Рік самотності...

Жюль Б'янкі не був найуспішнішим пілотом в молодіжних серіях, але прорвався у Формулу-1 та міг стати її зіркою – у нього був природній талант, яких так не вистачає Королівським гонкам.

Дивовижна річ. Щоб стати улюбленцем вболівальників, закохати в себе - не обов'язково мати за плечима надзвичайні здобутки. Жюль Б'янкі на початку своєї кар'єри був сильним пілотом, але, будьмо відверті, були пілоти, які значно яскравіше виступали в GP2 чи Формулі Рено та вигравали там титули з першої ж спроби...

Головною перевагою Жюля були не цифри статистики. У нього було щось надзвичайне, що примушувало вірити в нього. Вже в молодіжних серіях та під час виступів за Marussia у нього з'явилася величезна армія прихильників, хоча титули та навіть перемоги можна було досить швидко перерахувати.

Це дуже важлива якість для нової надії автоспорту. Можна виграти все, яке якщо у тебе поганий характер, ти ставиш себе вище за інших, не звертаєш увагу на зусилля команди - складно буде досягти найбажаніших титулів.

Суха статистика молодого француза говорила не на його користь. Після титулу у європейській Формулі 3 у 2009 році він жодного разу не ставав чемпіоном. Жюль двічі був третім в GP2: у 2010 поступився Пастору Мальдонадо та Серхіо Пересу, у 2011 - Ромену Грожану та Луці Філіппі. У Формулі Рено 2012 Б'янкі поступився лише Робіну Фрейнсу...

Назвати його конкурентів з категорії "топ", які хоч завтра можуть виграти Формулу 1 - не можна. Але на стороні Жюля була його відданість справі. Він довго та важко працював: інколи треба пройти через декілька сезонів у молодіжній серії, щоб отримати шанс виступати хоча б в Marussia.

Ferrari готувала його до королівського класу. Так, він був не найяскравішим талантом, та й вік говорив, що він вже не юнак, але він мав ті якості, які потрібні були Скудерії. Вона хотіла взяти до себе готового гонщика, на якого можна було покластися, який не вступав би в конфлікти, який забезпечував би результат. І, можливо, він боровся б за перемоги та титули.

На жаль, ми цього вже не дізнаємось. Важко втрачати молодих пілотів, на яких були великі сподівання. Жюль міг би внести у Формулу 1 щось своє. Та й вже встиг це зробити, коли приніс недолугому боліді Marussia перші очки в історії - на трасі та в умовах, де талант гонщика завжди був на першому плані.

Після жахливих трагедій про людей говорять гарні слова і навіть прикрашають деякі сторони. Але це було не у випадку з Б’янкі. Він був членом не тільки сім’ї Ferrari, але й всього автоспортивного світу.

Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія Формула 1
Тип статті Некролог