Деймон Хілл: (не)випадковий чемпіон

20 років тому цей сором'язливий британський гонщик виграв свій єдиний чемпіонський титул.

Якщо Ніко Росберг цього року виграє таки чемпіонат, він стане лише другим гонщиком Формули 1, хто повторив досягнення батька. Першим був Деймон Хілл.

З високою долею упевненості можна стверджувати, що Хілл став чемпіоном завдяки примхам долі.

Захоплюючись змолоду мотогонками, він доволі пізно пересів на чотири колеса й у молодших серіях виглядав переростком через свій вік. Проте й особливими досягненнями син двократного чемпіона світу Грема Хілла похизуватися теж не міг.

Втім у 1991 році його взяли тест-пілотом у Williams – цьому Деймон має завдячувати своєму співвітчизнику Найджелу Менселлу, котрий не любив працювати на тестах.

Наступного року британець навіть дебютує в гонках Формули 1. На той момент йому вже було 31, і щоб не бентежити роботодавців, Хілл «скинув» собі пару років. Дебют вийшов не дуже вдалим – за кермом жахливого Brabham він частіше за все не проходив кваліфікацію.

Але вдача посміхнулась йому – у Williams, яка на той момент володіла найшвидшим болідом, виникли кадрові проблеми – до команди прийшов Ален Прост, а Найджел Менселл не схотів бути з ним у парі й перебрався до Індікар. Незважаючи на бажання Айртона Сенни, Френк Вільямс і Патрік Хед вирішили взяти другим пілотом менш зіркового й талановитого хлопця, який не буде заважати Просту вигравати чемпіонський титул – Деймона Хілла.

Та Деймон, незважаючи на статус новачка, швидко вчився й виграв у першому повному сезоні три гонки поспіль, ставши в підсумку бронзовим призером.

Наступного року ситуація повторилась, і Деймон залишився другим номером при новому напарнику – Айтоні Сенні. Але невдовзі бразилець трагічно загинув і несподівано Хілл опинився головною надією Williams.

Два роки поспіль він програвав боротьбу за титул більш молодшому й зухвалому Міхаелю Шумахеру. Та коли в 1996-му році Шумахер опинився в Ferrari, вболівальники британця зітхнули з полегшенням – на той час у Williams вже не було конкурентів серед інших команд.

Та новим напарником Хілла став юний Жак Вільньов – нова зірка Формули 1 і теж син знаменитого батька. В команді не стали втручатися у боротьбу між своїми гонщиками, давши їм рівний статус.

Змагання тривало до останнього етапу і врешті досвід узяв гору над молодістю – вигравши Гран Прі Японії, Деймон Хілл у 36 років став чемпіоном!

Багато хто не сприймав цього гонщика всерйоз – на той час існувала думка, що за кермом Williams може вигравати абсолютно кожний гонщик – і це дуже тішило Френка Вільямса.

Та хай воно як, але хтось відомий сказав: «Чемпіоном не можна стати випадково. Випадково можна не стати їм». Можливо, саме в 1994-му, коли в Аделаіді Шумахер врізався у нього, Хілл випадково не взяв титул, а за два роки доля просто повернула йому борг.

Згодом Деймон все одно змусив замовкнути скептиків, але то було лише за рік…

Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія Формула 1
Гонщики Деймон Хілл
Тип статті Ностальгія