Монтойєю. Або успіх Хемілтона в 2008-му – на мокрій трасі та після вимушеного піт-стопу на заміну пробитого колеса від контакту із металевим відбійником. Фанати Ferrari ніколи не забудуть «парковку» того ж Шумахера у 2006-му, яка ще більше заплямувала репутацію чемпіону та подарувала перемогу (а потім і титул) Фернандо Алонсо. І, нарешті, як можна пояснити той факт, що останні ТРИ гонки в Монте-Карло виграв не чемпіон світу Льюїс Хемілтон, а його напарник Ніко Росберг?!

Що цікаво, і цього року, коли Ніко впевнено лідирує у чемпіонаті, експерти віддають перевагу його напарнику. Проте вільні заїзди, що пройшли в четвер, натякають нам на те, що ми знову можемо отримати «нелогічного» переможця гонки – аж занадто впевнено виглядає комбінація Ріккардо/RedBull/Renault. І дивуватися цьому не варто. Траса в Монако вимагає від пілота в першу чергу тотальної довіри боліду та внутрішньої впевненості та непохитності. Даніель нині знаходиться чи не в найкращій своїй формі і готовий «реабілітуватися» за програш Гран Прі Іспанії. Додайте сюди найкраще шасі в пелотоні та оновлений мотор і ви зрозумієте, що такий початок уїкенду – далеко не випадковість.

Впевнений, Марк Уеббер, який цієї неділі – як і весь світ - безумовно буде спостерігати за подіями в Монте-Карло, дасть своєму співвітчизнику кілька важливих порад, як зробити усе правильно та реалізувати такий шанс.

Зрозуміло, що пілоти Mercedes та (аванс!) Ferrari спробують не дати лідеру RedBullRacing довести почату справу до перемоги і, мабуть, наразі ніхто не може передбачити результати недільної гонки – навіть у паддоку Ф-1. А в контексті подій в чемпіонаті, навіть ймовірну перемогу Хемілтона можна буде сміливо назвати несподіванкою. А тому я пропоную усім нам цієї неділі запастися поп-корном, увімкнути Гран Прі Монако та отримати задоволення від побаченого. Ймовірність того, що гонка нас здивує, надзвичайно висока. Адже це Монако – місце, де фортуна любить сміливих!

 


Особистий Твіттер Максима Подзігуна - @maksf1

 

Будьте частиною чогось більшого

Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія Формула 1
Подія Гран Прі Монако
Трек Monte Carlo
Тип статті Блог