Брудна дюжина: найвибуховіші дуети напарників у Формулі 1

Поширень
Коментарі
Брудна дюжина: найвибуховіші дуети напарників у Формулі 1
Чарльз Бредлі
Автор: Чарльз Бредлі , головний редактор Motorsport.com Global
Співавтор: Девід Малшер
Переклав: Андрій Іванов
20 груд. 2018 р., 09:18

З того часу як гоночні команди стали виставляти більше одного боліда, найкращим показником ефективності для пілота було порівняння з напарником. І, хоча декому вдалося гармонічно співіснувати, багато хто пішов іншим шляхом – перетворивши конкуренцію на конфлікт. Тут ми оцінюємо топ-12 найвибуховіших дуетів в історії Ф1.

Слайдер
Перелік

12. Естебан Окон і Серхіо Перес (Force India)

12. Естебан Окон і Серхіо Перес (Force India)
1/12

Фото: Мануель Горя / Sutton Images

Немов брат і сестра, що сваряться на задньому сидінні родинного хетчбека, ці гонщики не могли триматися осторонь один від одного. Зрештою їм було заборонено боротися між собою після Гран Прі Сінгапуру 2018 року, коли Перес доволі ефективно заблокував Окона на першому колі, після того як той насмілився спробувати його об’їхати зовні. Звісно, інциденти між ними траплялися й раніше: Окон навіть стверджував, що в соцмережах йому погрожували смертю після того, як обидва гонщики зіштовхнулися на Гран Прі Азербайджану й Бельгії 2017 року. Запасайтеся попкорном – побачимо, як Перес порозуміється у 2019-му разом із сином власника команди!

11. Нікі Лауда й Карлос Ройтеманн (Ferrari)

11. Нікі Лауда й Карлос Ройтеманн (Ferrari)
2/12

Фото: LAT Photographic

Після жахливої аварії на Нюрбургринзі-1976, яка мало не коштувала йому життя, Лауда був роздратований, коли у Ferrari, не чекаючи кінця сезону, переманили з Brabham Ройтеманна, який мав замінити комфортного, але не завжди швидкого Клея Регаццоні у 1977 році. Лауда швидко піднявся з лікарняного ліжка, змусивши Ferrari виставити три машини в Монці, і кваліфікувався краще за своїх напарників. Наступного року його запитали – хто для нього Ройтеманн – товариш по команді чи суперник? Лауда відповів: «Ні те, ні інше». Ройтеманн виграв другий етап сезону 1977 року, але Лауда зрештою виграв чемпіонат, тоді як його напарник посів лише четверте місце.

10. Найджел Менселл і Ален Прост (Ferrari)

10. Найджел Менселл і Ален Прост (Ferrari)
3/12

Фото: Sutton Motorsport Images

Існує дві різні думки: або ж Прост був майстром, що підкорює команду своїй волі на шкоду своєму напарнику, або ж він був абсолютним генієм в інтелектуальних іграх, з яким параноїдальний Менселл не міг впоратися. Коли Прост приєднався до Ferrari в сезоні 1990 року, після двох років бурхливого партнерства з Сенною в McLaren (про що йтиме мова далі), Менселл вже був у спокої і вважав себе гонщиком зі статусом, еквівалентним «номеру один». Та вже посеред сезону Менселл здійняв руки вгору – буквально – й оголосив, що піде геть із Формули 1, розлючений через те, що Прост (який постарався вивчити італійську, на відміну від Менселла) повернув команду проти нього у питанні пріоритетного отримання оновлень і кращого ставлення.

9. Айртон Сенна і Еліо де Анджеліс (Lotus)

9. Айртон Сенна і Еліо де Анджеліс (Lotus)
4/12

Фото: Sutton Motorsport Images

Немов тренуючись на майбутнє, Сенна свої перші політичні гри почав у 1985 році, змусивши керівництво Lotus зосередити зусилля саме на ньому, а не на харизматичному давньому гонщику команди де Анжелісі. Сенні вдалося переконати команду перекинути відомого інженера Найджела Степні та кількох механіків, яких він жадав, на свою машину, і незабаром де Анджеліс відчув себе зайвим у тому, що колись було його домівкою. Напарники мало не подряпались на передостанньому етапі в К'яламі – оскільки Еліо, попри весь свій шарм, також мав вибуховий характер. Після рішення італійця перейти до Brabham (що мало трагічні наслідки для нього) Сенна наполіг на підпорядкованому йому напарнику і таким чином наклав вето на вибір команди – Дерека Воріка. Бразилець погрожував у разі приходу Воріка також піти до Brabham. Уявіть, в якому захваті був би де Анджеліс, якби таке сталося!

8. Льюіс Хемілтон і Фернандо Алонсо (McLaren)

8. Льюіс Хемілтон і Фернандо Алонсо (McLaren)
5/12

Фото: XPB Images

Дворазовий чемпіон світу Алонсо прибув до McLaren, очікуючи на легку поїздку , оскільки його товаришу по команді – чемпіону GP2 – знадобиться деякий час, щоб засвоїтися у Ф1, чи не так? Ні! Хемілтон став більмом на оці з першого повороту траси в Мельбурні, і після того, як він тиснув на Алонсо в Монако набагато сильніше, ніж той полюбляв ( і був доволі педантичний у цьому), і стримав його позаду у боротьбі за перемогу в Індіанаполісі, справа дійшла до Угорщини, де Алонсо намагався саботувати кваліфікаційну спробу Хемілтона (зрештою це призвело до неприємних наслідків, оскільки FIA покарала його штрафом на стартовій решітці). Їхня боротьба скінчилась тим, що вони відбирали один в одного очки, що дозволило Кімі Райкконену з Ferrari стати чемпіоном з перевагою в одне очко – хоча Алонсо, схоже, не переймався через це на подіумі в Бразилії. Він просто був радий, що Хемілтон не переміг.

7. Алан Джонс і Карлос Ройтеманн (Williams)

7. Алан Джонс і Карлос Ройтеманн (Williams)
6/12

Фото: LAT Photographic

Не вперше за свою кар’єру Клей Регаццоні виявився замінений на Ройтеманна. І не вперше Ройтеманн не зустрів привітливого ставлення з боку чинного гонщика команди. Джонсу не сподобалася ідея розділяти очки з супершвидким напарником, хоча Карлос і погодився грати другорядну роль. Джонс, який чудово розумів, наскільки сильним був їхній Williams FW07B у 1980 році, став обурюватися тим, що його товариш по команді виступає у «90-відсотковому режимі» і не відбирає очок у суперника в боротьбі за титул – Нельсона Піке з Brabham. Нарешті, напруга вибухнула у 1981 році в Бразилії, коли Ройтеманн не підкорився командному наказу, проігнорував нагадування на табличці з піт-волл Williams і переміг Джонса.

6. Марк Веббер і Себастьян Феттель (Red Bull)

6. Марк Веббер і Себастьян Феттель (Red Bull)
7/12

Фото: LAT Images

Після їхнього зіткнення на Гран Прі Туреччини 2010 року їхні відносини завжди були напруженими. Потім сталося ігнорування командного наказу в Малайзії 2013 року – те, як Веббер казав «Мульті 21, Себе! Так, Мульті 21» у кімнаті перед подіумом, можливо, є одним з найкращих епізодів, які ми коли-небудь бачили від непримиримих напарників – і Феттелю ніде було сховатися, коли йому це виказали в обличчя. Лідер гонки Веббер «придушив» двигун після фінального піт-стопу, але, попри те, що їм обом повідомили кодований командний наказ: «Multi-map 2-1» (тобто, номер Веббера попереду Феттеля), Себ проігнорував це повідомлення триматися своїх позицій і обігнав напарника, щоб виграти гонку. Після відставки з Формули 1 Веббер у власній автобіографії звинуватив Феттеля у зверхності і сказав, що той також схильний до «спадів» та часто звинувачує команду, якщо його перемагають. Це ж треба!

5. Льюіс Хемілтон і Ніко Росберг (Mercedes)

5. Льюіс Хемілтон і Ніко Росберг (Mercedes)
8/12

Фото: Стів Етерінгтон / LAT Images

Хемілтон і Росберг були гарними товаришами по команді в юні роки в картингу. Попри їхнє абсолютно різне походження, вони також разом бовталися поза трасою, ганяючи м’яча, граючи в комп’ютерні ігри й настільний теніс. Але багато років по тому вони стали напарниками в команді Mercedes у Ф1, і все пішло погано… Від випадку в Монако 2014 року, коли Росберг під час останньої спроби у кваліфікації зупинився в «кишені», викликавши жовті прапори, і тим самим завадив Хемілтону спробувати вибороти поул, їхні стосунки впали до такої міри, що вони зіштовхнулися на Гран Прі Бельгії того ж року. Хоча це зіткнення принесло користь Росбергу, Хемілтон повернувся сильнішим. З часом, здавалося, вони все більше дратують один одного. Росберг роздратовано відкинув кепку Хемілтона, коли Льюіс виграв свій третій титул в Остіні. Апогеєм стало їхнє зіткнення на першому колі і подвійний схід в Іспанії 2016 року, а в Австрії кілька гонок по тому Росберг спробував виштовхнути Хемілтона з траси і зламав власне переднє антикрило. На той час, коли Ніко зрештою переміг Льюіса у фіналі в Абу-Дабі, де Хемілтон всупереч командним наказам пригальмовував свого напарника і підставляв його під атаку суперників з інших команд, вони ледве розмовляли один з одним. Навіть після відставки Росберга нам ще довго доведеться чекати на час, коли вони знову будуть дружити й грати разом в комп’ютерні ігри…

4. Рене Арну і Ален Прост (Renault)

4. Рене Арну і Ален Прост (Renault)
9/12

Фото: LAT Images

У 1979 і 1980 роках Арну підтвердив величезні сподівання, які покладалися на нього в молодших формулах, здобувши для Renault дві перемоги, купу поулів і продемонструвавши природний талант на фоні технічно підкованого й швидкого Жана-П’єра Жабуя. Коли Жабуй зламав ноги в аварії, в Renault заявили молодого Проста на 1981 рік, і той одразу ж відправив Арну в тінь з точки зору перемог, швидкості й послідовності. Оскільки обидва були французами у фактично другій французькій національній команді Ф1 (після Ligier), суперництво почало загострюватися. Далі у 1982 році Арну відновив свою форму, але не пощастило, тому надії команди на титул знову покладалися виключно на Проста. Проте на домашньому Гран Прі на Поль Рікарі Арну проігнорував попередню домовленість, за якою Прост мав бути попереду, і перехопив перемогу. Йому вже було однаково – у 1983-му він переходив до Ferrari.

3. Найджел Менселл і Нельсон Піке (Williams)

3. Найджел Менселл і Нельсон Піке (Williams)
10/12

Фото: LAT Images

Піке приєднався до Williams у 1986 році в якості дворазового чемпіона світу, тоді як Менселл досяг піку своєї форми в Ф1 і сам приєднався до топ-пілотів. Вони швидко почали ненавидіти один одного, і бокси Williams розділилися на дві половини, кожна з яких ревниво охороняла свої секрети від іншої. Оскільки Френк Вільямс знаходився в лікарні і не міг впоратися із ситуацією, його гонщики вдосталь повідбирали очки один в одного, дозволивши Алену Просту вихопити титул у драматичному фіналі в Аделаїді. Піке таки став тим, хто сміється останнім, вигравши титул у 1987 році, попри жахливу аварію в Тамбурелло в Імолі, тому що Менселл сам потрапить в аварію на Сузуці, через яку пропустить дві останні гонки сезону. У той момент, коли здавалося, що з їхнім суперництвом покінчено (коли Піке перейшов до Lotus), у Playboy з’явилося інтерв’ю бразильця, в якому новий чемпіон заявив: «Різниця між мною та ним в тому, що я виграв три чемпіонати світу, а він програв два», а також принизив інтелект Менселла, його технічні здібності й навіть його дружину!

2. Ален Прост і Айртон Сенна (McLaren)

2. Ален Прост і Айртон Сенна (McLaren)
11/12

Фото: LAT Images

Посадовіть двох спортивних геніїв у найкращі машини свого часу, і що може піти не так? Багато що! Перші іскри з’явилися у 1988 році, коли Сенна мало не втиснув Проста у піт-волл на початку другого кола Гран Прі Португалії, і у пресі пролунало кілька гірких слів. Але це був лише незначний інцидент у порівнянні із сезоном 1989 року. В Імолі пілоти McLaren погодилися не змагатися у критичному повороті Tosa на першому колі й зосередилися на тому, щоб просто відірватися від суперників з інших команд. Сенна краще стартував – але гонка була зупинена через велику аварію Герхарда Бергера. Після рестарту попереду опинився Прост, і він не став захищатися в Tosa, після чого Сенна фактично вирішив проігнорувати їхню угоду й випередив француза. Лють Проста поширилася на вирішальний етап на Сузуці, коли він навмисно вдарив Сенну в повороті, щоб забезпечити собі третій чемпіонський титул. Після цього Сенна звинуватив FIA у маніпуляціях чемпіонатом, і їхня ворожість навіть посилилась, коли Прост вирішив піти з цього божевілля до Ferrari. Лише після того, як Прост піде у відставку, Сенна раптово почне товаришувати з ним.

1. Жиль Вільньов і Дідьє Піроні (Ferrari)

1. Жиль Вільньов і Дідьє Піроні (Ferrari)
12/12

Фото: LAT Images

Дуже перспективний Піроні прибув до Ferrari у 1981 році на заміну Джоді Шектеру, який вирішив піти з Ф1, і приєднався до чудового Вільньова – цей дует мав стати одним з найсильніших у 1980-ті роки. Попри те що він знайшов Жиля доброзичливим і веселим товаришем, попервах Піроні прийшлося складно в новій обстановці, особливо з неприглядним турбонаддувом Ferrari і норовливим шасі 126СК. Дідьє був вражений, коли в Монако поступився цілим колом своєму напарнику, який переміг. Де Піроні дійсно мав перевагу, то це в розумі; він був розсудливим хлопцем і запобігав перед вищим керівництвом Ferrari. Це виявилося критично важливим після Гран Прі Сан-Марино 1982 року, в якому Піроні переміг, випередивши Вільньова на останньому колі, попри те що обом гонщикам було наказано уповільнитися, а попередній наказ Ferrari означав, що у випадку, коли обидва пілоти команди очолюють пелотон, вони мають не змагатися один з одним. Вільньов випереджав Піроні на півтори секунди, коли зійшов трохи швидший останній Renault, і думав, що Піроні не буде атакувати. Він був неправий. Тепер Жиль побоювався, що Піроні був не лише лукавим (у того була власна версія, що означав сигнал «уповільнитися»), але також намагався налаштувати команду проти канадця – менеджер Скудерії Марко Піччінніні згодом сказав, що Дідьє не зробив нічого поганого. Жиль переніс свій гнів у могилу. Пообіцявши ніколи більше не розмовляти з Піроні, Вільньов, щойно побачивши, як його напарник випередив його на 0,1 секунди у кваліфікації в Цольдері, вирушив на другу залікову спробу. Далі сталося непорозуміння з аутсайдером, який був на повільному колі, фатальне рішення за мить - і раптом найшвидшого гонщика у світі не стало. Так закінчилась ця трагічна історія про ворожнечу між напарниками по команді, яка, хоча й опосередковано, призвела до передчасної смерті одного з них.

Наступна новина
Завантажити коментарі