Точка зору: Хюлькенберг та Renault – чому їм нічого втрачати

Останній трансфер гонщика на наступний сезон має своє коріння у минулому, тож — чи зможуть ці гонщик та команда з нерозкритим потенціалом стати переможним тандемом? У цьому розбирався Чарльз Бредлі.

Renault. Один з найбільших світових автовиробників, і один з тих, хто добре занурений в “ДНК” Формули 1 — уходили та повертались. Хлопці, які першими використали турбодвигун в кінці 1970 року (і дифузор, якщо вже на те пішло).

Команда, яка впритул наблизилась до титулу на початку 80-х, а потім звільнила Алена Проста, який їх туди привів (і потім виграє чотири чемпіонських титули, останній з яких — використовуючи двигун Renault).

Їхні двигуни домінували у Формулі 1 в 1990-х разом з Williams та Benetton, а потім цей успіх було повторено із Red Bull після успіху заводської команди в середині нульових.

Команда з Енстоуну. Колись — одна з топ-команд Формули 1 і, очевидно, одна з найбільш інноваційних команд. Але, напевне, одна з команд, які пережили найбільшу кількість злетів та падінь.

Два поспіль чемпіонські титули з Benetton та Міхаелем Шумахером у 1994 та 1995 роках були повторені Фернандо Алонсо у складі заводської команди Renault у 2005-2006. Тож у продовження цих послідовностей та при розташуванні бази команди в Енстоуні — знов заводської команди Renault – чи можуть в них знов бути чемпіони найближчим часом, чи ні?

Звичайно, до цього зараз дуже далеко. Якщо не рахувати Manor, то настільки далеко, наскільки це можливо. Нестабільні фінансові інвестиції та нерівний технічний потенціал є очевидними причинами цього — і ефектом доміно від цього є привабливість (або можливість заплатити) для топ-пілотів.

Тож, оскільки фінансування повертається на рівень - або поблизу того - гігантів Ferrari, Red Bull та Mercedes, яким буде наступний крок?

Жоден з топ-пілотів не збирався переходити у Renault, і за відсутності можливості на зразок Стоффеля Вандорна — і, в будь-якому випадку, існує велика ймовірність появи новачка в другій машині — потрібно, принаймні, отримати максимум від того, що я зву “другим ешелоном гонщиків”. Іншими словами - залучити когось, на зразок Валттері Боттаса, Ромена Грожана, Ніко Хюлькенберга чи Серхіо Переса.

Чому Хюлькенберг?

Ніко Хюлькенберг виглядає найкращим варіантом, як вибір для Renault. Керівник команди Фредерік Вассьор має досвід роботи з усіма перерахованими вище (крім Переса) у молодших формулах.

Виступаючи за команди Вассьора ASM та ART, Хюлькенберг вигравав Ф3 Мастерс, а також чемпіонські титули у Європейській Формулі 3 та GP2. Після того в кар’єрі були спалахи, на зразок поулу на Гран Прі Бразилії 2010 року, але досі німець ні разу не фінішував на подіумі.

Чому так? Після його першого року у Формулі 1 у складі Williams були п’ять років у Force India та один рік у Sauber – звісно, в них він ніколи не був постійним претендентом на подіум, але Пересу це вдавалось неодноразово у складі обох команд. Єдиний раз Халк опинився поблизу подіуму в той час,  як здобув перемогу на 24 Годинах Ле-Мана з першої спроби.

Крім того... Хюлькенберг є одним з лише трьох гонщиків, які виграли титул у GP2 в свій дебютний сезон, разом з Ніко Росбергом та Льюісом Хемілтоном — з урахуванням участі в декількох гонках азійської GP2.

Саме тут я вперше по-справжньому оцінив Хюлькенберга. У Катарі був лише третій його старт у GP2 і, попри те, що на початку він втратив лідерство — Пересу власною персоною — а згодом програв ще одну позицію, його швидкість на зношених шинах була неймовірною.

У відповідь тим клієнтам Bridgestone, які зробили піт-стоп, а Bridgestone тоді давали такий самий виграш в темпі, як зараз Pirelli, він зробив свій піт-стоп, після якого його суперники вже не мали, чим відповісти.

Він виграв, маючи перевагу у 13 секунд — величезний відрив для такої конкурентної серії і, хоч він потім казав про те, що були проблеми з радіозв’язком, я ясно бачив піт-волл ART і не помічав там ні паніки, ні розмахувань руками — я завжди відмічав це, як відмінне виконання плану, продуманого перед гонкою.

А Перес, тим часом, був збитий з пантелику — бо не тільки програв гонку, в якій думав, що домінував, а й мав відставання понад 10 секунд.

Звісно, це лише один приклад, але я впевнений, що це відклалось у голові Вассьора так само, як і в моїй.

Висновок

Хюлькенберг зразка 2017 року відрізнятиметься від Хюлькенберга зразка 2009 року. У свої 29 років він має 115 стартів у Формулі 1 за плечима і в наступному сезоні фініш на подіумі або перемога стане для нього “зараз або ніколи”.

Але я бачив багато гарних гонщиків, які просто гарні. Я бачив значно менше великих гонщиків, які можуть створити справжню магію, коли в вас відвисає щелепа і ви думаєте “ого, він справді крутий!” Чи бачили ви, як він обганяє Боттаса по зовнішній стороні в шикані під час Гран Прі Японії?

І якщо ви хочете ввійти до вузького кола топ-пілотів, то вам потрібні такі спалахи.

Питання: а як щодо інших його аспектів? Чи достатньо він добрий? Чи може він стабільно працювати день за днем для того, щоб підняти рівень команди?

І нам ще належить побачити, чи зможуть Renault створити машину, яка відповідає тим стандартам, яких вони досягали — хоча й спорадично — у минулому.

Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія Формула 1
Гонщики Ніко Хюлькенберг
Команди Renault F1 Team
Тип статті Коментар