Міхаель Шумахер

"Міхаель Шумахер: Людина, яка змінила моє життя". Блог Подзігуна

Макс Подзігун у своєму блозі згадує, чого навчив його найтитулованіший пілот Формули 1.

Гран Прі Японії 1998 року. Міка Хаккінен, лідер чемпіонату із 90 очками, кваліфікувався другим. Міхаель Шумахер (86 очок) виграв поул, але навіть перемога не гарантувала йому титул – потрібно було сподіватися на те, що Хаккінен фінішує третім або нижче. Проте коли болід Шумахера заглух на старті і німця відправили розпочинати гонку останнім, шанси на перемогу із «важко, але можливо» перетворилися на примарні.

Це знав будь-хто, хто розумівся на гонках і слідкував за чемпіонатом хоча б один сезон. Але не я. Завершуючи свій перший чемпіонат Ф-1 у якості глядача, я свято вірив у те, що перемога буде за Міхаелем і затамувавши подих слідкував за його проривом. Перше коло – вже 12-й, четверте – сьомий! Але далі… втрачені 30 секунд за спинами Хілла та Вільньова і пробите колесо на уламках від болідів Туеро та Такагі.

Усе було скінчено, але ця поразка на фоні домінації McLaren протягом сезону лише закріпила в мені переконання, що Шумахер – саме та людина, яку хочеться підтримувати. Так почалося моє захоплення Формулою-1. Так я став фанатом Шумі.

Знайди те, за що готовий померти та живи заради цього

Все професійне життя Міхаель сповідував цей принцип і це, мабуть, найкраще, чому мене навчив його приклад. Повна відданість справі свого життя, безкомпромісність, цілеспрямованість, постійна жага успіху та незмінне бажання вдосконалюватись.

Його перехід в у 1996-му Ferrari багато хто сприйняв як гонитву за довгим баксом (і його зарплата на той час дійсно була феноменально високою), проте кому яке діло до злих язиків? Шумахер ніколи не звертав на них уваги і просто продовжував займатися тим, що любить – перемагав. Перед ним стояло нове завдання, найважчий виклик у житті і він знову підкорив свій Еверест. Шумі повернув Ferrari статус супер-команди, а його приклад та робоча етика спонукали кожного механіка та інженера викладатися на 100% заради спільної мети.

Так, епоха домінації Шумахера мало кому подобалася, хто не вболівав за німця та Скудерію. Навіть серед фанатів Ferrari з’явилися скептики – а чи потрібно вбивати інтригу в чемпіонаті бездоганними результатами на трасі та за її межами?

Я був по той бік барикади і можу сказати, що навіть сезони 2002 та 2004 років дарували насолоду. І якщо в гонці не було інтриги, то для вболівальників чемпіона вона було в іншому. Як саме сьогодні він переможе? Скільки піт-стопів проведе і усе одно випередить конкурентів? Чи вдасться завоювати Ferrari черговий дубль? Все це було на найкращим «шоу», але я добре розумію емоції фанатів Mercedes, для яких тотальна домінація своєї команди – не проблема, а спосіб насолодитися черговим успішним вікендом і побачити результати тяжкої праці колективу, який пожинає плоди свого успіху.

У цьому був весь Міхаель. Його максималізм поширювався на усіх в команді і це не могло не відображатися на результатах. Мабуть, це і стало причиною його повернення в Ф-1 – йому забракло боротьби, можливості реалізовувати себе у своїй стихії та протиставити себе іншим. Навіть усвідомлюючи той факт, що двічі увійти в одну і ту саму річку йому не вдасться, він усе одно прийняв цей виклик. Це було рішення надзвичайно цілеспрямованої людини, наважитися на яке під силу було лише істинному лідеру.

Його прощання, найтяжчий ефір в моєму життя

Коли Міхаель почав свою промову на прес-конференції за підсумками Гран Прі Італії 2006, стало зрозуміло, про що буде йти мова. Того року я лише починав коментувати гонки і ми з моїм колегою Тимуром Чілачавою завжди ділили призерів, перекладаючи їхні відповіді по черзі. Враховуючи моє ставлення до Шумахера, Тимур віддав мені право перекласти переможця гонки. І я ледь не зламався.

Міхаель почав підводити до головних слів, що він завершує кар’єру, а у мене почав підступати комок у горлі. На словах про прийняте рішення я ледь не розридався у прямому ефірі. Для мене, як коментатора, це було найтяжче випробування – добре зробити свою справу та придушити емоції фаната, які виривалися назовні. Не думаю, що мені вдалося приховати тремтіння голосу, але я впевнений, що у той момент не був єдиним, хто ледь стримував сльози. Було важко прийняти той факт, що завершується ера людини, заради якої хотілося вмикати телевізор та дивитися гонки.

Тиша в ефірі

Михаель вже три роки знаходиться у інформаційному вакуумі та веде свою боротьбу. Але це вже не боротьба із суперниками на трасі – це боротьба за своє життя та здоров’я. Я переконаний, що у цей скрутний час його родина прийняла єдине правильне рішення. Ані хейтерам, ані вболівальникам Міхаеля не потрібно знати, крізь що зараз проходить німець, його діти та дружина. Коли з’являться хороші новини, варті нашої уваги – ми про них обов’язково дізнаємося.

А поки що родина чемпіона у соцмережах запустила серію проектів та акаунтів, головною метою яких є вшанування заслуг Міхаеля, пам’ять про його успіхи та мотивація боротися і ніколи не здаватися.

Сьогодні семиразовому чемпіону виповнюється 48 років. І в цей день мені хочеться подякувати йому за те, що своїм прикладом він надихнув мене полюбити його спорт, зануритися в світ Формули-1 і зробити це своїм покликанням. Без прикладу Міхаеля знайти свою справу і докласти максимум зусиль, щоб стати в ній кращим, я б не наважився залишити університет після 4-го курсу та присвятити себе коментаторській роботі – рішення, про яке я жодного разу не пожалкував.

Його успіхи назавжди залишаться в історії Ф-1 як одні з найвидатніших в історії чемпіонату, а рекорд за кількістю титулів та перемог цілком можливо залишиться вічним. Проте головне, чому ми мали навчитися, спостерігаючи за кар’єрою Шумахера – це завжди робити свою роботу якнайкраще, вперто йти до своєї мети, вірити в успіх і знати, що він обов’язковго прийде. А також ніколи не здаватися.

Продовжуй боротися, Шумі. Ми чекаємо на твоє третє повернення. З Днем народження!

#KeepFightingMichael


Особистий Твіттер Максима Подзігуна - @maksf1

Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія Формула 1
Гонщики Міхаель Шумахер
Тип статті Блог
Головна тема Міхаель Шумахер