Некролог: Ден Герні (1931-2018)

Поширень
Коментарі
Некролог: Ден Герні (1931-2018)
Девід Малшер
Автор: Девід Малшер , US Editor
15 січ. 2018 р., 12:01

Ден Герні – один із найвеличніших новаторів автоспорту і пілот світового класу, який свого часу вижив та успішно змагався у смертоносну епоху перегонів.

Ден Герні

Ден Герні

Фото: LAT Images

Можливо, для багатьох поціновувачів автоспорту Ден Герні назавжди залишиться відомим завдяки своїй дивовижній перемозі на Гран Прі Бельгії 1967 року за кермом вишуканого Eagle-Weslake – боліда, до створення якого він неопосередковано причетний. Але інженерний хист, прагнення до впровадження інновацій та вдосконалення і розвитку не менші за вправність змагатися на шаленій швидкості.

Герні – не просто один із найвеличніших американських гонщиків усіх часів, це один із найвидатніших пілотів світу. Джим Кларк колись назвав Дена єдиним суперником, якого він реально побоювався. Це визнання дворазового чемпіона світу в рази важливіше за усі здобутки.

Служба у війську США під час війни у Кореї певною мірою позбавила його страху небезпеки. Переїзд його родини з Нью-Йорка до Каліфорнії швидко призвів до захоплення перегонами на хот-родах. Ще підлітком він став автогонщиком-аматором і подолав озеро Боннвілля із максимальною швидкістю 138 миль/год (222 км/год) на власноруч збудованому хот-роді.

За кермом Arciero Special Герні спробував себе у Гран Прі Ріверсайду і одразу фінішував другим. Це привернуло увагу імпортера Ferrari Луїджі Кінетті, який надав йому разом із Брюсом Кесслером машину для участі у Ле-Мані 1958 року.

Це, у свою чергу, привернуло увагу Енцо Феррарі, який був у захваті від тестів Герні Ferrari Dino 246. За кермом цього боліда Ден взяв участь у чотирьох Гран Прі чемпіонату світу.

Американець засяяв у європейський перегонах досить швидко. Вже на другому етапі він кваліфікувався третім і фінішував другим. Наступна гонка відбувалась у Монсанто (Португалія), де Ден виявився найшвидшим гонщиком Скудерії. Герні піднявся на останню сходинку подіуму.

Кваліфікація та фініш четвертим у Монці мали б зміцнити відносини Герні із Ferrari, але він неочікувано обрав продовження кар’єри у BRM. Британська стайня, зрештою, змогла запропонувати йому лише проблеми з надійністю, розпач та травми. В аварії на Гран Прі Нідерландів загинув глядач, а американець залишився живим, хоч і зламав руку.

1961 та 1962 роки були витрачені на становлення команди Porsche, з якою він посів в особистому заліку четверте та п’яте місце відповідно із чотирма подіумами, першим поулом (Нюрбургринг) та перемогою на ще одній швидкій та вимогливій трасі Руан-де-Ессар у Франції. У свій актив він також записав перемогу на позазаліковому Гран Прі Солітюд.

Наприкінці сезону Porsche вирішила піти з чемпіонату. Проте Джек Бребем, який бачив у Герні видатного гонщика з хистом інженера, запросив Дена у свою молоду стайню. Американець приніс новій команді дебютну перемогу в Руані.

Ця перша перемога британсько-австралійської стайні мала статися раніше, коли Герні домінував на Гран Прі Бельгії у Спа після старту з поула. Але на останньому колі у Герні скінчилося пальне і перемога дісталася Кларку. За іронію долі, три роки потому ситуація повторилась з точністю до навпаки, коли Кларк зійшов на останньому колі, а виграв Герні.

Те саме сталося у Мексиці у 1964 році, де Герні став єдиним пілотом, який у кваліфікації програв Кларку менше секунди. Тоді Кларк також зійшов на останніх разом із Бребемом, Сьортіз став чемпіоном, а Герні виграв перегони.

Наступного сезону Герні пересів із BT7 у BT11. Новий болід був не таким спритним, як Lotus 33 Кларка, але надійним. З п’ятьма подіумами Ден завершив сезон четвертим.

Заразом американець спостерігав, як його порада Коліну Чепмену стала в нагоді Lotus, хоча йому з цього не було ніякого зиску. Саме за порадою Герні Чепмен взяв на озброєння революційне розташування двигуна у задній частині боліда, як на індікарах, перехід на який у 1961 року ініціювали також у Cooper.

Завдяки цьому Кларк став дворазовим чемпіоном, а Герні був вражений програшем і вирішив піти з Brabham, у складі якої він напевно став би чемпіоном світу у 1966 чи 1967 році. Ден був швидший за Джека Бребема, який, у свою чергу, був швидшим за Денні Х’юма. Саме Джек і Денні у ці роки стали чемпіонами світу.

На тлі успіхів Brabham та Lotus американець вирішив спробувати себе у якості конструктора з All American Racers (AAR), також відомою також як Anglo American Racers, коли на боліди встановлювались британські мотори Climax та Weslake.

З двигуном Climax у команди було мало шансів на успіх, хоча стайня декілька разів фінішувала у топ-5 у 1966 році. З ненадійним V12 Weslake болід можна зрівняти з Lotus 49. Тому Герні зміг фінішувати лише двічі – обидва рази на подіумі, у тому числі знаменита перемога на Гран Прі Бельгії 1967 року.

Того року він фактично досяг статус національного героя Америки. За три роки до того журнал Car & Driver (Машина та водій) почав жартівливу кампанію Dan Gurney for President (Дена Герні у президенти). І це не дивно, адже протягом якихось трьох тижнів Ден фінішував другим в Інді-500, виграв 24 години Ле-Мана з Ей-Джей Фойтом за кермом Ford GT40 MkIV і Гран Прі Бельгії на машині власної конструкції! За однією із легенд саме він започаткував традицію розпирскування шампанського на подіумі, коли облив Генрі Форда ІІ на в Ле-Мані (за іншою версію започаткування традиції належить Джону Сьортізу)…

Шкода, що він так і не переміг у Гран Прі на Нюрбургринзі, де він завжди був нестримним і де зі Стірлінгом Моссом у 1960 році виграв перегони 1000 кілометрів Нюрбургрингу на Maserati T61 «Birdcage». Найближче до тріумфу на Гран Прі Німеччини американець наблизився у 1967 році. Тоді він лідирував із 40-секундною перевагою над суперниками, але за три кола до болід вийшов із ладу.

Після припинення участі AAR у Формулі 1 Герні зосередився на американських перегонах, де здобув сім перемог і завершив кар’єру гонщика.

За кермом його Eagle Боббі Анзер виграв у 1968 та 1975 роках Інді-500 та двічі став чемпіоном USAC Indy.

Серед іншого Ден першим почав використовувати у перегонах формул та індікарів повністю закритий шолом. Це сталося на Гран Прі Німеччини 1968 року.

Саме Ден Герні створив те, що усім в аеродинаміці відомо як планка Герні. Маленька планка, яка додається до крил, антикрил, відкрилків, закрилків, пливців та інших аеродинамічних елементі і збільшує притискну силу за мінімального збільшення аеродинамічного опору.

Саме він створив у 1980 році те, що відомо у всьому світі як BLAT (Boundary Layer Adhesion Technology – технологія адгезії поверхневого шару), коли на Lotus 78 та 79 впроваджували граунд-ефект. Герні та інженери Тревор Гарріс та Джон Ворд вигадали форму елемента, яка спрямовує вири повітря у задню частину машини так, що машина ніби приклеюється до траси.

Коли через декілька років цю технологію заборонили для індікарів, він звернув свою інженерну увагу на американські перегони на витривалість IMSA, де міг із задоволенням використати свої винаходи. Так виник Eagle MkIII GTP з двигуном Toyota, який у чемпіонаті неочікувано склав конкуренцію Electramotive Nissan. Ця машина здобула 17 перемог і титули чемпіона серед конструкторів серії у 1992 і 1993 роках.

Важко пригадати усі здобутки Герні в одному матеріалі. Він перемагав в різних серіях, у тому числі і в перегонах Can-Am, де виступав за кермом Lola T70 та двічі на McLaren M8D у 1970 році, коли вимушено замінив загиблого Брюса Макларена.

Щоразу перед зустріччю з ним було відчуття «Це не тільки мій герой, але герой мільйонів уболівальників автоспорту». Герні був набагато скромнішим за інших людей його статусу та здобутків. Мені подобалось, коли він ділився думкою про сучасні Формулу 1 та IndyCar і згадував про свою гоночну кар’єру, заразом куштуючи свою улюблену денну їжу, бургери. Він був справжнім джентльменом, який не розкидався словами, але привертав увагу, коли ділився власними думками. Було важко не повірити, що він справді набагато розумніший за всіх нас.

Його очі завжди блищали, коли Ден із захоплення розповідав якусь чудернацьку історію, часто пов’язану з Боббі Анзером. Здавалося, у нього були історії щодо будь-якої світлини, яка висить у коридорі офісу AAR.

Найбільшим дивом було те, що у свої 80 він все ще із захопленням ставився до свого теперішнього і майбутнього. Коли Герні наближався до завершення галереї епічної історії участі в автоспорту, то прискорювався та заходив у величну майстерню. Там стояли знакові машини, створені компанією, але це аж ніяк не виглядало як мавзолей. Наприклад, поруч із старим GT40, який перемагав у Ле-Мані, співробітники створювали опорні конструкції ракети SpaceX. Його AAR залишається актуальною компанією протягом вже більше 50 років.

Гоночний журналіст Робін Міллер вже давно вигадав для Герні, Маріо Андретті, Ей-Джей Фойта та Парнеллі Джонса термін «Гора Рашмор американського автоспорту». І якщо його гоночні здібності недооцінені, то його інженерний автоспортивний геній не підлягає сумніву.

Сьогоднішня новина про його смерть сумна, перш за все тому що він був gentleman та gentle man, тобто як джентльменом, так і просто гарною людиною, для якої варто було винайти еліксир життя. Але поки машини їдуть і змагаються у перегонах, він буде жити.

Слайдер
Перелік

Graham Hill та Dan Gurney

Graham Hill та Dan Gurney
1/24

Фото: Indianapolis Motor Speedway

Ден Герні, Eagle AAR104 Weslake, Брюс Макларен, Eagle AAR102 Weslake

Ден Герні, Eagle AAR104 Weslake, Брюс Макларен, Eagle AAR102 Weslake
2/24

Фото: LAT Images

Старт: Грем Хілл, Team Lotus 49 Ford Cosworth, Джек Бребем, Brabham BT24 Repco, Ден Герні, Eagle T1G

Старт: Грем Хілл, Team Lotus 49 Ford Cosworth, Джек Бребем, Brabham BT24 Repco, Ден Герні, Eagle T1G
3/24

Фото: LAT Images

Ден Герні, AAR/Eagle T1G Weslake

Ден Герні, AAR/Eagle T1G Weslake
4/24

Фото: LAT Images

Ден Герні, Brabham BT7 Climax

Ден Герні, Brabham BT7 Climax
5/24

Фото: LAT Images

Джанкарло Багетті (Ferrari 156) виграє дебютну гонку

Джанкарло Багетті (Ferrari 156) виграє дебютну гонку
6/24

Фото: LAT Images

Ден Герні, McLaren M7A

Ден Герні, McLaren M7A
7/24

Фото: LAT Images

Ден Герні

Ден Герні
8/24

Фото: Indianapolis Motor Speedway

Свед Севейдж, Ден Герні

Свед Севейдж, Ден Герні
9/24

Фото: Chrysler Motorsport

Ден Герні, McLaren M14A Ford

Ден Герні, McLaren M14A Ford
10/24

Фото: LAT Images

Ден Герні, Eagle AAR104-Weslake

Ден Герні, Eagle AAR104-Weslake
11/24

Фото: LAT Images

#1 Ford GT40 Mk4: Ей-Джей Фойт, Ден Герні

#1 Ford GT40 Mk4: Ей-Джей Фойт, Ден Герні
12/24

Фото: LAT Images

#1 Ford GT40 Mk4: Ей-Джей Фойт, Ден Герні

#1 Ford GT40 Mk4: Ей-Джей Фойт, Ден Герні
13/24

Фото: LAT Images

Подіум: переможці Ей-Джей Фойт, Ден Герні; друге місце Людовіко Скарфіотті, Майк Паркс. Перше викори

Подіум: переможці Ей-Джей Фойт, Ден Герні; друге місце Людовіко Скарфіотті, Майк Паркс. Перше викори
14/24

Фото: LAT Images

#1 Ford GT40 Mk4: Ей-Джей Фойт, Ден Герні

#1 Ford GT40 Mk4: Ей-Джей Фойт, Ден Герні
15/24

Фото: LAT Images

#1 Ford GT40 Mk4: Ей-Джей Фойт, Ден Герні

#1 Ford GT40 Mk4: Ей-Джей Фойт, Ден Герні
16/24

Фото: LAT Images

Ден Герні, Porsche

Ден Герні, Porsche
17/24

Фото: Porsche AG

Ден Герні проїжджає на своєму Eagle-Climax T1G повз розбитого турінгового автомобіля

Ден Герні проїжджає на своєму Eagle-Climax T1G повз розбитого турінгового автомобіля
18/24

Фото: Райнер В. Шлегельмільх

Ден Герні

Ден Герні
19/24

Фото: LAT Images

Джек Бребем (Cooper T53 Climax), Ден Герні (BRM P48), Джон Сьортіс (Lotus 18 Climax) і Стірлінг Мосс

Джек Бребем (Cooper T53 Climax), Ден Герні (BRM P48), Джон Сьортіс (Lotus 18 Climax) і Стірлінг Мосс
20/24

Фото: LAT Images

Старт: Грем Хілл, Lotus 49 Ford, Ден Герні, Eagle T1G Weslake, Джим Кларк, Lotus 49 Ford, Кріс Амон,

Старт: Грем Хілл, Lotus 49 Ford, Ден Герні, Eagle T1G Weslake, Джим Кларк, Lotus 49 Ford, Кріс Амон,
21/24

Фото: LAT Images

Денні Х'юм, McLaren M8D-Chevrolet, Ден Герні, McLaren M8D-Chevrolet

Денні Х'юм, McLaren M8D-Chevrolet, Ден Герні, McLaren M8D-Chevrolet
22/24

Фото: LAT Images

Ден Герні

Ден Герні
23/24

Фото: Nissan

Ден Герні, Eagle AAR101-Climax

Ден Герні, Eagle AAR101-Climax
24/24

Фото: LAT Images

Наступна стаття про Формула 1

Про цю статтю

Серія Формула 1
Гонщики Ден Герні
Автор Девід Малшер
Тип новини Некролог