Коли у Формулі 1 розмірковували над використанням подушок безпеки

Подушки безпеки у Формулі 1? Смішна ідея. Тим не менше, цю пасивну систему безпеки, яку використовують у серійних автомобілях, колись випробували з метою впровадження у Королеві автоспорту.

У травні 1994 року після трагічного вікенду в Імолі Макс Мослі розпочав кампанію з підвищення загального рівня безпеки у Формулі 1. Він не міг діяти інакше, адже загибелі Роланда Ратценбергера та Айртона Сенни були досить промовистими.

Черговим поштовхом до численних тестів була серйозна аварія Мікі Хаккінена у кваліфікації Гран Прі Австралії в Аделаїді у 1995 році. Тоді потужний удар завдав фіну черепно-мозкової травми, яка ледь не стала смертельною. На перших тестах використали подушку безпеки об’ємом 60 літрів. Аналіз результатів засвідчив невеличке зменшення ймовірності отримання травми голови у разі нещасного випадку.

Ефективність подушки безпеки повністю не задовольняла висунуті до неї вимоги. Проблема полягала у горизонтальному положенні пілотів – напрямок руху запропонованої системи впливав головним чином на підборіддя. Окрім того, слід було враховувати перевантаження, що діяли на гонщика, особливо під час різкої зміни напрямку руху чи проїзди по бордюру – існував ризик спрацювання системи у невідповідний момент.

«На то час ми займались вирішенням проблеми будь-яких пошкоджень шиї, тому досить серйозно розглядалась можливість встановлення подушок безпеки, – розповів голова FIA з питань безпеки Лоран Мекіс. – «Потім створили HANS. Ця система стала дуже ефективною у запобіганні згаданих пошкоджень, і ми відмовились від подушок безпеки у автоспорті».

Дійсно, паралельно розробили тепер звичну для всіх систему HANS – винахід доктора Роберта Габбарта 1980-х років. Наприкінці 1990-х FIA, Mercedes-Benz та McLaren завершили роботу над нею, і вперше її застосували на Гран Прі Сан-Маріно 2000 року.

Ось так писали про HANS у той час: «Кокпіт боліда Формули 3000, який відповідав розмірам боліда Формули 1 зразка 1998 року, використали для краш-тестів. Аналіз результатів довів ефективність HANS. У разі аварії система мінімізує екстремальне прискорення голови і значно знизить ризик виникнення небезпечного тиску на шию. Під час аварії HANS запобігає удару голови об боки кокпіту чи кермо».

Гонщики-упертюхи

HANS продовжили розвивати протягом декількох наступних років, аж поки у 2003 році FIA не зробила систему обов’язковою для пілотів Формули 1. Це не сподобалося усім гонщикам. Жак Вільньов скептично оцінив переваги системи, адже потрапив у аварію під час першої практики Гран Прі Японії у повороті Spoon.

«Я дуже радий, що мене не виносили після аварії, – розповів канадець виданню Autosport. – Моє тіло рухалось, а HANS залишився на своєму місці. Система втиснулася мені у шию і могла зламати хребет. Гадаю, що можуть бути ситуації, коли ми ризикуватимемо постраждати від HANS».

Ці побоювання були марними, проте Вільньов та інші пілоти скаржились на дискомфорт HANS. Слід пригадати також випадок Рубенса Баррікелло, який зійшов на шостому колі першого Гран Прі сезону після аварії: «Я не був зосереджений на трасі, адже HANS тиснула на мою дужку і створювала достобіса жахливий біль», – розповідав Рубенс виданню The Guardian.

У наступній гонці FIA дозволила пілоту Ferrari змагатися без HANS, проте згодом усі звикли. Сьогодні, коли розробляються системи додаткового захисту кокпіта Halo та Aeroscreen, вже неможливо уявити гонщиків за кермом боліду без HANS.

Разом з тим, у мотогонках впровадили подушки безпеки для убезпечення райдерів, у тому числі і в комбінезонах, а з 2018 року вони стануть обов’язковими у прем’єр-класі.

 

Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія Формула 1
Гонщики Жак Вільньов , Міка Хаккінен , Рубенс Баррікелло
Тип статті Ностальгія
Теги airbag, fia, hans