У 24 годинах Дайтони Алонсо змагатиметься із другом дитинства

Вони не змагалися на одній трасі 19 років, але у 24 годинах Дайтони зустрінуться знову – Фернандо Алонсо суперничатиме зі своїм найкращим другом дитинства, Антоніо Гарсією.

Одного дня 1988 року хлопчик на ім’я Фернандо Алонсо прибув до мадридського передмістя Сото-дель-Реаль разом із картом, розміщеним у пікапі його батька, Хосе Луіса. Старший Алонсо працював в Ов’єдо на одній із фабрик із виробництва вибухівки, і привіз сина для участі у картинговій гонці. У ті часи не дуже переймалися безпекою пілотів, а функції команди виконували батьки, які працювали механіками, психологами й інженерами. Саме там сьогоднішня зірка Ф1 Алонсо познайомився з хлопчиком, який став його найкращим другом, якого звали Антоніо Гарсіа, який також прибув разом із батьком, Себастіаном Гарсієй.

Через тридцять років після першої розмови між юними гонщиками, яким було тоді по вісім та дев’ять років, і через 19 років після останньої гонки разом старі друзі знову зустрінуться на одній трасі 27-28 січня 2018 року під час 24 годин Дайтони у США. Це змагання буде для Алонсо підготовкою до 24 годин Ле-Мана – при цьому Гарсія у славетному марафоні вже перемагав. У певний час шляхи друзів розійшлися, й Алонсо наразі є дворазовим чемпіоном Ф1 і одним із найбільш відомих спортсменів Іспанії. Антоніо Гарсія за ці роки переміг у 24 годинах Дайтони, у своїй категорії у 24 годинах Ле-Мана, і відомий лише прихильникам свого спорту. В інтерв’ю іспанському виданню АВС Антоніо Гарсія розповів про своє знайомство з Фернандо Алонсо, про їхню дружбу та про розвиток кар’єри.

«То була миттєва хімія, - сказав Гарсія про першу зустріч. – Ми обидва інтроверти, але дуже рішучі. Нам подобається змагатись.

Моєю командою були мої батько з мамою і я. І команду Фернандо складав він та його батько. Картинг був світом, у якому ми навчалися. Нас було по тридцять дітлахів на кожній стартовій решітці. Я виграв досить багато гонок, і Фернандо також. Потрібно було перемагати, щоб продовжувати ганятись. Ми перевозили карт на даху машини, і у 1990-му придбали причіп для його перевезення».

Юні пілоти продовжували прогресували, і тандем Гарсія-Алонсо вже не обмежувався гонками в Іспанії – хлопці попрямували до інших європейських міст, перш за все до Парми.

«Ми здійснювали довгі подорожі машиною до Італії, - продовжив Антоніо. – Ми виїжджали у п’ятницю після школи і поверталися у неділю після гонки, щоб у понеділок знову бути у школі. Іноді я їздив із Фернанндо та його батьком, іноді він їздив із нами.

Хоча ми обидва мовчазні, Фернандо і я говорили про все на світі протягом довгого часу. Ми провели багато часу на треках, поки у 2000-му не розлучилися.

Нам важко було відмовитися від картингу, тому що ми були дуже щасливі, коли ставали чемпіонами Європи і світу. Ми не планувати потрапити до Формули 1. Для когось потрапити туди було метою. Ми сприймали це як мрію».

Останньою командою, в якій вони виступали разом, була команда Адріана Кампоса у Формулі Nissan у 1999 році. Після цього Алонсо перейшов до Формули 3000, а Гарсія попрямував у ту ж категорію з програмою Red Bull.

«Я хотів жити автоспортом, тому що мені це подобалося, - пояснив Гарсія. – Моїм першим великим ударом стало те, що я не пройшов до молодіжної програми Red Bull. Я наполягав, тому що вони залишили мене на вулиці, і посадили до Porsche, що колись їздив у FIA-GT. Я виграв 24 години Спа. І зрозумів, що існує життя за межами Ф1. Я не міг все втратити. І я змінив своє життя».

Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія Формула 1 , IMSA
Гонщики Антоніо Гарсія , Фернандо Алонсо
Тип статті Спеціальна можливість
Теги 24 години дайтони, антоніо гарсія, друзі дитинства, фернандо алонсо