Головна тема

Міхаель Шумахер

11 "друзів" Міхаеля Шумахера в Ф1

Поширень
Коментарі
11
Андрій Іванов
Автор: Андрій Іванов
4 січ. 2019 р., 16:58

За роки виступів Міхаеля Шумахера у Формулі 1 його напарниками побували 11 гонщиків, як титулованих, так і таких, що тільки починали свою кар’єру. Десятеро з них залишилися в тіні німця, і лише останній здолав славетного чемпіона.

Слайдер
Перелік

1991 – Андреа де Чезаріс, Jordan

1991 – Андреа де Чезаріс, Jordan
1/22

Фото: Sutton Motorsport Images

22-річний Міхаель Шумахер дебютував у Формулі 1 на Гран Прі Бельгії 1991 року. Німець був трохи знайомий із трасою в Спа по перегонам спортпрототипів, але за кермом боліда Ф1 з’явився на ній вперше. Партнером Міхаеля у Jordan став один із найдосвідченіших на той час пілотів чемпіонату світу – Андреа де Чезаріс. У своїй першій кваліфікації в Ф1 Шумахер виграв у напарника 0,774 секунди і чотири позиції. Невідомо, на якому місці фінішував би Міхаель у тій гонці, якби не зчеплення, що відмовило на першому колі. Італієць, між іншим, упевнено їхав на подіум, доки за чотири кола до фінішу на його Jordan не відмовив двигун. Втім, одразу після Бельгії Міхаеля забрали в Benetton, і наступну гонку він починав вже з новим, куди більш серйозним партнером по команді.

1991 – Нельсон Піке, Benetton

1991 – Нельсон Піке, Benetton
2/22

Фото: LAT Images

Новим напарником Міхаеля став не хто інший, як триразовий чемпіон Ф1 Нельсон Піке. Але ні титули, ні відомий норов бразильця не збентежили німця, і в першій же кваліфікації – у Монці - Шумахер обставив Піке, а потім «привіз» йому в гонці більше десяти секунд. На наступному етапі в Португалії Міхаель виграв у триразового чемпіона п’ять позицій на стартовій решітці, і лише в останній кваліфікації сезону – в Японії – Нельсону вдалося проїхати швидше за німця. Взимку, не дочекавшись пропозицій від інших команд, окрім Benetton, бразилець обрав за краще завершити виступи у Формулі 1 і перебратися в IndyCar. Звісно, сам Піке заявляв, що Шумахер тут ні до чого, але чомусь саме він не схотів продовжувати виступи в парі з талановитим гонщиком. Новий сезон 1992 року Міхаель починав у ролі беззаперечного лідера топ-команди – маючи за плечима лише шість гонок у Ф1.

1992 – Мартін Брандл, Benetton

1992 – Мартін Брандл, Benetton
3/22

Фото: LAT Images

Новим напарником Міхаеля став ще один досвідчений пілот – Мартін Брандл, який свого часу був єдиним, хто міг скласти конкуренцію Айртону Сенні у Формулі 3. Попри те, що британець за всю кар’єру у Ф1 не виграв жодної гонки та лише кілька разів піднявся на подіум, сам Шумахер вважав його своїм найсильнішим напарником. Німець «всуху» переміг Брандла у кваліфікаціях, але у гонках Мартін змагався з партнером по команді майже на рівних. Чотири рази Брандл поступився Міхаелю на фініші, але тричі випередив його. Апогею боротьба напарників досягла в Угорщині – традиційно програвши німцю кваліфікацію, Мартін наздогнав його в гонці й штовхнув на гальмуванні перед поворотом. Від удару на Benetton Шумахера пошкодилося заднє антикрило, після чого машина німця вилетіла з траси. Не дивно, що потім Міхель зробив все, щоб британець залишив команду.

1993 – Ріккардо Патрезе, Benetton

1993 – Ріккардо Патрезе, Benetton
4/22

Фото: LAT Images

Новим напарником Шумахера став черговий ветеран – віце-чемпіон 1992 року Ріккардо Патрезе. На той час за плечима італійця було найбільше стартів у Формулі 1, але на відміну від Брандла, Патрезе так і не зміг скласти конкуренцію німцю хоча б у гонках. Півсезона Ріккардо жалівся на невдалі налаштування свого Benetton, але коли Шумахер на боліді Патрезе проїхав швидше за нього, та ще й сказав, що налаштування були набагато кращими його власних, доля італійця була вирішена. Новий сезон Міхаель вкотре почав із новим напарником.

1994 – Юркі Ярвілехто, Benetton

1994 – Юркі Ярвілехто, Benetton
5/22

Фото: LAT Images

Взагалі-то новим партнером Шумахера по команді мав стати досвідчений 28-річний Юркі Ярвілехто, котрий непогано провів попередній сезон із Sauber. Але на тестах Benetton у січні фін потрапив в аварію і отримав травми, що відтермінувало його повернення до перегонів на кілька місяців. Тому на перших двох етапах місце в другому боліді Benetton зайняв маловідомий дебютант з Нідерландів Йос Ферстаппен. В Імолі Ярвілехто повернувся, але виступав дуже непереконливо, після чого знову поступився місцем Ферстаппену. Але за кілька етапів фіна знову покликали – тепер, щоб замінити самого Шумахера, який відбував дискваліфікацію. У здобутку Юркі заробив на чемпіонському Benetton лише одне очко за сезон і залишив Формулу 1.

1994 – Йос Ферстаппен, Benetton

1994 – Йос Ферстаппен, Benetton
6/22

Фото: LAT Images

Коли з’ясувалося, що малодосвідчений Йос швидше за Ярвілехто, Бріаторе без вагань віддав місце у кокпіті другого боліда Benetton нідерландцю на постійній основі. І Ферстаппен відносно непогано проявив себе у дебютному сезоні, двічі піднявшись на подіум. Ось тільки на фоні боротьби Шумахера за чемпіонський титул, його досягнення виглядали не надто впевнено, тому Йос був звільнений за два етапи до завершення чемпіонату.

1994 – Джонні Херберт, Benetton

1994 – Джонні Херберт, Benetton
7/22

Фото: LAT Images

На останніх двох етапах сезону-1994 напарником Шумахера став черговий досвідчений гонщик – терміново «виписаний» із спорідненої Ligier Джонні Херберт. І хоча британець ні в Японії, ні в Австралії не дістався фінішу, у кваліфікаціях на малознайомому боліді він показав п’ятий і сьомий час, що на фоні Ферстаппена та Ярвілехто виглядало дуже позитивно – і Джонні залишився у Benetton на другий сезон.

1995 – Джонні Херберт, Benetton

1995 – Джонні Херберт, Benetton
8/22

Фото: LAT Images

Сезон 1995 року став найкращим для Херберта у Формулі 1, який із двома перемогами посів четверте загальне місце у чемпіонаті. Але сам Джонні згодом зізнався, що це був найскладніший для нього період з психологічної точки зору. Після звільнення з Benetton наприкінці року, британець розповів, що команда майже не приділяла йому уваги – Міхаель більше працював на тестах, лише він отримував усі новинки і мав повний доступ до телеметрії напарника, на відміну від Херберта. Втім, коли Шумахер перейшов до Ferrari, менеджер британця обривав телефон Жана Тодта, пропонуючи йому послуги свого підопічного.

1996 – Едді Ірвайн, Ferrari

1996 – Едді Ірвайн, Ferrari
9/22

Фото: LAT Images

Ірвайн чудово розумів свій статус, коли прийняв запрошення Ferrari стати напарником дворазового чемпіона світу. «Я пришов сюди, щоб допомогти Міхаелю стати чемпіоном світу», - заявляв він на початку року. Але варто було ірландцю необачно випередити Шумахера в першій же кваліфікації сезону, як він сповна відчув усе, що пережив Херберт роком раніше. Ірвайн залишився без телеметрії з машини німця, а його власний болід почав відмовляти мало не в кожній гонці. Але Едді мовчки все терпів. «Міхаель не буде ганятися у Ferrari довічно, - казав він. – Коли він піде, я стану першим номером і виграю титул!»

1997 – Едді Ірвайн, Ferrari

1997 – Едді Ірвайн, Ferrari
10/22

Фото: LAT Images

Цілковита субординацію Ірвайна та його беззаперечна відданість командним інтересам значно поліпшили його статус у Ferrari, як і ставлення з боку титулованого напарника.

1998 – Едді Ірвайн, Ferrari

1998 – Едді Ірвайн, Ferrari
11/22

Фото: LAT Images

На третій сезон у парі з Шумахером Ірвайн повторив досягнення Херберта трирічної давнини – четверте загальне місце, і доклав чимало зусиль, аби Міхаель зберіг шанси на титул до останньої гонки. Але головний виклик чекав на Едді наступного року.

1999 – Едді Ірвайн, Ferrari

1999 – Едді Ірвайн, Ferrari
12/22

Фото: LAT Images

Бажання Ірвайна стати чемпіоном Формули 1 у складі Ferrari мало не здійснилось у 1999-му. Вигравши перший етап сезону, після того, як Міхаель зламав ногу у Сільверстоуні і вибув на кілька гонок, Едді нарешті став лідером команди і у відсутність німця здобув ще дві перемоги. Але на божевільному Гран Прі Європи на піт-стопі механіки Ferrari загубили шини, що коштувало ірландцю важливих очок – і, як з’ясувалося пізніше, чемпіонського титулу. Шумахер повернувся на передостанньому етапі в Малайзії і благородно віддав напарнику перемогу, але навіть це не дозволило Ірвайну здолати Міку Хаккінена. Ставши віце-чемпіоном, Едді більше не міг миритися з роллю другого номера і пішов у Jaguar. Втім, він став першим з напарників Міхаеля, який випередив німця у загальному заліку.

2000 – Рубенс Баррікелло, Ferrari

2000 – Рубенс Баррікелло, Ferrari
13/22

Фото: LAT Images

Баррікелло був одним із кандидатів на місце у Ferrari в 1996 році, і неабияк засмутився, коли керівництво Скудерії з двох пілотів Jordan обрало Ірвайна. Ображений бразилець критикував умови контракту ірландця, які буцімто ставили того в положення людини другого сорту, але як тільки восени 1999-го у Ferrari знову звернули погляд на Рубенса, забув про свої давнішні слова і беззаперечно погодився на такі ж самі умови, які чотири роки тому пропонували його колишньому напарнику. Баррікелло швидко зрозумів, що, хоча машина потенційно може змагатися за титул, вигравати в гонках йому дозволено лише тоді, коли Міхаель на перемогу не претендує – як сталося на Гран Прі Німеччини.

2001 – Рубенс Баррікелло, Ferrari

2001 – Рубенс Баррікелло, Ferrari
14/22

Фото: Ferrari Media Center

Рубенс став бронзовим призером, але не виграв жодної гонки, тоді як Шумахер виборов четвертий титул. Бразилець дуже болісно сприймав свій статус пілота другого сорту і одразу всі образи виносив на публіку, чого не робив жоден із колишніх партнерів Міхаеля, принаймні, до звільнення. Яскравим прикладом став Гран Прі Австрії, де Рубенс, їдучи другим, на вимогу команди демонстративно пропустив напарника на останніх метрах дистанції. Після фінішу Баррікелло не приховував свого обурення, втім, у Ferrari одразу знайшлась цукерка для Рубіньйо у вигляді нового контракту – і на його обличчі знову засяяла щаслива посмішка.

2002 – Рубенс Баррікелло, Ferrari

2002 – Рубенс Баррікелло, Ferrari
15/22

Фото: Sutton Motorsport Images

Ситуація в Австрії за рік повторилася, проте тепер мова йшла вже про віддану перемогу. Рубенс виконав наказ команди, але дуже переживав через таке ставлення до себе. Втім, новий дворічний контракт підсолодив гірку пілюлю, а коли Шумахер ще влітку виграв титул, Баррікелло дозволили виграти кілька гонок – а в Індіанаполісі Міхаель повернув борг, пропустивши напарника на фініші. Рубенс, який став віце-чемпіоном, із вдячністю забув усі образи.

2003 - Рубенс Баррікелло, Ferrari

2003 - Рубенс Баррікелло, Ferrari
16/22

Фото: Brousseau Photo

Баррікелло остаточно звикся зі своїм положенням «вічно другого» при Міхаелі Шумахері - кілька подіумів та дві перемоги і жодних згадок про колишні чемпіонські амбіції.

2004 - Рубенс Баррікелло, Ferrari

2004 - Рубенс Баррікелло, Ferrari
17/22

Фото: Ferrari Media Center

Знову Рубенсу дозволили перемагати лише тоді, коли Міхаель достроково виграв титул. Традиційні дві перемоги та віце-чемпіонський титул підкреслили його рівень у команді.

2005 - Рубенс Баррікелло, Ferrari

2005 - Рубенс Баррікелло, Ferrari
18/22

Фото: Ferrari Media Center

Цього року Шумахер не претендував на титул, але у єдиній гонці, де Ferrari гарантовано перемагала – на ганебному Гран Прі США – Рубенсу не дозволили нав’язати боротьбу німцю. Другий номер має бути другим – на командному містку Скудерії чітко дотримувались цього правила. Бразилець лише трохи не дочекався уходу Шумахера, і так і не зміг приміряти на себе роль лідера Ferrari, як це зробив Ірвайн кілька років тому.

2006 – Феліпе Масса, Ferrari

2006 – Феліпе Масса, Ferrari
19/22

Фото: Ferrari Media Center

Про які амбіції може йти мова, коли юний Феліпе після трьох сезонів у посередній Sauber раптом став напарником семиразового чемпіона та ще й у Ferrari! Феліпе наполегливо вчився, а Міхаель боровся за титул із Фернандо Алонсо. Масса цілком міг втратити своє місце наприкінці сезону, але Шумахер зробив йому неймовірний подарунок, оголосивши про свою відставку. Продовживши традицію свого попередника, бразилець виграв дві гонки, щоправда, швидше через те, що поблизу не було напарника, якого довелось би пропускати.

2010 – Ніко Росберг, Mercedes

2010 – Ніко Росберг, Mercedes
20/22

Фото: Ендрю Ферраро / LAT Images

Ніко прийшов до Mercedes не «підносити снаряди» Міхаелю, що повернувся, а в якості рівноцінного партнера, принаймні, на папері. Проте, маючи за плечима лише два подіуми він вочевидь не міг мати більше авторитету за семиразового чемпіона. Втім, на щастя німця, цього разу команда не концентрувалася виключно на Шумахері, і надала гонщикам рівні можливості, до того ж і Міхаель повернувшись після трирічної відпустки, став більш вайлуватим. Це відбилось на підсумкових результатах – Росберг набрав у два рази більше очок, і вперше за багато років Шумахер поступився напарнику.

2011 - Ніко Росберг, Mercedes

2011 - Ніко Росберг, Mercedes
21/22

Фото: Стів Етерінгтон / LAT Images

Міхаель суттєво підтягнувся до Росберга, але все одно Ніко другий рік поспіль переміг його. Шумахер все ще мав величезний авторитет у команді, але ставало дедалі очевидніше, хто насправді є головною надією Mercedes.

2012 - Ніко Росберг, Mercedes

2012 - Ніко Росберг, Mercedes
22/22

Фото: Mercedes AMG

В останній рік партнерства з Шумахером у Формулі 1 Ніко остаточно розставив крапки над «і» - перемога, поул і подіум, проти одного третього місця Міхаеля. Втім, Шумахер вже давно був не схожий на амбіційного й ревнивого до успіхів суперників юнака, яким він був на початку своєї кар’єри у Ф1. Німцю не було потреби щось доводити, і він по-батьківські ставився до успіхів юного земляка, просто насолоджуючись перегонами. По завершенню сезону Міхаель пішов із перегонів назавжди.

Наступна новина
Завантажити коментарі