Усі гонщики Ф1, що перемагали за кермом Ferrari

На рахунку Ferrari – найбільша кількість перемог на етапах чемпіонату світу. 228 разів гонщики Скудерії піднімалися на найвищу сходинку подіуму. Пропонуємо згадати їх усіх.

Хосе-Фройлан Гонсалес – 2 перемоги

Хосе-Фройлан Гонсалес – 2 перемоги
1/38

Аргентинській гонщик провів два повних сезони у складі Скудерії – 1951 і 1954 рр. і вписав своє прізвище в історію Ferrari, здобувши для неї (і для себе) першу перемогу в чемпіонаті світу. Це сталося на Гран Прі Великої Британії 1951 року. Цікаво, що другу й останню перемогу Гонсалес здобув там же, у Британії, трьома роками пізніше і також за кермом Ferrari.

Альберто Аскарі – 13 перемог

Альберто Аскарі – 13 перемог
2/38

Після першої перемоги на етапах чемпіонату світу одразу прийшла й друга, і третя – Альбернто Аскарі виграв дві наступних після Гран Прі Великої Британії гонки. А вже у 1952-му італієць здобув шість перемог поспіль і приніс Ferrari перший титул. За рік він повторив своє досягнення і... пішов з команди.

Фото: LAT Images

П’єро Таруффі – 1 перемога

П’єро Таруффі – 1 перемога
3/38

Наступним переможцем за кермом машин із Маранелло став П’єро Таруффі. 45-річний італієць виграв перший етап 1952 року і посів загальне третє місце за підсумками сезону. Ця перемога стала єдиною у його кар’єрі.

Фото: LAT Images

Майк Хоторн – 3 перемоги

Майк Хоторн – 3 перемоги
4/38

Чемпіон 1958 року за сім сезонів у Формулі 1 здобув лише три перемоги – всі за кермом Ferrari.

Фото: LAT Images

Джузеппе Фаріна – 1 перемога

Джузеппе Фаріна – 1 перемога
5/38

Перший чемпіон світу у 1952-му перейшов із Alfa Romeo до Ferrari і за рік здобув свою останню перемогу у Ф1.

Фото: LAT Images

Моріс Трінтіньян - 1 перемога

Моріс Трінтіньян - 1 перемога
6/38

Відомий французький гонщик провів у Формулі 1 15 сезонів, і першу з двох своїх перемог здобув на Гран Прі Монако 1955 року за кермом Ferrari 625.

Фото: LAT Images

Луїджі Муссо – 1 перемога

Луїджі Муссо – 1 перемога
7/38

На рахунку Муссо у чемпіонаті світу значиться лише одна перемога – та й то завдяки тому, що на Гран Прі Аргентини 1956 року він віддав свою Lancia-Ferrari D50 Хуану-Мануелю Фанхіо, який і виграв гонку.

Фото: LAT Images

Хуан-Мануель Фанхіо – 3 перемоги

Хуан-Мануель Фанхіо – 3 перемоги
8/38

Великий Маестро встиг побувати у складі усіх топ-команд 1950-х – Alfa Romeo, Mercedes, Ferrari й Maserati – і кожній із них приносив чемпіонство. За кермом болідів Енцо Феррарі Фанхіо провів лише один сезон – цього вистачило, щоб виграти три гонки і здобути четвертий титул у Ф1.

Фото: LAT Images

Пітер Коллінс – 3 перемоги

Пітер Коллінс – 3 перемоги
9/38

Британець виступав у складі Ferrari три останніх роки свого життя. До своєї загибелі на Гран Прі Німеччини 1958-го він встиг виграти три гонки.

Фото: LAT Images

Тоні Брукс – 2 перемоги

Тоні Брукс – 2 перемоги
10/38

Брукс більше відомий за виступами на британських болідах Vanwall, але один сезон – 1959 року - він провів у складі Ferrari. Для Тоні це був один з найуспішніших років, який приніс йому дві перемоги і віце-чемпіонське звання.

Фото: LAT Images

Філ Хілл – 3 перемоги

Філ Хілл – 3 перемоги
11/38

Чемпіон світу 1961 року всі свої перемоги у Формулі 1 здобув за кермом Ferrari.

Фото: LAT Images

Вольфганг фон Тріпс – 2 перемоги

Вольфганг фон Тріпс – 2 перемоги
12/38

Напарник і головний конкурент Філа Хілла розбився на смерть у Монці-61 на шляху до свого чемпіонського титулу. Інакше б рахунок його перемог міг би бути значно більшим.

Фото: LAT Images

Джанкарло Багетті – 1 перемога

Джанкарло Багетті – 1 перемога
13/38

Італієць відомий тим, що за кермом Ferrari виграв перший же етап чемпіонату світу Ф1, в якому взяв участь. Проте подальша кар’єра Багетті не була такою вдалою.

Фото: LAT Images

Джон Сьортіз – 4 перемоги

Джон Сьортіз – 4 перемоги
14/38

Найкращі виступи Сьортіза у Формулі 1 були у складі Ferrari – за кермом червоних болідів він здобув чотири з шести своїх перемог на етапах чемпіонату світу та виграв титул.

Фото: LAT Images

Лоренцо Бандіні – 1 перемога

Лоренцо Бандіні – 1 перемога
15/38

Лоренцо перейшов до Ferrari у 1962-му - на другий рік виступів у Формулі 1 і вже не розставався з червоними машинами до самої смерті після жахливої аварії на Гран Прі Монако-1967. На жаль, доля не дуже посміхалась цьому витонченому італійському гонщику і подарувала йому лише одну перемогу.

Фото: LAT Images

Лудовіко Скарфіотті – 1 перемога

Лудовіко Скарфіотті – 1 перемога
16/38

Одним із напарників Бандіні був Лудовіко Скарфіотті. Щоправда, цей гонщик спеціалізувався більше на перегонах на витривалість, тому у Формулі 1 брав участь лише періодично. За шість років Скарфіотті взяв участь лише у 12 Гран Прі, один з яких виграв за кермом Ferrari 312.

Фото: LAT Images

Жакі Ікс – 6 перемог

Жакі Ікс – 6 перемог
17/38

Саме у Ferrari бельгієць провів найкращі роки своєї кар’єри у Формулі 1: одержав шість перемог із восьми та мало не став чемпіоном у 1970-му, коли не зміг випередити за очками загиблого Йохена Ріндта.

Фото: LAT Images

Клей Регаццоні – 4 перемоги

Клей Регаццоні – 4 перемоги
18/38

Клей був одним із найпопулярніших гонщиків Ferrari за всю її історію. Швейцарець здобув чотири перемоги у складі Скудерії, віце-чемпіонство 1974 року, після чого поступився лідерством у команді молодому Нікі Лауді.

Маріо Андретті – 1 перемога

Маріо Андретті – 1 перемога
19/38

Легенда автоспорту найбільші свої успіхи у Формулі 1 пов’язує з Lotus. Проте на початку кар’єри у чемпіонаті світу йому доводилось їздити і на Ferrari. Першу перемогу у Ф1 Андретті здобув у 1971 році саме на італійському боліді.

Фото: LAT Images

Нікі Лауда – 15 перемог

Нікі Лауда – 15 перемог
20/38

Нікі Лауда повернув Ferrari на вершину Формули 1. За кермом червоних болідів австрієць виграв 15 гонок – цей рекорд тримався до появи у Скудерії Міхаеля Шумахера.

Фото: LAT Images

Карлос Ройтеманн – 5 перемог

Карлос Ройтеманн – 5 перемог
21/38

В останньому сезоні Лауди у складі Ferrari його напарником був Карлос Ройтеманн, який після уходу австрійця у Brabham став новим лідером Скудерії та приніс їй п’ять перемог.

Жиль Вільньов – 6 перемог

Жиль Вільньов – 6 перемог
22/38

Яскравий канадець був улюбленцем Енцо Феррарі попри те, що розбив купу його машин. Вільньов виграв шість гонок Ф1 – усі за кермом Ferrari – й міг би стати чемпіоном, якби не загинув у 1982 році.

Джоді Шектер – 3 перемоги

Джоді Шектер – 3 перемоги
23/38

Джоді Шектер провів у Ferrari два останніх роки своєї кар’єри у Формулі 1. Південний африканець становив разючий контраст зі своїм божевільним напарником Вільньовим, але завдяки технічній їзді саме він став чемпіоном у 1979-му – після нього жоден пілот Скудерії протягом 20 років не міг повторити цього успіху.

Фото: LAT Images

Дідьє Піроні – 2 перемоги

Дідьє Піроні – 2 перемоги
24/38

У 1982 році Піроні разом із Вільньовим були головними фаворитами чемпіонату. Здобувши дві перемоги, француз після загибелі напарника мав виграти титул, але невдовзі сам потрапив у аварію, яка поставила хрест на його подальшій кар’єрі у Формулі 1.

Фото: LAT Images

Патрік Тамбе – 2 перемоги

Патрік Тамбе – 2 перемоги
25/38

Гонку, яка стала останньою для Піроні, виграв Патрік Тамбе – його запросили на місце загиблого Вільньова. Француз залишився у Ferrari й на наступний рік та приніс команді ще одну перемогу.

Фото: LAT Images

Рене Арну – 3 перемоги

Рене Арну – 3 перемоги
26/38

У 1983-му Ferrari запросила ще одного француза. Арну швидко призвичаївся у команді, виграв три гонки та став бронзовим призером чемпіонату, чим допоміг Скудерії завоювати Кубок конструкторів – останній перед 15-річною перервою.

Фото: LAT Images

Мікеле Альборето – 3 перемоги

Мікеле Альборето – 3 перемоги
27/38

Цей люб’язний італієць провів у Ferrari п’ять років, виграв три гонки та був єдиним гонщиком, хто у 1985-му змагався з Аленом Простом за чемпіонський титул.

Фото: LAT Images

Герхард Бергер – 5 перемог

Герхард Бергер – 5 перемог
28/38

Австрієць почав виступати у Ferrari ще за часів Альборето, здійснив невеличке відрядження до McLaren і знову повернувся до Маранелло. Він залишив команду напередодні приходу Міхаеля Шумахера, не схотівши грати другу скрипку поруч із німцем.

Фото: LAT Images

Найджел Менселл – 3 перемоги

Найджел Менселл – 3 перемоги
29/38

За весь час у Формулі 1 Менселлу пощастило виступати лише у командах-грандах: Lotus, Williams, McLaren. Не стала виключенням і Ferrari – британець провів у Скудерії два сезони й виграв три гонки, проте після приходу Алена Проста повністю опинився у тіні титулованого напарника.

Фото: LAT Images

Ален Прост – 5 перемог

Ален Прост – 5 перемог
30/38

Не витримавши в одній команді з Айртоном Сенною, Прост перейшов до Ferrari. У 1990-му він у запеклій боротьбі програв титул бразильцю, а після провального 1991 року його вигнали з команди, не дочекавшись фіналу сезону.

Фото: LAT Images

Жан Алезі – 1 перемога

Жан Алезі – 1 перемога
31/38

Талановитий француз міг стати чемпіоном Ф1, але його прихід до Ferrari співпав з початком глибокої кризи в італійській команді. Свою єдину перемогу він здобув у 1995-му, а за кілька місяців його запросили геть, щоб звільнити місце для Міхаеля Шумахера.

Фото: LAT Images

Міхаель Шумахер – 72 перемоги

Міхаель Шумахер – 72 перемоги
32/38

На рахунку німця - третина від усієї кількості перемог Ferrari за всі 67 років у Формулі 1! Невідомо, чи зможе хтось коли-небудь повторити приголомшливі досягнення Міхаеля Шумахера в Скудерії – 11 сезонів, 72 перемоги та п’ять чемпіонських титулів.

Фото: LAT Images

Едді Ірвайн – 4 перемоги

Едді Ірвайн – 4 перемоги
33/38

Ірландець прийшов до Ferrari з чітким розумінням свого статусу другого номера поруч з Шумахером-старшим. Та все ж Ірвайн зумів не загубитися на фоні блискучого німця. У 1999 році він одержав чотири перемоги та до останньої гонки був лідером чемпіонату – щоправда, у більшій мірі завдяки зламаній нозі напарника.

Рубенс Баррікелло – 9 перемог

Рубенс Баррікелло – 9 перемог
34/38

Бразилець прийшов до Ferrari на заміну Ірвайну. Але, на відміну від попередника, Рубенс боляче сприймав свій другий статус і, знову ж таки, на відміну від ірландця, ніколи не претендував на титул. Втім, це не завадило йому провести в Скудерії шість років та виграти дев’ять гонок – інколи досить дивним чином.

Фото: LAT Images

Феліпе Масса – 11 перемог

Феліпе Масса – 11 перемог
35/38

На місце Рубіньо у 2006-му прийшов інший бразилець. Лише рік Масса перебував на других ролях, а після уходу Міхаеля Шумахера отримав рівний статус із напарником. Бразилець провів у Ferrari найкращі роки своєї кар’єри і навіть встиг кілька секунд побути чемпіоном.

Фото: XPB Images

Кімі Райкконен – 9 перемог

Кімі Райкконен – 9 перемог
36/38

Втративши надію виграти титул з McLaren, Райкконен пішов у Ferrari й одразу став чемпіоном! Кімі провів у Скудерії три сезони, здобувши дев’ять перемог, і подався у ралі, вступивши місце Фернандо Алонсо. Після кількарічної перерви фін повернувся до Ferrari, але поки не виграв жодної гонки, хоча й був близький до цього кілька разів.

Фото: XPB Images

Фернандо Алонсо – 11 перемог

Фернандо Алонсо – 11 перемог
37/38

Іспанець прийшов до Скудерії з наміром виграти третій титул, а пішов з гірким присмаком розчарувань. Щоправда, двічі він був дуже близький до чемпіонства, а 11 перемог у складі Ferrari досі є останніми у здобутку Алонсо.

Фото: XPB Images

Себастьян Феттель – 7 перемог

Себастьян Феттель – 7 перемог
38/38

Те, що не зміг Фернандо, цілком може зробити Себастьян Феттель. Зараз німець на третій рік перебування у Ferrari веде напружену боротьбу за титул і впевнено лідирує у загальному заліку.

Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія Формула 1
Гонщики Ален Прост , Альберто Аскарі , Едді Ірвайн , Феліпе Масса , Фернандо Алонсо , Герхард Бергер , Жиль Вільньов , Жан Алезі , Хуан Мануель Фанхіо , Кімі Райкконен , Міхаель Шумахер , Нікі Лауда , Філ Хілл , Рубенс Баррікелло , Себастьян Феттель , Джузеппе Фаріна
Команди Ferrari
Тип статті Портрет