Думка: як вирішити проблему меж траси?

Чи має межа траси проходити там, де її намалювали? Чарльз Бредлі вважає, що у нього є відповідь…

Перед Гран Прі Німеччини це делікатне питання нагадало про свою потворність. 93 порушення впродовж лише першої п’ятничної практики!  

Я регулярно висвітлював гонки DTM на початку 2000-х, і дотримання меж траси завжди було проблемою для Тільке-версії Хоккенхаймрингу. Дайте пілоту хоча б сантиметр, і він використає усю зону, особливо у першому та останньому поворотах Mercedes Arena.

Зрештою, це не найбільша проблема, адже гонщики показали, як вони за бажанням можуть їхати після того, як Чарлі Вайтінг відтермінував введення правила.

Я згадав минулорічний вікенд «Lone Star Le Mans» у Остіні (одна з найкращих трас Тільке), де проводили етап Чемпіонату світу з гонок на витривалість та IMSA, але у організаторів було геть різне відношення до меж траси.

У WEC жорстко їх дотримувались, а у IMSA тільки робили вигляд. І Porsche 911-ті яскраво це продемонстрували, адже приймали участь в обох гонках, – найшвидше коло в гонці IMSA було на півтори секунди краще за результат у WEC.

Було досить дивно спостерігати за одними і тими самими пілотами, які в одному випадку намагались не виїжджати за межі, а у іншому – загравали із гравійними пастками.

Виглядало трохи дурнувато.

Знай свої межі

Ми звикли до чітких меж у найпопулярніших видах спорту. І не важливо, чи це футбольне поле зі штрафним майданчиком, чи 400-метрова бігова доріжка – публіка звикла мати справу з такою концепцією.

Уявіть собі, що пенальті призначать за порушення біля штрафного майданчика, або Усейна Болта, який стартує на восьмій доріжці, перетинає усі смуги на повороті і встановлює новий світовий та олімпійський рекорди цього літа. Уявили?

Як і у житті найсильнішим стримувальним фактором, який забезпечує дотримання правил, є покарання за їх порушення.

Отже, уявіть моє здивування, коли керівник команди Mercedes Тото Вольфф заявив на Хоккенхаймринзі про те, що не вважає за потрібне суворо дотримуватись меж траси.

«Ми обговорили це на засіданні Стратегічної групи, – сказав він після зустрічі у Женеві, – Є дві різні філософії.

Філософія Чарлі чітка: ми маємо чітко дотримуватись меж траси, адже безпека залишається на першому місці, як це і має бути. І ми відповіли, що це дещо заплутує глядачів, якщо час кола анулюються, коли пілот виїхав на два сантиметра за білу смугу.

Я думаю, що треба обирати найшвидшу траєкторію, а якщо є проблема з виїздом за межі траси, то зробіть великий бордюр, тому що ніхто на нього не захоче заїхати. Це гонки, і маємо бути відчайдушними та найшвидшими, і якщо траєкторія кидає Вас на бордюр, що аж іскрить, а болід втрачає стабільність, то саме це ми хочемо бачити.

Але боліди мають дотримуватися меж, і якщо ви перетнули її на два сантиметри, то маєте бути оштрафовані. Думаю, це можна обговорювати довічно».

І справді. Я згоден з його думкою, що скасування часу пілота спантеличує вболівальників, але це проблема особистих помилок, які притаманні цьому виду спорту.

На мою ж думку, основна проблема полягає у фундаментальних принципах зведення траси. Це спровоковано боротьбою за безпеку. Якщо асфальтовані зони безпечніші за траву та гравій, то нехай так і буде.

Однак межі траси мають бути «підсилені» солідними бордюрами, в цьому і полягає основна проблема. Більшість трас використовуються у мотоперегонах, де просувають пласкі бордюри, аби убезпечити райдерів, – абсолютно протилежні вимоги у чотириколісних змаганнях.

Невже найпростіше рішення – використовувати у мотогонках та чотириколісних гонках різні траси? У такому випадку дуже просто облаштувати траси для відповідних змагань.

Розділення трас Формули 1 та MotoGP

Але як тоді Формулі 1 та MotoGP триматись на відстані з точки зору трас, на яких вони проводять гонки?

Цього року лише п’ять треків приймають етапи обох чемпіонатів: Барселона, Остін, Шпільберг, Сільверстоун та Сепанг.

Життя може полегшити Берні Екклстоун, якщо дещо змінить. Як щодо заміни Барселони на вуличний трек у Валенсії? Він міг би зробити декілька політичних кроків і витратити декілька пенні, аби це сталося, але Кармело Еспелеті довелося б провести не одні перемовини, аби замінити в MotoGP чотири етапи.

У США можна легко повернули мотогонки на Лагуна-Секу, а ми б знов отримали неймовірні кадри, як райдери долають звивистий Штопор.

У Австрії мотогонки могли б переїхати на Зальцбургринг, де вони були до 1994 року. У Великобританії мотогонщики завжди почували себе краще у Донінгтоні, ніж у Сільверстоуні.

Залишається Сепанг, альтернатива якому Джохор, де етап проходив у 1998 році (я розумію, що наразі, траса перебудовується). Або, якщо необхідно зберегти азіатський ринок, можливо варто відвідати чергове творіння Тільке, як приклад передових технологій і мистецтва, – трасу Бурірам у Тайланді?

Таким чином, Барселона збереже свої плоскі бордюри, а ми у вигляді бонусу позбудемося найнуднішого етапу Формули 1. Стайні нехай проводять там і в Хересі щорічні тести.

На відновленій вуличній трасі у Валенсії у поворотах та на виходах із них встановити бордюри-сосиски, якими також потрібно обладнати проблемні місця інших треків, як, наприклад, перший поворот Хоккенхаймрингу.

З метою безпеки ми не відмовляємось від великих зон вильоту, але тепер по ним не можна рухатись, як би це мало бути, - це завдання покладено на плечі бордюрів, з якими пілоти Moto GP, що впали, ніколи не зіштовхнуться.

Ми звели великі зони вильоту заради безпеки, але вони не стали закритими (забороненими) зонами, якими б вони повинні були стати. Огороджені бордюрами вони призводять до аварій в MotoGP, тому райдери їх ніколи не приймуть.

Вуаля, проблема Формули 1 вирішується з урахуванням безпеки мотогонщиків!

Скористайтесь цією ідею на наступному засіданні Стратегічної групи, пане Вольфф…

 

Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія Формула 1 , MotoGP
Тип статті Коментар