Точка зору: Як Формула 1 може стати привабливою для глядачів

Для захоплення прихильників Формули 1 потрібно не штучно ущільнити конкуренцію, а зробити машини більш видовищними, каже Девід Малшер — а потім просто визнати, що більшість гонок буде не такими, як Монца 1971 року.

Останні Гран Прі Мексики та США стали для мене наріжним каменем — вперше з 2007 року я подивився пряму трансляцію двох Гран Прі поспіль. Для того, щоб написати цю колонку, я вирішив сісти та подивитись гонки на СОТА та Автодромі імені братів Родрігес, тож міг не звертати уваги на різні дурниці. Моєю метою було подивитись, чи захоплять гонки нового глядача, чи ні.

При тому, що це третій рік ери AMG Mercedes-Benz та перед Гран Прі США значно більше розмов викликали посиденьки Льюіса Хемілтона в своєму мобільному телефоні під час прес-конференції, ніж його виступ в гонці, я на багато не сподівався. Володар поулу Хемілтон цього разу добре рушив з місця, що й вирішило долю гонки. Також в першій третині гонки Даніель Ріккардо намагався стримати Ніко Росберга, а Макс Ферстаппен після невдалого старту зміг випередити Кімі Райкконена і сісти Росбергу “на хвіст”. І, нарешті, прогрес Дженсона Баттона та Ромена Грожана.

Частково напруга зменшилась всередині дистанції, коли через технічні проблеми зійшов Ферстаппен, тому що, по-перше — зійшов один з “найгарячіших” персонажів у Формулі 1, а по-друге — Віртуальна машина безпеки, яка з’явилась через це, звела нанівець можливість боротьби між Росбергом та Ріккардо тривати до картатого прапору.

Але на заключному відрізку була ще одна цікава боротьба між машинами, чиї стратегії зійшлись так, що вони боролись між собою. Карлос Сайнс-молодший мав добре керовану машину, Феліпе Масса — гарний двигун, а Фернандо Алонсо — адреналін та опортунізм.

Тож, загалом.... так, це була гарна гонка. І треба подякувати режисеру трансляції, який відпрацював ідеально, знаходячи цікаву боротьбу по всьому пелотону, навіть, якщо це дві Renault позаду.

На мою думку, цього було достатньо для того, щоб потенційний прихильник захотів подивитись наступну гонку.... Але Гран Прі Мексики стало б для нього розчаруванням на 95 відсотків. І жодна якісна робота трансляції режисера цього не виправить.

Звичайно, боротьба між Ферстаппеном, Феттелем та Ріккардо на останніх колах перервала нудьгу, але загалом гонка довела, що по-перше — щільну гонку не створиш лише використанням траси, де довга пряма закінчується крутим поворотом (що теоретично мало вирішити проблему браку обгонів), а по-друге — DRS, найпевніше, не панацея для Формули 1.

А потім був Гран Прі Бразилії — фантастично видовищна гонка... між зупинками та жовтими прапорами.

Ознаки гарної гонки

Ви можете подумати, що це те, з чим погодяться усі, але це не зовсім так. Дехто плутає чи ототожнює гарний результат та гарну гонку. Якби, наприклад, Haas та Mercedes у Мексиці помінялись вдачею і Естебан Гутьєррес та Ромен Грожан зробили б дубль, а Хемілтон та Росберг фінішували б 19-м та 20-м — а усе інше залишилось би таким самим — впевнений, що кількість тих, хто казав би, що це нудна гонка, зменшилась би вдвоє. Viva Mexico захопила б лихоманка з приводу домашньої перемоги Гутьєрреса, в копірайтерів був би вдалий день і все було б сонячно в бульбашці Формули 1. Жодних обгонів, але кому яке діло до цього? Цю гонку ми б запам’ятали назавжди. Класика.

А спробуйте уявити це: два Mercedes зіткнулись на старті, дістались боксів для ремонту та відкотились в кінець пелотону. В той же час Ferrari, Red Bull та Toro Rosso вшістьох влаштували запеклу боротьбу з постійними обгонами, “колесо в колесо”, жестами, суперечками, гіркотою та відчаєм. Хемілтон з Росбергом прорвались би крізь пелотон і здобули б свої звичайні позиції в останньому повороті останнього кола.

На мою думку, це була б прекрасна гонка, але гарантую — більшість коментаторів та навіть дописувачів знов завели б про “черговий нудний дубль Mercedes”. Півтори години чудового видовища миттєво забулись би через дуже знайомий вигляд фінального результату.

З чого складається гарний сезон?

Якщо вивчати реакцію глядачів на форумах, очевидно здаватиметься, що для чудового сезону потрібно більше, ніж двоє претендентів на титул. Росберг зменшив співвідношення перемог з Хемілтоном з 5-11 в 2014 до 9-9 в 2016-му. Хлопець, який свого часу вважався андердогом в команді, випереджає чинного чемпіона, тож має бути більше інтриги, тим більше, що керівництво команди дозволило їм боротись між собою.

І зараз здається, ми на тому етапі, на якому об’єктивних глядачів не хвилює, хто з Mercedes попереду. Вони ввімкнули сподівання, що у наступній гонці обидві срібні машини програють.

Цей панівний настрій байдужості до прекрасної командної роботи, яку Mercedes-Benz провели за останні три роки, також існує через — і це лише особиста думка — явно різне відношення до гонщиків. Хемілтон вважається кращим гонщиком, але справжня чи вигадана драма навколо нього за межами кокпіту багато кого втомлює. В той же час, у мене склалось враження, що Росберг, якого багато хто вважає не вартим чемпіонства, має підтримку лише тому, що він — не Хемілтон.

Набагато менше людей по-справжньому вболівають за когось з них так само, як це було в часи інших суперництв всередині команди — Хемілтон-Фернандо Алонсо, Ален Прост-Айртон Сенна, Нельсон Піке-Найджел Менселл або Алан Джонс-Карлос Ройтеман... Це щось схоже на, скажімо, Дженсона Баттона та Рубенса Баррікелло в Brawn GP у 2009 році. Прихильники обох зацікавлені, іншим абсолютно байдуже.

Об’єктивні вболівальники

Якщо сказати, що в останніх трьох етапах Формули 1 була одна добра гонка, одна погана і одна відмінна, це для мене звучить, як мінімум, не дивно. Зазвичай кращі команди залучають кращих гонщиків і проводять кращу стратегію, тому й далеко попереду інших. За ними — другі після кращих і так далі. Це спорт, а отже меритократія - хочемо ми того, чи ні.

Якщо прочитати деякі коментарі глядачів, або навіть огляди журналістів, можна подумати, що багато років тому — і це “багато років тому” є першими двома-трьома роками їхнього інтересу до гонок — Формула 1 була, як NASCAR в Талладега, з постійною боротьбою за лідерство та 5-ма секундами розриву між першим та 20-м місцями на фініші.

Так, звичайно. Чи можете ви уявити, якою б ці люди могли бризкати в бік гонок, які вважаються класикою — Монако 1961, або Харама 1981. Недостатньо змін лідера, машини не можуть легко обганяти, як нудно...

Будьте обережні з власними бажаннями

Якщо ви хочете бачити перемоги багатьох команд та гонщиків протягом сезону та топ-16 в межах однієї секунди — IndyCar запрошує вас. Але одна з причин того, що Verizon IndyCar Series саме така — єдине шасі, лише два виробники двигунів і машини настільки регламентовані, що команди мають невеликі можливості для налаштування їх під “смаки” гонщиків.

Нема питань — це працює і мало хто заперечить, що з 2012 по 2014 рік (до появи аеронаборів) були чи не найкращі гонки за більш, ніж вікову історію індікарів. Комусь на зразок Дейла Койна сподобається також те, що, маючи талановитого гонщика такого, як Джастін Вілсон, він може часто бачити, як його маленька команда бореться на рівних з гравцями на зразок Ganassi та Penske, які мають великий бюджет.

Але є багато прихильників IndyCar, які вважають, що така ідентичність жахлива і хотіли б бачити більше технічних інновацій. Безперечно, деякі багаті команди хотіли б витрачати гроші на інженерні департаменти і пом’якшити дуже суворий контроль за розробкою, оскільки мають проблеми з тим, щоб відділити себе від решти.

Тож питання до прихильників Формули 1 — чи хотіли б ви, щоб усі їхали на одних і тих самих шасі, з одними і тими ж аеронаборами? Чи була б це Формула 1? І що б це дало? Пам’ятайте — якщо кожна команда отримає один і той самий набір частин, але матиме повну свободу в їх модифікації, команди з найбільшим фінансуванням все одно будуть далеко попереду. А люди знов будуть незадоволені.

Не “вирівнюйте” гонки

Я б хотів вважати це очевидним, але оскільки не можу гарантувати цього, все ж скажу: Формула 1 ніколи не повинна потрапити в пастку баласту або іншої форми Балансу Ефективності під час сезону. Дати командам однаковий набір деталей, з якими вони можуть працювати в міжсезоння — це одне, а займатись постійною “зрівнялівкою” машин протягом сезону — зовсім інше, чи це обмеження тиску нагнітання, чи криві крутного моменту або баласт — це скринька Пандори, яку потім буде важко зачинити.

Чи можете Ви уявити, що у Гран Прі Абу-Дабі цими вихідними один з Mercedes буде на 75 кг (165 фунтів) важчий, за інший? Ви б на це дивились?

Коротко: покарання команд та пілотів за їхні успіхи не повинне навіть передбачатись.

Рішення, до якого треба прагнути

Якщо погодитись з тим, що Формула 1 не може стати демократичнішою щодо ефективності машин, потрібно змиритись з тим, що в гонках все буде мати вигляд ієрархії. Якщо найшвидші машини попереду, а найповільніші позаду — немає причин для того, щоб порядок на фініші був інакшим.

Тож, чималі шанси того, що довгий час у будь-якій гонці кожна машина їхатиме сама. І очевидно, що машини мають стати більш привабливими, навіть коли вони їдуть соло. Відомий екс-гонщик Формули 1 Тоні Брукс сказав в інтерв’ю Найджелу Робаку з Autosport: “Для того, щоб бути вартою керування та спостереження, гоночна машина має завжди мати потужність більшу, ніж та, з якою може комфортно працювати її шасі”.

Це проста і абсолютно правдива істина. Старе покоління з ніжністю в очах згадує серію Can-Am, але не тому, що там були гарні гонки, зовсім ні, вони такими не були. Але спостереження за тим, як Денні Халм, Джордж Фоллмер та Марк Донох’ю борються із своїми машинами потужністю 800, 900 та 1100 кінських сил, дуже невеликою притискною силою, було видовищем самим по собі.

Тож час Формулі 1 підняти потужність та механічне зчеплення з трасою, знизити притискну силу до звичайних одноплощинних переднього та заднього антикрил, які не збурюють повітря тим, хто їде за ними, та насолоджуватись видовищем. Тому що Ви бачите, що одна машина створює видовище, а уявіть, що дві-три зійдуться в щільній боротьбі, оскільки вони часто на трасі будуть поруч, незалежно, чи це відбувається попереду, чи позаду, чи всередині пелотону. А уявіть рестарти у виконанні усіх 22 машин...

Впровадження

Як можна зрозуміти, такі надпотужні машини з низьким рівнем зчеплення дуже далекі від моїх знань в техніці, але це дуже легко для мізків, які створюють подвійні дифузори, гібридні двигуни, DRS і так далі. А для технічних пуристів, які у відповідь нитимуть, мовляв Формула 1 має бути на вістрі технологій: я згоден, але застосовувати ці знання та технології для створення простіших та візуально привабливіших “формул” не є ретроградністю. Це просто шлях зробити Формулу 1 привабливішою для гонщиків та глядачів та для залучення нових глядачів.

І нарешті, звичайно, Формула 1 має керуватись добрим диктатором, а Стратегічна Група — такий собі плавильний казан для великої кількості зацікавлених сторін — має бути ліквідована. Натомість, вищезгаданий диктатор може консультуватись індивідуально з власниками команд, конструкторами, інженерами та гонщиками і після цього мати фінальне слово щодо подальших дій.

Але потрібно попередити. За новим регламентом різниця між командами та гонщиками може збільшитись, оскільки нові правила виявлять, або підкреслять сильні та слабкі сторони команд та гонщиків. Це завжди ризик. Але, як мінімум, спроби гонщиків в кокпіті стануть виднішими і більш здатними захопити тих, хто за ними спостерігає.

Якщо ви читаєте Motorsport.com, то я візьму за аксіому, що ви не з тих, хто бажає перетворення спорту на безглуздий шоу-бізнес, натомість бажаєте залишити меритократію, засновану на тому, що дехто користується наявними можливостями краще, за суперників. Давайте визнаємо, що гонки за своєю природою не можуть гарантувати Монцу 1971 року або Діжону 1979-го щоразу, а потім отримаємо задоволення від тих днів, коли умови створюють пам’ятну подію. Повірте мені — саме це завжди робили прихильники Формули 1 зі стажем.

Що зараз вбиває видовищність Формули 1, якщо порівняти з минулими часами, очевидно — непривабливий технічний регламент, який легко було б змінити, якби одна особа мала на це повноваження, знання та волю радикально змінити технічний напрямок спорту. Боюся, що зміни 2017 року — ширші шини, ширше переднє антикрило та нижче заднє антикрило більше нагадують намагання вилікувати хворе серце підтяжками на обличчі та новою парою чобіт.

Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія Формула 1
Тип статті Коментар