Чи досягли машини Ф1 2017 року бажаної швидкості?

Чи дозволяють нові автомобілі Формули 1 їхати так швидко, як передбачалося під час обмірковування переходу на новий технічний регламент?

Це було одне з питань, що стали актуальними після Гран Прі Австралії. Час поула Льюіса Хемілтона був достатнім для побиття абсолютного рекорду траси. Але він не виправдав початкових очікувань. За підсумками тестів у Барселоні можна було зробити висновок, що володар поула в Мельбурні міг би проїхати ще швидше.

Хемілтон проїхав на 1,649 секунди швидше за час торішнього поула. Однак деякі спеціалісти вважали це недостатнім прогресом. І виникли сумніви: а чи варто було взагалі переходити на новий регламент, що потребувало коштів? Але все не так просто, як здається.

По-перше, слід пам'ятати: коли писали правила сезону-2017, за основу брали п'ятисекундне покращення на колі по відношенню до результатів 2015 року. Причому не де-небудь, а в Барселоні. На цій трасі збільшення рівня притискної сили відчутно позначається на результаті на колі.

Більша частина цього п'ятисекундного відігравання вже відбулася «природним чином» у період із 2015 по 2016 рік, без будь-яких змін правил, а просто тому, що команди зуміли досягти більш високої ефективності від своїх машин на третій рік використання турбомоторів.

Слід пам'ятати і те, що нові машини, які генерують більшу притискну силу і завдяки цьому швидше проїжджають повороти, у той же час відчувають більший аеродинамічний опір, що знижує їхню швидкість на прямій. Аеродинамічний опір збільшується не тільки через зрослу ширину антикрила, але й унаслідок використання ширших шини. Хоч, звичайно, гонщики тепер можуть трохи довше використовувати DRS.

Крім того, машини стали важчими. Тепер мінімальна маса становить 728 кг. Шини Pirelli відчувають додаткове навантаження; але ж вони ще мають відповідати вимогам, які полягають у тому, щоб гонщик міг атакувати трасу протягом усього відрізка.

Як зазначалося, багато хто не бачить нічого незвичайного в тому, що час поулу покращився всього на 1,6 секунди. Але якщо порівняти із 2015-м, поліпшення складе вже 4,1 секунди. І ось це вже майже відповідає заявленим цілям.

Кваліфікація в Мельбурні

2014: 1.29,375 (FP3, дощова кваліфікація)
2015: 1.26,327
2016: 1.23,837
2017: 1.22,188

Покращення з 2015 до 2017: 4,139 с
Покращення з 2016 до 2017: 1,649с

Якщо навіть це вас не вразить, то давайте розглянемо найшвидше коло в гонці. У порівнянні з 2016-м вдалося відіграти 2,4 секунди, а в порівнянні з 2015-м - 4,4 секунди, тобто ще ближче до заявлених п'яти секунд.

Найшвидше коло в Мельбурні

2014: 1.32,478
2015: 1.30,945
2016: 1.28,997
2017: 1.26,538

Покращення з 2015 до 2017: 4,407 с
Покращення з 2016 до 2017: 2,459 с

Що по-справжньому вражає, так це приріст у 6,1 секунди в порівнянні з 2014 роком, коли турбомотори тільки повернулися в Ф1. Це добре ілюструє той факт, що нинішні машини дійсно стали складнішими в керуванні і за ними цікавіше спостерігати під час гонки.

Справа не тільки в темпі на одному колі. Завдяки повільнішої деградації шин машини демонстрували стабільний темп протягом усієї гонки. Хоча прямі порівняння з результатами в попередні роки провести не можна, адже впродовж попередніх Гран Прі Австралії на трасі з'являлася машина безпеки.

Не забувайте, що Австралія стала першою гонкою в умовах нового регламенту. Очікується, що впродовж сезону команди ще досягнуть значного прогресу з точки зору аеродинаміки. Прогресуватимуть і мотористи, яких більше не стримує горезвісна система жетонів.

Справа в тому, що Мельбурн зовсім не та траса, на якій переваги техніки нового покоління стають очевидними. Шанхай і Бахрейн стануть у цьому плані значно показовішими. Вплив DRS зросте, і це має посприяти обгонам. Найближчими двома тижнями ми краще розумітимемо, на що схожа нова Формула 1.

Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія Формула 1
Тип статті Аналіз