Дікі Стенфорд: 30 років спогадів про Williams у Формулі 1

Британець Дікі Стенфорд був ключовою фігурою великого цирку під назвою Формула 1 протягом 30-ти років і пережив декілька епох Великих Призів.

Він розпочав з механіка, потім став головним механіком і виріс до посади командного менеджера стайні Williams. Але тепер Дікі Сенфорд майже не має жодного стосунку до стайні і нещодавно був призначений відповідальним за спадщину Williams – колекцію машин британської команди.

За три десятиріччя Стенфорд став привілейованим свідком впровадження таких новітніх технологій, як надпотужний турбодвигун, активна підвіска та напівавтоматична коробка передач. Motorsport.com вдалося з ним поспілкуватись про ті божевільні роки Формули 1, коли дозволялось якщо не все, то майже все.

Палкий прихильник механіки Стенфорд дебютував у автоспорті, коли вирішив допомогти своєму другу, який змагався у Формулі Ford в Англії. До приходу у Williams в 1985 році він встиг побувати у різноманітних командах. Він мав честь працювати з декількома чемпіонами Формули 1: Кеке Росбергом, Найджелом Менселлом, Нельсоном Піке, Аленом Простом, Айртоном Сенною, Деймоном Хіллом та Жаком Вільньовим.

«Коли я у 1985 році опинився у Williams, у нас загалом було близько 80-ти співробітників разом із Френком Вілльямсом, адміністрацією і двірниками, – пояснює Стенфорд. – У той час на гонці були присутні лише 25 людей. Сьогодні все інакше, адже персонал Williams нараховує більше 500 співробітників».

Дікі працював з Патріком Хедом, Енріке Скалаброні, Едріаном Ньюі і Френком Дерні і на власні очі бачив, як Формула 1 змінилась протягом дуже короткого проміжку часу.

Роки на будь-який смак

«Усе дуже відрізнялося. Не було сучасної електроніки. У 1986 році Williams FW10 був оснащений V6 turbo Honda і механічною коробкою передач з H-подібним важелем, – продовжив він. – Збір даних ще не проводили, а портативні комп’ютери тільки почали з’являтися. Після тестів чи кваліфікації ми спілкувалися з пілотом, який розповідав про свої відчуття. Потім ми досліджували шини і це все. Налаштування були інтуїтивними, а не дослідницькими».

Honda RA164E живився від двох турбонагнітачів, а тиск наддуву не регулювався. Окрім того, V6 споживав синтетичне пальне, яке було дуже вибухонебезпечним, оскільки містило толуол. Двигун Honda, звісно ж, був надзвичайно потужним, але настільки жорсткий, що одразу відчувався дуже агресивний прилив усієї цієї міці.

«Думаю, що двигун видавав максимальну потужність на рівні 1300 конячок, – сказав Дікі. – Задні колеса боліда на шостій передачі розкручувались з неймовірною швидкістю! У гонці потужність сягала 850-900 конячок. Але робочий діапазон такої потужності був замалий і вона швидко падала!»

Він продовжив розповідати цікаві історії: «Пізніше під час двох тестових сесій з FW11 та Honda ми заблокували випускний клапан, як це зробили в BMW. Але інженери Honda зрозуміли, що вони можуть краще контролювати потужність, не блокуючи його. Тому ми цього ніколи не робили під час Гран Прі».

Три боліди для випробувань

Як відомо, зараз у Формулі 1 існує обмеження на тести у декілька днів на сезон. Лише 15 років тому такого не було зовсім.

«Для нас тести досягли піку інтенсивності на початку 2000-х, коли BMW став постачати двигуни, – розповідає Сенфорд. – У 1980-х ми проводили лише одне серйозне випробування на два Гран Прі. А з BMW у нас з’явилось три випробувальних боліди. Ми могли одночасно їх використовувати на двох різних трасах. Наприклад, двоє тестувались на Поль Рікар, а третій - у Монці».

Ще один момент. У Формулі 1 суттєво змінились характер та особистість гонщиків. Дікі співпрацював з деякими гарячими головами, які не підбирали слів ані в команді, ані перед пресою. Такими були Менселл, Росберг та Піке.

Гонщики зі сталевим характером

«Все так, вони були сильними особистостями і одночасно справжніми професіоналами. Головні спонсори ще не охопили Формулу 1. У пілотів було більше часу на особисте життя, – стверджує Стенфорд. – Сьогодні спонсори мають таку вагу, що пілоти мають підбирати слова, аби нікого не образити. У 1980-х життя пілотів більшою мірою належало їм, аніж команді. Я пригадую, як Кеке Росберг та Найджел Менселл не брали участь у великих спонсорських заходах під час гоночного вікенду. Ці заходи організовувались частіше між Гран Прі».

У березні 1986 року бос героя нашого матеріалу Френк Вілльямс потрапив у дорожню аварію. То був складний період – Френк пошкодив хребет, що призвело до його паралічу.

Прикутий до крісла

Стенфорд визнав, ця подія приголомшила стайню: «Це був драматичний момент для команди, адже Френк був у критичному стані. Патрік Хед та інший персонал команди трималися від нас на відстані. Вони ділились із нами інформацією у тому обсязі, який не відволікав нас від нашої роботи.

Автоспорт був невід’ємною частиною життя Френка. Важливо було продовжити роботу. Але я дійсно ставив собі запитання: «Чи це кінець? Наш керівник знаходиться у критичному стані. Що тепер буде?». Вперше я зіштовхнувся з такою трагедією. Маю визнати, що команда подолала цю важку ситуацію».

Тепер Дікі Стенфорд опікується колекцією болідів Williams: такими болідами зі славетним минулим, як FW07 Алана Джонса, FW11B Нельсона Піке, FW14B Найджела Менселла, FW19 Жака Вільньова та іншими.

 

Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія Формула 1
Тип статті Інтерв'ю