Думка: чи можливий альянс McLaren та Alfa Romeo?

McLaren насправді може бути близька до розлучення із Honda, судячи із критики, що доноситься з Вокінга. Але які варіанти у цьому випадку є у McLaren? Адам Купер аналізує можливості.

Чутки про те, що у McLaren розглядають своє майбутнє без Honda, вперше з’явились кілька місяців тому, але тепер ситуація вийшла за рамки припущень, і ні для кого не є секретом, що керівництво британської команди активно шукає альтернативного партнера.

Найбільш поширеною думкою є те, що McLaren у 2018 році возз’єднається з Mercedes, і з багатьох причин це логічний і дуже очевидний крок. Проте, здається, цей варіант поки що не розглядають у Вокінгу як єдиний можливий. І як бути із Honda, угоду з якою офіційно досі не розірвано?

Таким чином, є шанс, що ми побачимо несподіване відродження давно забутого партнерства Ф1 – одне з яких за участю McLaren і Alfa Romeo.

Зак Браун і Ерік Бульє абсолютно ясно дали зрозуміти, що їхнє терпіння по відношенню до двигунів Honda вже вичерпане, і тон їхніх коментарів свідчить, що шанси на продовження співробітництва наступного року виглядають малоймовірними.

Останньою краплею до і так вже переповненої чаші терпіння став схід Фернандо Алонсо на Гран Прі Канади, коли іспанець втратив десяте місце та можливість заробити перше очко для команди у цьому сезоні за два кола до фінішу. Той факт, що втрата 10-го місця сприймається так болісно, красномовно свідчить про те, у якому стані знаходиться команда зараз. 

Після гонки в інтерв’ю Motorsport.com Браун сказав: «Ми не можемо більше це продовжувати».

Коли культове партнерство було відновлене, передбачалось, що знадобиться один-три сезони, щоб стати повністю конкурентоспроможними – зокрема, регулярно виборювати подіуми й претендувати на перемоги.

Якщо перший рік із Honda обернувся катастрофою, то другий подарував надію й обґрунтований оптимізм. Але у 2017 році все стало значно гірше – і у McLaren не можуть дозволити собі витрачати більше часу.

Ніхто у Вокінгу і, звичайно, серед головних акціонерів команди не збирається брати участь у гонках просто як статисти.

Фінансове питання

Але справа не тільки у власному «его». У Формулі 1 очки визначають винагороду, і чим нижче ви падаєте, чим довше ви залишаєтеся там, тим менше ви отримуєте грошей від FOM – а McLaren у 2015-му була дев’ятою, минулого року – шостою, а наразі посідає останнє місце з нулем очок.

Також низька продуктивність не вражає спонсорів, і деякі з них останніми роками пішли до інших, більш успішних команд.

Цей подвійний удар робить велику вм’ятину у всьому позитивному, зробленому Honda, і таким чином, відмова від безкоштовних двигунів на користь клієнтських, але конкурентоспроможних, починає виглядати більш розумною.

McLaren – команда, яка має перемагати, і, важко повірити, але останній титул вона здобула у 2008 році, а останню перемогу – у 2012-му. Возз’єднання із Honda повинно бути реанімувати частину чарівництва минулої епохи, а вирішальною причиною була можливість ексклюзивних відносин із великим виробником, з його масштабними ресурсами, які будуть працювати на успіх тандема.

Це не спрацювало, і немає жодного натяку, що почне працювати найближчим часом, отже прийшов час рухатися далі, і знайти інший шлях для підвищення продуктивності.

Розлучення, схоже, буде брудним, оскільки угода була комплексною, довгостроковою, із залученням величезних коштів. Honda вже домовилась із Sauber, отже, теоретично, не збирається залишати Формулу 1, як це японці зробили наприкінці 2008 року, залишивши команду Россу Брауну.

Іронія полягає у тому, що Brawn GP досягла успіху, у тому числі через те, що в McLaren дозволили своїм партнерам із Mercedes виручити врятовану команду, забезпечивши її німецькими двигунами – це сталося після того, як Лука ді Монтеземоло зробив аналогічну пропозицію від імені Ferrari.

Це був щедрий жест, призначений, щоб забезпечити співробітників у Бреклі (та й Дженсона Баттона з Рубенсом Баррікелло) оплачуваною роботою, але, зрештою, він обернувся проти McLaren, коли Brawn почала вигравати гонки, а Баттон виграв чемпіонський титул.

Mercedes вподобали те, що побачили, й вирішили придбати команду у Росса Брауна, перетворивши її на заводську стайню – що стало головним прорахунком McLaren.

Найбільшим клином між партнерами на той час було те, що у McLaren намагалися задовольнити власні амбіції по виробництву дорожніх автомобілів – і було очевидно, що це пряма конкуренція з Mercedes на ринку суперкарів. Відносини між Штутгартом і Роном Деннісом загострилися.

Мінуси клієнтської угоди

Зрештою, McLaren понизилась у статусі до клієнтської команди, тому Денніс почав шукати нового партнера – він був упевнений, що неможливо виграти у Ф1 клієнтською командою, хоча Brawn нещодавно довела, що це цілком можливо, принаймні, якщо ви маєте виняткове шасі.

Через необхідність McLaren продовжила стосунки з Mercedes навіть після укладання угоди із Honda, включно з першим сезоном турбоери V6. Це призвело до неминучого зростання напруженості між партнерами, оскільки у Штутгарті побоювалися щодо захисту своєї інтелектуальної власності.

У Сузуці у 2014 році Денніс розкритикував свого давнього партнера, висловивши незадоволення рівнем обслуговування клієнтів, насамперед – відсутністю доступу до «вихідного коду», що, на його думку, мало б дозволити McLaren користуватись перевагами, які заводська команда вочевидь мала у кваліфікації.

Приход Honda більше не можна було відкладати.

«Навіть якщо у вас двигун від одного й того ж постачальника, це не означає, що ви можете його оптимізувати, - наголосив очільник McLaren – Таким чином, ви маєте розпочати пошуки шляхів, щоб отримати найкращий двигун.

Ми це робимо задля майбутнього. У нас було велике співробітництво з Mercedes, але ми маємо намір розпочати забіг із Honda».

Возз’єднання з Mercedes

Менш ніж за три роки McLaren вже намагається врятуватися від Honda, і повернення до Mercedes є найбільш очевидним рятувальним колом. Гарна новина полягає в тому, що обидві сторони мають давні історичні стосунки – погана новина полягає в тому, що у спільній історії було багато не надто приємного багажу.

З позитивного боку, на технічному рівні хлопці з Вокінга та Бріксворта добре знайомі один з одним, і минуло лише три роки з того моменту, як McLaren будував свій болід навколо першої версії Mercedes V6.

Німці мають можливість обслуговувати четверту команду – вони постачали двигуни Manor у 2016 році, а наступного року кількість силових блоків, що можуть використовувати гонщики, впаде до трьох на сезон, тому можна буде задіяти менше ресурсів для кожного клієнта.

Маркетологи також багато чого можуть витягти з возз’єднання McLaren і Mercedes, якщо це задовольнить обидві сторони. Проте, незручний конфлікт інтересів у сфері дорожніх автомобілів нікуди не дівся, отже, можливо, це аргумент на користь угоди без використання німецького бренда – це також додасть команді можливість продати місце на силовому блоці сторонньому спонсору – як це зробили минулого року в Red Bull.

Але чи дійсно у Mercedes захочуть повернутися до співпраці з McLaren? Не так давно керівництво компанії відмовилось постачати двигуни до Red Bull на тій підставі, що було б нерозумно віддавати потужний козир не надто дружньому супернику.

McLaren може додати головного болю команді, руки якої і так вже пов’язані боротьбою з Ferrari, і яка має рівні та здорові стосунки з Williams і Force India.

Проте є фактор, що грає на користь McLaren. Головною причиною невдалої угоди між Red Bull і Mercedes було зіткнення особистостей, і буде справедливо сказати, що Крістіан Хорнер та Гельмут Марко не мають занадто багато друзів у Бреклі або Штутгарті.

У McLaren натомість відбулися кардинальні зміни, що призвели до відставки Рона Денніса, отже більша частина вищезгаданого багажу зникла. Новий керівник команди Зак Браун, як показала нещодавня справа з Інді 500, є людиною, з якою можна робити бізнес, і яка виконує домовленості.

Втім, все ще існують деякі перешкоди, які потрібно подолати. Можна навіть сказати, що для McLaren було б краще обрати Renault і зробити новий старт із новим партнером.

У Вірі мають непогану репутацію для забезпечення паритету, і наразі заводська команда не претендує на перемоги, таким чином, відсутній незручний елемент конкуренції.

У цьому варіанті McLaren також може продати права на найменування двигуна, за прикладом Red Bull, що допомогло б сплатити рахунки.

Але, попри те, що у Renault зробили величезний крок уперед зі своїм V6 в останні пару років, вони, як і раніше, відстають від двох головних суперників.

Звісно, французькі двигуни набагато кращі за японські – зрештою, Red Bull вигравала гонки з ними, але чи може McLaren покластися на обіцянки, що розрив буде ліквідований у 2018 році та далі?

Чи можливий варіант із Ferrari?

Існує і третій варіант, який, як вважалось, не міг би статися у найближчі мільйон років. Чи можуть домовитися McLaren і Ferrari – непримиренні суперники протягом більше чотирьох десятиліть?

Такий тандем навіть на слух звучить дивно – не в останню чергу тому, що з маркетингової точки зору, ці імена не сполучаються із цілком зрозумілих причин – бо вони орієнтовані на один і тих же багатих клієнтів.

Втім, McLaren може зробити ребрендинг двигунів Ferrari, так само як це робили Sauber із Petronas протягом багатьох років. І це могла б бути угода на кшталт Renault/TAG Heuer. Подивимось уважно на логотипи на задній частині SF70H. Чи McLaren погодиться на використання двигунів із Маранелло під назвою Alfa Romeo?

Серджіо Маркіонне вже наголошував, що він би хотів належним чином підштовхнути цей бренд до Формули 1, і це може виявитися блискучим способом по втіленню його намірів.

Це може бути особливо привабливим для нього, якщо McLaren буде платити $25 млн або щось таке на рік за привілей просувати Alfa Romeo, особливо, якщо Фернандо Алонсо стане частиною цього проекту також.

Навіть якщо Alfa Romeo не підходить, є й інші бренди, які можуть бути використані – хоча Chrysler звучить не так вже привабливо...

Пам’ятайте, що Ferrari наступного року втратить Sauber, і серед клієнтів залишиться тільки Haas, тому виникне логістична порожнина.

Так, двигуни Mercedes були найкращими протягом останніх трьох років, але тепер у Ferrari їх наздогнали. Чому б McLaren не бажати отримати італійські силові блоки, з чисто конкурентних причин?

Очевидним контраргументом є те, що у Ferrari ніколи не постачали власних двигунів по-справжньому сильному супернику, і у Маранелло, так само як і в Mercedes, не мали ні найменшого бажання допомагати Red Bull. Отже, італійці не дуже хотітимуть забезпечувати власними технологіями McLaren.

І чи будуть у McLaren упевнені на сто відсотків, що вони отримують такі ж самі переможні двигуни – або, за термінологією Денніса, матимуть доступ до «вихідного коду»?

Вочевидь, що питання маркетингу й конкуренції ставлять кілька перешкод. Проте, існує і більш широка політична картина.

Протягом наступних кількох років у Формулі 1 відбуватиметься багато чого. У майбутньому Liberty Media збирається переглянути технічні правила, і можливо, фінансові механізми співпраці з командами.

«Шлюб за розрахунком» між Ferrari та McLaren буде дуже впливовим і потенційно може дати Маранелло додатковий голос у боротьбі за свій кут. А голос Mercedes, відповідно, буде слабкіше.

Пам’ятайте, що у той час, як керівники McLaren і Ferrari – Зак Браун і Мауріціо Аррівабене – вочевидь будуть в курсі будь-яких обговорень, зрештою, все буде погоджено та санкціоновано їхніми вищими начальниками – Маркіонне, з одного боку, і Мансуром Оджейом та бахрейнською королівською родиною – з іншого.

Це досить потужні козирі, й якщо вони домовляться, все можливо.

Уявіть тільки, якою чудовою історією це може бути! Переможний двигун поверне McLaren до перших рядків, а у Формулі 1 знову з’явиться сексуальне ім’я Alfa Romeo – та ще і можливо з Фернандо Алонсо в одній упряжці!

Росс Браун і Чейз Керрі мають зі штанів вилізти, щоб це відбулося. У FIA також хотіли б, щоб Ferrari постачала двигуни трьом командам, а не Mercedes (або Renault) чотирьом.

В обох сторін навіть є трохи спільної історії, що також грає позитивну роль. Це у 1970 році пілот Alfa Romeo у перегонах спорткарів Андреа де Адаміч допоміг Брюсу Макларену отримати італійські двигуни V8 для спеціально побудованого новозеландцем шасі Ф1 McLaren M7D, і навіть узяв участь за кермом цієї машини в кількох етапах.

Особливого успіху ця історія не мала – не допомогла навіть поява нового M14D, і найкращим результатом де Адаміча стало восьме місце у Монці.

Але головне те, що McLaren Alfa Romeo взяла участь у чотирьох Гран Прі того року, і ця глава залишається забутою в історії обох компаній. То чи є шанс, що вона може бути відроджена?

Станьте частиною чогось більшого

Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія Формула 1
Команди Ferrari , McLaren
Тип статті Коментар