40 років титулу Ханта, який розділив Формулу 1 на до і після

40 років тому Джеймс Хант фінішував третім на Гран Прі Японії, став чемпіоном світу ізабезпечив собі місце серед легенд Формули 1.

Цьому титулу він має завдячувати у тому числі і Нікі Лауді, який був незадоволений дощовими умовами і добровільно зійшов. Повернення на третє місце після проколу Ханту було достатньо, аби здобути титул чемпіона.

Через роки легенда про обидва досягнення Ханта та епічний сезон 1976 року поширилась, чому також допоміг фільм «Rush» (Гонка), який і розповів ту історію загалу.

Тим не менше, можливо, події 40-річної давнини виділяються не тільки тим, яким чином Хант досягнув успіху, а і зовсім іншою епохою, як для чоловіків, так і для Джеймса, і команд, подібних до McLaren.

Для святкування нової сторінки у житті Ханта в McLaren вирішили зібрати три ключові фігури славнозвісного 1976 року: тодішнього виробничого інженера стайні Рея Гранта, водія вантажівки Роя Рідер та Дейва Райана, який тоді був одним з тих, хто працював у боксах, а тепер є гоночним директором Manor.

Усіх їх вражає разюча відмінність між тим, як було раніше і як зараз – вони розглядають часи Ханта главою книги, яку вже давно прочитано.

Райан сказав: «Для мене він був останнім у цілій епосі. У тому році він яскраво виступав на нашому боліді. Він був життєрадісним і робив те, що вам було необхідно. Таких немає зараз. Для мене це момент, який перетворив усе на до і після».

Підхід Ханта проявлявся не тільки по відношенню до McLaren, але і щодо Формули 1.

Рідер пояснив: «В Hesketh усі бачили його поведінку плейбоя. Цей елемент він приніс і у McLaren. Думаю, це поширилось і на весь піт-лейн.

Багато команд заздрили нам, що у нас був Джеймс. У певному сенсі цей хлопець подобався всім, але деякі його вчинки просто обурювали.

Після цього з іншими пілотами ніколи не виникали такі відчуття, як це було з Джеймсом. Це болюча втрата. Якщо поглянути на його життя, то зрозумієте, що воно було повноцінним, чого не скажеш про більшість інших. Сучасні гонщики ніколи не зроблять те, що робив він… ну, за виключенням хіба що Кімі Райкконена».

На запитання, як би Хант відносився до сучасної занадто корпоративної Формули 1, він відповів: «Насправді він би себе не асоціював з нами. Не думаю, що він узагалі б мав би з нею справу.

Він став дуже хорошим коментатором, його думка мала силу, але так вже Формула 1 змінилась, що зовсім не була схожа на Ф1 його часів. Це була зовсім інша гра».

Гонку врятував свищик

Те що сталося на спідвеї Фудзі надовго запам’ятається багатьма, але є дві історії, які ще більше закарбувалися у пам’яті тих, хто брав участь у тих подіях.

Перша відбулась перед стартом. Затримка внаслідок сильної зливи могла призвести до відміни гонки. Цей сценарій був би ідеальним для Ferrari, адже тоді Нікі Лауда автоматично ставав чемпіоном.

Рідер згадує: «Вже стемніло настільки, що ми відчували, якщо гонку не розпочати прямо зараз, то вона взагалі не розпочнеться. Хмарність, дощ, і той факт, що наближався вечір, робило ситуацію гіршою…»

Але Райан згадав ключовий момент, коли хтось з організаторів привернув увагу натовпу, стало зрозуміло, що їх забагато, щоб відмінити гонку.

«В Ferrari не хотіли, аби гонка розпочалася, – сказав він. –Все виглядало доволі загрозливим. Ми вважали, що гонка має відбутися, адже прийшло стільки люду. Їх було багато, вони просто сиділи, як це зазвичай роблять японці.

Отже один з наших механіків Ленс Гіббс вийшов до піл-волл. У нього був свищик. Вин почав ним свистіти, поки натовп не згуртувався.

Це, на мій погляд, допомогло провести гонку, адже був шанс, що вона не розпочнеться. Усе завертілось, і в Ferrari не були раді цьому. Інше – вже історія».

Драма з піт-стопом

Лауда вважав умови занадто небезпечними, щоб змагатися, і відправився у бокси майже одразу після старту. У той же час Хант залишився на трасі, яка почала підсихати, до того моменту поки не отримав прокол колеса і не звернув на піт-стоп.

Він мав би пройти досить скоро, аби повернутись на трек, але McLaren потрапив у халепу з колесом, за яке відповідав Райан.

Райан пояснив: «Було забагато розмов, ніхто не хотів брати на себе відповідальність за повернення Джеймса. Вони хотіли, аби Джеймс самостійно вирішив, а самі метушились навколо, поки він їхав.

Зрештою він приїхав як приїхав, у нього був прокол переднього лівого колеса, за яке відповідав я. У ті дні я провів не один піт-стоп, але з тим одним не було так легко, тому у нас завжди були консольні домкрати.

Ідея полягала у використанні домкрата у якості поперечного важеля, аби підняти колесо так, щоб його було можливо зняти. Ми відпрацьовували це багато разів, але ніколи з пробитим колесом. Тому це було трохи безглуздо!

Врешті-решт, ми підняли усю передню частину боліду і замінили колесо. Джеймс мав завершити гонку третім, аби стати чемпіоном».

Дикі вечірки

Вечірка тієї ночі була дуже яскравою, навіть механіки команди завершили день заміною своїх інструментів і обладнання на алкоголь прямо на трасі.

Але, якщо ви насправді хочете зрозуміти відмінність між сучасністю та тодішніми подіями, то вам необхідно повернутись ще на два тижні до того у Воткінс-Глен, де сталася історія із сумнозвісним готелем Сенека Лодж, яка вже давно стало легендарним.

Знову пояснює Райан: «Це було чарівне місце. Це було центром тяжіння північноамериканського автоспорту. Більшість команд зупинялись там, а господарі готелю були дуже і дуже привітними. Кожної ночі там відбувались вечірки! Це була неймовірна місцина».

Рідер додав: «Ми зупинялись у цьому мотелі одразу біля основного об’єкту. Це було одне з тих місць, де ви могли навести лад, поснідати, прийняти душ та швиденько повернутися на трасу.

Хто б не вигравав гонку, залишав на барній стійці певну суму грошей на світле пиво, яке потім випивалось».

Але Грант згадав ніч після гонки 1976 року, коли майже усе валилось із рук.

«Випивка не тікла рікою, тому я пішов до бару і попросив більший келих. Я сказав, що глека буде достатньо. Я попросив один з джин-тоніком та один з бакарді і колою…»

Хант сидів у кутку і обіймав кожною рукою по одній кралі, на голові у нього був капелюх з помаранчевими миготливими вогниками.

 

Біографія Джеймса Ханта
Біографія Джеймса Ханта

Фото: McLaren

 


 В McLaren допомогли створити абсолютно нову біографічну книгу Джеймса Ханта на 352-х сторінках, до якої увійшли раніше неопубліковані світлини. Автором біографії став відомий у Формулі 1 журналіст Моріс Хемілтон. Докладніше: http://www.blinkpublishing.co.uk/index.php/james-hunt-2/

 

Сьогодні у Лондоні у RAC Club Pall Mall за підтримки Havoline відсвяткують звитяги Джеймса Ханта. На вечерю збереться сім’я та друзі Ханта, після чого проведуть прес-конференцію.

Про більш вражаючу новину щодо Джеймса Ханта та Motorsport Network буде оголошено у найближчий час.

Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія Формула 1
Гонщики Джеймс Хант
Тип статті Аналіз