Феліпе Масса

Колонка Феліпе Масси: Чому я залишаю Формулу 1

У своїй колонці на Motorsport.com Феліпе Масса озирнувся на свою кар’єру у Формулі 1 і пояснив, чому вирішив її залишити.

У кожного пілота Формули 1 є пам’ятні моменти кар'єри. Я розкажу вам про ті випадки, які я не можу згадувати без емоцій.

У житті виникають такі моменти, коли необхідно робити вибір. Для мене такий момент настав, і я маю зайнятись чимось іншим. Можливо ви ще мене побачите за кермом гоночного автомобілю, але наразі я лише впевнений, що у мене буде достатньо часу, аби визначитись зі своїм майбутнім.

Я спокійно вирішу, що робити далі, так само, як я спокійно вирішив залишити Формулу 1.

За останні тижні у мене було багато різних думок і спогадів з мого минулого. Люди, авжеж, пам’ятають твою історію Формули 1, але були часи, коли закладався фундамент, такий необхідний для кар’єри.

Я згадую чудові часи картингу – у сім років я почав дихати повітрям перегонів. Потім був наступний крок з машинами у Бразилії. Півтора сезона я брав участь у Формулі Chevrolet, де мені не вистачало фінансових ресурсів. Але виграв титул у 1999 році.

У якості призу я отримав шанс опинитись у Європі, де провів шість гонок у Формулі Renault 2.0. Того ж року отримав ще більше і виграв італійський та європейський чемпіонати.

Згодом я опинився у Формулі 3000, участь у якій також завершилась вдало – у кокпіті боліду Гран Прі.

Відкриття дверей до Формули 1 було неймовірним. Я пам’ятаю перші тести і перші яскраві відчуття, наче вони були вчора! Також дуже чітко пам’ятаю першу перемогу у Стамбулі у 2006 році, але найяскравіший спогад – перемога у Бразилії того ж року. Перемога в Сан-Паулу, у моєму рідному місті… то був унікальний досвід.

Коли ти ще дитина, яка мріє про Формулу 1, ти бачиш цю мету, як недосяжну. Але для мене життя було дивовижним і дало мені більше, ніж я собі уявляв.

Я ніколи не мріяв опинитись у таких легендарних командах, як Ferrari та Williams. Коли був маленький, то спостерігав, як Найджел Менссел та Айртон Сенна ганяються у складі англійської команди. Я не міг і мріяти, що піду їхніми слідами.

Мені пощастило виграти декілька гонок і безліч раз підніматись на подіум із Ferrari. Я боровся за чемпіонство і міг взяти титул. Але я щасливий і заспокоєний.

Сезон 2008 року також пов’язаний з найгіршим моментом у кар’єрі. Я не згадую у цьому контексті Угорщину-2009, оскільки не пам’ятаю, що відбулося у Будапешті.

Проте я дуже добре пам’ятаю, що сталося у 2008 році на Гран Прі Сінгапуру, я маю на увазі «crashgate».

Без цього я, напевно, став би чемпіоном. Я знаю, що в цьому не винні ані я, ані команда. І з цим важко не погодитись.

У Бразилії наприкінці сезону я знав, що зробив усе можливе. Виграв перегони, і жодного разу не пошкодував про те, що зробив, – це допомогло мені сприйняти поразку у чемпіонаті з різницею в одне очко. Про те, що сталося у Сінгапурі, я дізнався набагато пізніше.

Останніми тижнями я думав про всіх людей, які сприяли моїй кар’єрі. Їх дуже багато з абсолютно різних професій. Вони, як і раніше, пов’язані з моментами, перемогами та днями, коли щось пожертвували для мене.

Я почав у скромному Sauber, де дізнався багато нового перед наступним кроком у Ferrari, куди я перейшов згодом. Потім я опинився у Williams, де і завершую кар’єру.

За іменами цих команд стоїть так багато людей і спонсорів, без яких я не пройшов би увесь шлях своєї кар’єри.

Але перш за все – моя сім’я. Мій батько і моя дружина Раффаела – найближчі для мене люди. Я завжди відчував підтримку і любов, що мене мотивувало. Без їх допомоги мене б тут ніколи не було.

Мене також підтримувала мати, мій брат і моя сестра. Важко не згадати мого сина та друзів, які були зі мною у важкі часи. Були періоди, коли я знаходив допомогу у моїх релігійних переконаннях. Я можу тільки подякувати Богу за те, що захищає мене і подарував таку яскраву казку.

Повертаючись у минуле, я бачу мого батька, який супроводжував мене протягом усієї кар’єри. У перші роки мені також дуже допоміг мій перший менеджер Ріккардо Тадескі, який був зі мною, доки я не потрапив до Формули 1.

Потім з’явилась людина, яка дала мені великі можливості – Жан Тодт. Він вірив у мене, коли відкрив двері Ferrari.

Не варто забувати і про Ніколя Тодта. Він мій офіційний менеджер та разом з тим відмінний і найкращий друг. Разом ми пережили багато хороших та важких моментів, і я упевнений, наші відносини продовжаться і поза автоспортивним світом.

У 2006 році я отримав місце у Ferrari, але дуже скоро дізнався, що наступного сезону у команді з’явиться Кімі Райкконен – я ризикував провести у Скудерії не більше одного року.

Тоді Міхаель вирішив зупинитись, а я отримав гарантії продовження кар’єри у Ferrari.

Я не збираюсь у восьми гонках чемпіонату світу, що залишились, вести себе як пенсіонер! Я продовжуватиму робити те, що хотів: виїхати на трасу на боліді і фінішувати настільки високо, наскільки це можливо.

Хотів би ще допомогти команді, оскільки перед нами стоять дуже важливі цілі. Williams сперечається за четверте місце у Кубку конструкторів, і я зроблю все можливе, щоб досягти цієї мети.

У Сан-Паулу буде особливий мій останній Гран Прі Бразилії. Знаю, моя остання офіційна гонка пройде в Абу-Дабі, але емоційні вихідні у Сан-Паулу стануть справжнім прощанням для мене і назавжди залишаться у моєму серці.

Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія Формула 1
Гонщики Феліпе Масса
Тип статті Спеціальна можливість
Головна тема Феліпе Масса