Некролог: Джон Ніколсон, 1941-2017

Джон Ніколсон, який виступав лише одного разу на Гран Прі Великої Британії 1975 року, але виграв два чемпіонати у якості моториста, помер у віці 75 років.

Новозеландець відомий у Формулі 1 тим, що постачав у McLaren двигуни Cosworth DFV.

Це допомогло стати чемпіоном світу Емерсону Фіттіпальді у 1974 році та Джеймсу Ханту два роки потому. У нього ніколи не було фінансів та часу, аби просувати власну кар’єру гонщика, проте у молодших серіях він виступав доволі сильно і перемагав майбутніх зірок.

Джон народився в Окленді у 1941 році. «Джонні Нік» разом із батьком виступав у перегонах на моторних човнах, перш ніж пересісти на боліди Lotus та Brabham.

У 1969 році він відправився в Англію у пошуках кращого майбутнього в автоспорті. Репутація непоганого спеціаліста з моторів забезпечила його роботою у Брюса Макларена, на якого він працював у програмах CanAm та Ф5000.

Зрештою він створив власний бізнес під назвою Nicholson-McLaren. Ніколсон продовжив постачати і обслуговувати двигуни DFV для McLaren у Ф1. Також Джон співпрацював із Embassy Hill.

Новозеландець облаштувався у Британії та у 1971 році поновив власну гоночну кар’єру за кермом March у Формулі Атлантик. Наступні роки він виступав на Lyncar, який спроектував колишній співробітник March Мартін Слейтер, і посів друге місце у британському чемпіонаті.

Джон Ніколсон, Lyncar 006
Джон Ніколсон, Lyncar 006

Фото: Sutton Motorsport Images

Із двигунами власної конструкції BDA він виграв Формулу Атлантик у 1973 та 1974 роках і залишив позаду таких майбутніх зірок Ф1, як Тома Прайса, Девіда Пьорлі, Алана Джонса, Тоні Брайза та Джима Кроуфорда.

Lyncar 006 уперше завітав до Ф1 у сезоні 1974 року. За недостатньої фінансової підтримки Ніколсон тричі брав участь у Гран Прі - всі у Великій Британії.

У гонці чемпіонів у березні його не класифікували, у Міжнародному кубку він фінішував на шостій позиції.

У липні Ніколсон спробував подолати кваліфікацію залікового Гран Прі Великої Британії, але гоночний вікенд був невдалим.

Під час практики він потрапив у аварію із Карлосом Пасе, а пізніше його розвернуло і він пошкодив болід. Він не зміг потрапити на стартову решітку.

Того ж року Джон єдиний раз стартував у Ле-Мані на De Cadenet, створеному Гордоном Маррі й оснащеному двигуном DFV. Його напарником був Кріс Крафт. Після бурливої ночі о п’ятій ранку Ніколсон розбив болід на піт-лейн, коли зламалась підвіска.

У 1975 році новозеландець повторив участь у трьох Гран Прі: схід у Гонці чемпіонів та 13-те місце у Міжнародному кубку. Проте цього разу він потрапив на стартову решітку Гран Прі Великої Британії.

Він став одним із багатьох пілотів, серед яких був і Джеймс Хант, які потрапили у завал під час зливи, хоча і був класифікований 17-м. Після цього він продав свій Lyncar Еміліо де Вілотті.

Наступного сезону повернувся до Ф2 із болідом March, з яким також брав участь як у європейських гонках, так і в національній серії Shellsport Group 8. Рік потому він переміг у Формулі Атлантик у рідній Новій Зеландії.

Зрештою, Ніколсон повернувся до перегонів на човнах. На них він переміг у Британії у 1979 році, але у 1980-му на Гран Прі Ембассі він потрапив у аварію, в якій отримав 18 переломів та пробиті легені.

Проте він мужньо повернувся у 1981 році і виграв британські змагання, так само як у 1982 та 1983 роках. У середині 1980-х його помітили у класі C2 у чемпіонаті світу на спорткарах, де декілька команд використовували його двигуни.

Його власна компанія залишила Ф1 у турбо-еру, але продовжила постачати продукцію Cosworth у Ф3000, клас C2, британський Hillclimb, історичну Ф1 та серію Мастерс.

Nicholson-McLaren продовжує існувати, але останніми роками Джон Ніколсон повернувся до Нової Зеландії, де насолоджувався відпочинком від роботи.

Джон Ніколсон, Lyncar 006
Джон Ніколсон, Lyncar 006

Фото: LAT Images

Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія Формула 1
Тип статті Некролог