Формулі-1 потрібні герої, чи стане Ріккардо одним із них?

Даніель Ріккардо – сумний герой останніх двох Гран Прі – має усі шанси надовго стати новим фаворитом вболівальників.

Коли стара гвардія (Алонсо, Райкконен, Баттон) завершить кар’єру, у Формулі-1 залишиться не так багато гонщиків, чия харизма та поведінка на трасі та за її межами будуть імпонувати більшості шанувальників Королівських перегонів. Даніель – один із таких пілотів.

Формулі-1 в усі часи були потрібні герої і вони завжди знаходились. Кларк, Ріндт, Лауда, Хант, Сенна, ранній Шумахер – усі вони були в очках вболівальників трішки більше, ніж просто класними гонщиками. Проте найчастіше справжній героїзм був несумісний із трофеями. Жиль Вільньов – типовий і ультимативний приклад героя, якого пам’ятають за його вчинки, а не результати. Він був гонщиком до мозку кісток, проте такий тип пілота майже не мав шансів на титул. Але героїчні баталії, в яких виявлялася уся його пристрасть до гонок та, водночас, повага до суперників, назавжди залишаться в серцях вболівальників. Яскравий приклад, що для того, щоб заслужити народну любов, зовсім не обов’язково переписувати рекорди та безупинно перемагати.

Мабуть востаннє щось подібне стосовно гонщика Формула-1 відчула у 2001-му, коли з’явився Монтойя – відчайдух, для якого не було авторитетів, у якого був природній талант та швидкість, проте власний темперамент і завадив колумбійцю розкритися та стати чемпіоном.

Я дуже сподіваюся, що Даніель Ріккардо піде іншим шляхом і одного дня досягне своєї мети, проте наразі він єдиний гонщик, хто викликає подібне хвилювання та захоплення. Напевно є деякий символізм у тому, що Даніель виграв свій перший Гран Прі саме на автодромі імені Жиля Вільньова. У сучасній рафінованій Ф-1 Дані – яскравий виняток. Він не боїться відверто спілкуватися із пресою, харизматичний та має чудовий музичний смак. А ще він вміє насолоджуватися життям, не перегинаючи палиці. Є у Даніеля і об’єктивні кар’єрні здобутки – три перемоги в яскравих гонках 2014-го року та виграна командна дуель у чотириразового чемпіона світу. Це чудовий фундамент, на якому можна будувати подальший успіх. І головне тут – завжди триматися позитивного настрою. Поки що це була фірмова «фішка» Ріккардо.

Хоча останнім часом він іноді і дозволяє собі зануритися у журбу, на яку має повне право – гонки в Барселоні та Монте-Карло склалися не за його сценарієм. Після Гран Прі Монако Даніель зізнався, що його турбує той факт, що йому вже майже 27, а він й досі жодного разу і близько не підібрався до боротьби за титул. З ним можна погодитись, адже за сучасними мірками Ф-1 він знаходиться у розквіті сил і саме зараз має пожинати плоди своєї праці. Проте одного у Ріккардо точно не відібрати – вже тепер про нього говорять як про одного з найкращих гонщиків в пелотоні. І роблять це не лише журналісти, а й колеги, для яких за честь поборотися колесо-в-колесо із австралійцем на трасі.

І наразі це – найголовніше. А ще – не дати собі залишитися із реваншистським настроєм. Адже коли тебе мотивує лише жага відігратися і довести усім, що ти теж гідний бути серед найкращих – результат може виявитись протилежним. Сьогодні Ріккардо заявив, що хоче боротися за титул і ніщо інше його не цікавить. І якщо Red Bull не може гарантувати йому таких шансів, він готовий шукати кращого життя деінде – лишень би пообіцяли, що він стане чемпіоном. «Це все, що мене наразі хвилює. Мені нецікаво лишатися десь лише заради іміджу», - заявив гонщик. Та на місці Даніеля я б не поспішав. Нарізі Red Bull – єдина в пелотоні команда, яка має реальні шанси вже в наступному році кинути повноцінний виклик Mercedes.

І якщо я можу дати Даніелю одну пораду, то вона буде такою: кайфуй від того, що займаєшся улюбленою справою, залишайся самим собою, радій життю, налаштовуй себе на гонки рифами від Underoath чи Alexisonfire та нікуди не поспішай – і усе прийде. Фундамент для перемог у нього уже є: талант, швидкість, майстерність, працелюбність та широке море вболівальників, які готові палко його підтримувати. Свій перший титул Айртон Сенна взяв лише у віці 28 років, а Міхаель Шумахер, рано ставши дворазовим чемпіоном, чекав свого шансу з Ferrari майже до 32-х – а потім взяв п’ять титулів поспіль. І на мою думку було б правильно, щоб Даніель дав Red Bull шанс та віддячив компанії за те, що одного разу вони побачили в ньому потенціал та взяли під своє крило. А вже потім можна відправлятися за пошуком нової мотивації – з Ferrari, Mercedes або навіть McLaren.

 


Особистий Твіттер Максима Подзігуна - @maksf1

 

Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія Формула 1
Подія Гран Прі Канади
Трек Circuit Gilles-Villeneuve
Тип статті Блог