Галерея: усі команди Honda у Формулі 1 (частина 1)

Поширень
Коментарі
Галерея: усі команди Honda у Формулі 1 (частина 1)
Андрій Іванов
Автор: Андрій Іванов
20 черв. 2018 р., 19:04

Двигуни Honda в останні роки з легкої руки McLaren і Фернандо Алонсо стали об’єктом для глузувань. Проте, в історії японського виробника були і по-справжньому успішні часи, які можуть повторитися з новим партнером – Red Bull.

Слайдер
Перелік

Honda (1964-68): 2 перемоги, 1 поул, 5 подіумів

Honda (1964-68): 2 перемоги, 1 поул, 5 подіумів
1/16

Фото: LAT Images

Honda вперше з’явилася у Формулі 1 у 1964 році – лише через чотири роки після того, як побудувала свій перший серійний автомобіль. Команда з японськими шасі, двигуном і персоналом (лише гонщики були американськими – Роні Бакнем і Річі Гінтер) виглядала білою вороною (у прямому сенсі також – боліди Honda були білими з червоним колом на боку) серед європейських учасників чемпіонату.

У дебютний рік Honda встигла взяти участь лише у трьох заключних гонках і не здобула жодного очка, проте вже наступного сезону Гінтер виграв фінальний етап у Мексиці.

Honda (1964-68): 2 перемоги, 1 поул, 5 подіумів

Honda (1964-68): 2 перемоги, 1 поул, 5 подіумів
2/16

Фото: LAT Images

Наступна перемога прийшла у 1967-му – її виборов новий лідер команди Джон Сьортіс у Монці. У 1968 Сьортіз ще двічі піднімався на подіум, але цього року компанія прийняла рішення згорнути участь у Формулі 1 – не в останню чергу через трагічну загибель другого пілота Жо Шлессера під час Гран Прі Франції.

Spirit Honda (1983): найкращий фініш – 7 місце

Spirit Honda (1983): найкращий фініш – 7 місце
3/16

Повернутися до Формули 1 у Honda вирішили аж на початку 1980-х, проте цього разу лише у ролі постачальника двигунів. Об’єктом була обрана Spirit, яку за підтримки японського виробника та Bridgestone заснував екс-конструктор McLaren March Гордон Коппак. З моторами Honda команда мала виграти Формулу 2, після чого дебютувати у Ф1.

План майже спрацював – у 1982-му Т’єррі Бутсен у першому ж сезоні став бронзовим призером Ф2, і наступного року Spirit з’явилася у списках учасників Формули 1.

Маленька стайня з переробленим торішнім болідом Ф2 попри заводську підтримку і непоганий турбодвигун, не могла розраховувати на серйозні досягнення. Стефан Йоханссон лише тричі дістався фінішу, й у Honda урвався терпець – не дочекавшись одного етапу до фіналу сезону, японці припинили співробітництво зі Spirit саме тоді, коли був готовий новий болід, спроектований власне для Ф1, і підписали угоду із чемпіонською стайнею Френка Вільямса.

Williams Honda (1983-87): 23 перемоги, 19 поулів, 47 подіумів

Williams Honda (1983-87): 23 перемоги, 19 поулів, 47 подіумів
4/16

Фото: LAT Images

У першій же гонці Williams FW09 із двигуном Honda під управлінням Кеке Рсоберга фінішував п’ятим, на позитивній ноті розпочавши славетну сторінку і для британської команди, і для японської компанії.

Williams Honda (1983-87): 23 перемоги, 19 поулів, 47 подіумів

Williams Honda (1983-87): 23 перемоги, 19 поулів, 47 подіумів
5/16

Фото: Williams F1

Наступний рік і перший повний сезон партнерства розпочався дуже добре – із другого місця Росберга в Бразилії. Проте далі почали вилазити недоліки японських моторів, які частенько ламалися. Окрім цього двигуни Honda відрізнялися особливим характером – за згадкою того ж таки Росберга, який кляв ці мотори на чому світ стоїть, варто було торкнутися педалі акселератора – як двигун миттєво видавав на гора усі 800 з лишнім кінських сил без жодної затримки. Утім, це не завадило Кеке виграти гонку в Далласі – першу для Honda з 1967 року.

Williams Honda (1983-87): 23 перемоги, 19 поулів, 47 подіумів

Williams Honda (1983-87): 23 перемоги, 19 поулів, 47 подіумів
6/16

Фото: Williams F1

У 1985-му команда швидко прогресувала – Росберг знову переміг у США – а під кінець сезону набрала майже чемпіонської форми – фін разом із новим напарником Найджелом Менселлом виграли три останніх етапи, поставивши ефектну крапку в підготовчій програмі перед боротьбою за титул.

Williams Honda (1983-87): 23 перемоги, 19 поулів, 47 подіумів

Williams Honda (1983-87): 23 перемоги, 19 поулів, 47 подіумів
7/16

Фото: Sutton Motorsport Images

1986 рік мав стати чемпіонським для Williams-Honda. Синьо-жовті машини з білими боками вочевидь не мали собі рівних у пелотоні, але... Френк Вільямс після автомобільної аварії опинився на інвалідному візку, а за його відсутності Менселл і Нельсон Піке відбирали перемоги один в одного, дозволивши зберегти шанси титул Алену Просту з McLaren.

А в останній гонці сезону хитрий Рон Денніс обвів Williams навколо пальця, і титул уплив до Вокінга. Здається, саме тоді японці замислились над доцільністю продовження співпраці з командою із Гроува.

 

Williams Honda (1983-87): 23 перемоги, 19 поулів, 47 подіумів

Williams Honda (1983-87): 23 перемоги, 19 поулів, 47 подіумів
8/16

Фото: Sutton Motorsport Images

Нове шасі, новий двигун – і цього разу Williams поклала на лопатки усіх конкурентів, взявши перші два місця у чемпіонаті та Кубок конструкторів, після чого... втратила супердвигуни Honda. Японці пішли до McLaren, вгледівши у цій команді кращі перспективи для себе.

Lotus Honda (1987-88): 2 перемоги, 1 поул, 11 подіумів

Lotus Honda (1987-88): 2 перемоги, 1 поул, 11 подіумів
9/16

Фото: LAT Images

Два останніх роки турбо-ери Honda також постачала двигуни і до іншої топ-команди – Lotus. Утім, остання якраз перебувала на початку глибокої кризи, і лише майстерність Айртона Сенни принесла Lotus-Honda дві перемоги у 1987-му.

Lotus Honda (1987-88): 2 перемоги, 1 поул, 11 подіумів

Lotus Honda (1987-88): 2 перемоги, 1 поул, 11 подіумів
10/16

Фото: LAT Images

Рік потому Нельсон Піке, який замінив Сенну, спромігся лише на три подіуми. Це були останні успіхи славетної команди Коліна Чепмена до її відродження у 2010-х.

McLaren Honda (1988-92): 44 перемоги, 53 поули, 91 подіум

McLaren Honda (1988-92): 44 перемоги, 53 поули, 91 подіум
11/16

Фото: Sutton Motorsport Images

Успіх від партнерства з McLaren виявився шаленим. На перший же рік співпраці всі забули про нещодавню перевагу Williams - Ален Прост і новачок команди Айртон Сенна, отримавши чудові боліди MP4/4 з найкращими в пелотоні двигунами Honda, показали, що таке справжня перевага.

Удвох пілоти Рона Денніса виграли 15 із 16 гонок сезону, окрім однієї – та й у Монці перемога мала дістатися бразильцю, якого за три кола до фінішу вибив коловий Жан-Луї Шлессер. Такої тотальної переваги ще не було досі в історії Ф1. Зрозуміло, що навіть теоретичних шансів у боротьбі за титул ні в кого, окрім Сенни та Проста, не було, й Айртон у запеклій боротьбі з напарником здобув своє перше чемпіонство.

В останній гонці сезону в Австралії Honda поставила яскраву крапку в турбо-ері 1980-х, коли її гонщики – Прост, Сенна та Піке – зайняли весь подіум.

McLaren Honda (1988-92): 44 перемоги, 53 поули, 91 подіум

McLaren Honda (1988-92): 44 перемоги, 53 поули, 91 подіум
12/16

Фото: Sutton Motorsport Images

У 1989-му турбодвигуни заборонили, і Honda довелося починати з чистої сторінки – з новими 3,5-літровими атмосферними моторами. Проте, це нічого не змінило у розкладі сил – новий десятициліндровий японський двигун знову був взірцем для конкурентів. Як і роком раніше, у боротьбу за титул між Сенною і Простом ніхто не зміг втрутитися. Хоча такої прірви між McLaren й іншими суперниками, як рік тому, вже не було.

McLaren Honda (1988-92): 44 перемоги, 53 поули, 91 подіум

McLaren Honda (1988-92): 44 перемоги, 53 поули, 91 подіум
13/16

Фото: Sutton Motorsport Images

У 1990 році альянс McLaren-Honda вперше зіткнувся із серйозною конкуренцією у вигляді Ferrari, до якої перейшов Прост. Шість перемог Сенни допомогли йому повернути чемпіонський титул, але боротьба із Простом точилася майже до фіналу сезону.

McLaren Honda (1988-92): 44 перемоги, 53 поули, 91 подіум

McLaren Honda (1988-92): 44 перемоги, 53 поули, 91 подіум
14/16

Фото: Sutton Motorsport Images

До сезону 1991 року японці підготували новий двигун – тепер 12-циліндровий. Айртон Сенна знову приніс McLaren і Honda чемпіонський титул, проте він став останнім – вже посеред сезону стало зрозуміло, що нещодавно непереможні мотори поступаються французьким Renault, які були на болідах Williams Едріана Ньюі.

McLaren Honda (1988-92): 44 перемоги, 53 поули, 91 подіум

McLaren Honda (1988-92): 44 перемоги, 53 поули, 91 подіум
15/16

Фото: Sutton Motorsport Images

Напружена робота мотористів Honda заради повернення на перші позиції точилася до кінця сезону (тести на японській базі проводились мало не цілодобово), але вони не принесли результату – Менселл із Williams-Renault став чемпіоном ще влітку, а поодинокі успіхи Сенни та Герхарда Бергера не допомогли їм потрапити навіть до топ-3 у загальному заліку. Зазнавши поразки, у Honda вирішили за краще піти з Формули 1.

Tyrrell-Honda (1991): 1 подіум

Tyrrell-Honda (1991): 1 подіум
16/16

Фото: LAT Images

У 1991 році McLaren отримала нові 12-циліндрові двигуни Honda, але минулорічні агрегати V10 виглядали досить конкурентними, якщо не для лідерів, то для середняків напевне. Клієнти знайшлися швидко – команда Кена Тіррелла переживала останній підйом у Формулі 1 і японські мотори мали допомогти їй закріпитися на позиціях найкращого колективу після «великої четвірки», до якої входили McLaren, Ferrari, Williams і Benetton.

Двигуни, адаптовані спорідненою компанією Mugen, допомогли Tyrrell вибороти друге місце на Гран Прі Канади та шосте у Кубку конструкторів – з відставанням лише в одне очко від Jordan.

Вже наступного року ці двигуни зажили власним цікавим (і доволі успішним життям) і протрималися у Формулі 1 до другого пришестя Honda. Про це ми розповімо у другій частині нашої галереї.

 

Наступна новина
Сайнс вдячний, що Renault витягла його з Toro Rosso

Попередня новина

Сайнс вдячний, що Renault витягла його з Toro Rosso

Наступна новина

Переможця “Ле-Мана” Алонсо запрошено на прес-конференцію Гран Прі Франції

Переможця “Ле-Мана” Алонсо запрошено на прес-конференцію Гран Прі Франції
Завантажити коментарі