Цей день в історії: дебют Mercedes у Ф1, рекорд Проста і чотири піт-стопи Шумахера

Поширень
Коментарі
Цей день в історії: дебют Mercedes у Ф1, рекорд Проста і чотири піт-стопи Шумахера
Андрій Іванов
Автор: Андрій Іванов
4 лип. 2018 р., 15:57

Четверте липня є багатим на події днем у календарі автоспорту і зокрема Формули 1. Дні народження відомих пілотів й різноманітні досягнення, що сталися саме цього дня у різні роки – у нашому огляді.

Слайдер
Перелік

1918 – народився Джонні Парсонс, переможець Інді-500 1950 року

1918 – народився Джонні Парсонс, переможець Інді-500 1950 року
1/20

Фото: IndyCar Series

Рівно сто років тому народився Джонні Парсонс, який у 1950 році святкував перемогу у 500 милях Індіанаполіса. Ця гонка тоді вперше увійшла до календаря Формули 1, таким чином, американець став першим переможцем американського етапу і наймолодшим на той час переможцем етапів Чемпіонату світу Ф1 – у віці 31 рік.

1948 – народився Рене Арну

1948 – народився Рене Арну
2/20

Фото: LAT Images

Сьогодні святкує 70-річчя відомий у минулому гонщик і один із найкращих представників хвилі французьких пілотів у Формулі 1 1970-80 рр. – Рене Арну. Почавши кар’єру у слабенькій команді Martini, він невдовзі перейшов до Renault, де вчив їздити і перемагати норовливий болід.

1948 – народився Рене Арну

1948 – народився Рене Арну
3/20

Фото: LAT Images

Після чотирьох років із Renault, протягом яких він здобув чотири перемоги, Арну перейшов до Ferrari, де виграв ще три гонки і досяг найвищого результату у Формулі 1 – став бронзовим призером чемпіонату 1983 року.

1948 – народився Рене Арну

1948 – народився Рене Арну
4/20

Фото: LAT Images

Останні роки у Ф1 француз провів у складі Ligier і пішов із чемпіонату світу, коли йому було вже 41 рік.

1948 – народився Рене Арну

1948 – народився Рене Арну
5/20

Минулого року під час Гран Прі Великої Британції 69-річний Рене Арну взяв участь у демонстраційних заїздах за кермом свого колишнього Renault.

1954 – дебют і переможний дубль Mercedes у Ф1

1954 – дебют і переможний дубль Mercedes у Ф1
6/20

Фото: Daimler AG

У 1954 році у Чемпіонаті світу з’явилась нова команда – та ще й яка! Срібні стріли одразу привернули до себе усі погляди завдяки своєму футуристичному вигляду, а потім поклали всіх суперників на лопатки, здобувши перші два місця у кваліфікації та гонці – у дебютному Гран Прі!

1954 – дебют і переможний дубль Mercedes у Ф1

1954 – дебют і переможний дубль Mercedes у Ф1
7/20

Фото: LAT Images

Окрім цього неймовірного досягнення, перемога у Франції стала також десятою на етапах Чемпіонату світу для Хуана-Мануеля Фанхіо.

1954 – дебют і переможний дубль Mercedes у Ф1

1954 – дебют і переможний дубль Mercedes у Ф1
8/20

Фото: Daimler AG

Також уперше за п’ять років існування чемпіонату світу (за винятком Інді-500) перемога була здобута на не-італійській машині.

1962 – народився Роланд Ратценбергер

1962 – народився Роланд Ратценбергер
9/20

Фото: Sutton Motorsport Images

Приязний австрієць навряд чи став би відомим гонщиком, але на своє нещастя у 1994 році спромігся домовитися із командою-дебютантом Simtek про виступи у Формули 1.

1962 – народився Роланд Ратценбергер

1962 – народився Роланд Ратценбергер
10/20

Фото: Photo 4

Невдовзі Роланд сколихнув світ своєю загибеллю під час кваліфікації сумнозвісного Гран Прі Сан-Марино, за день до смерті Айртона Сенни.

1971 – перший етап Формули 1 на Поль Рікарі

1971 – перший етап Формули 1 на Поль Рікарі
11/20

Фото: LAT Images

Уперше Гран Прі Франції прийняв новий автодром Поль Рікар. Упевнену перемогу – 15-ту у Формулі 1 – здобув Джекі Стюарт, який виборов також третій за рахунком Великий шолом, адже стартував із поулу, лідирував усю дистанцію та проїхав найшвидше коло в гонці.

1971 – Остання гонка Педро Родрігеса

1971 – Остання гонка Педро Родрігеса
12/20

Фото: Люсьєн Хермігнес

Ця гонка стала останньою у Ф1 для Педро Родрігеса, який за тиждень загинув у перегонах спорткарів на Норисринзі.

1973 – День народження Яна Магнуссена

1973 – День народження Яна Магнуссена
13/20

Фото: LAT Images

Сьогодні виповнилося 45 років Яну Магнуссену. Данець є яскравим прикладом того, як великі очікування від талановитого юнака не виправдовуються у Формулі 1. У 1994 році Ян здобув титул у британській Формулі 3, вигравши 14 гонок із 18 й оновивши рекорд, що належав самому Айртону Сенні. Після цього він потрапив під крило McLaren і у 1995-му дебютував у Формулі 1, замінивши прооперованого від апендициту Міку Хаккінена на Гран Прі Тихого Океану. Також команда пристроїла його до кузовних серій DTM та ITC, де Магнуссен піднявся на кілька подіумів.

За загальною думкою, саме за кермом важких кузовних машин Ян розгубив усю свою ювелірну майстерність, яка відзначала його в молодших формулах.

1973 – День народження Яна Магнуссена

1973 – День народження Яна Магнуссена
14/20

Фото: LAT Images

У 1997 році його запросив до своєї команди Ф1 Джекі Стюарт. Але результати Магнуссена виявились незадовільними – і посеред сезону-1998 він був звільнений, заробивши за іронією долі єдине очко у своїй останній гонці Формули 1.

Та данець залишив певний слід у чемпіонаті світу – його син Кевін проводить вже п’ятий сезон у Формулі 1 і набагато перевершив досягнення батька.

Чемпіонська хода Джеймса Ханта

Чемпіонська хода Джеймса Ханта
15/20

Фото: Sutton Motorsport Images

Джеймс Хант проводив свій перший сезон у складі McLaren, який став для нього чемпіонським. На Гран Прі Франції він стартував із поулу, але пропустив уперед принципового суперника Нікі Лауду. Втім, на восьмому колі на Ferrari австрійця зламався колінчастий вал, і той зійшов, подарувавши перемогу Ханту.

1976 – Перший подіум Penske і Вотсона у Ф1

1976 – Перший подіум Penske і Вотсона у Ф1
16/20

Фото: Боб Хіткоут

У цій же гонці перший подіум для себе й американської команди Penske здобув Джон Вотсон.

1993 – Перший поул Деймона Хілла у Ф1

1993 – Перший поул Деймона Хілла у Ф1
17/20

Фото: LAT Images

Деймон Хілл, який у 1993-му проводив свій перший повний сезон у Формулі 1 і одразу у чемпіонській стайні Williams, на перших етапах перебував у тіні свого титулованого напарника Алена Проста. Проте, британець швидко вчився і здобув досвід. На Гран Прі Франції він уперше дав щигля Просту, виборовши поул.

1993 – 100-й подіум Алена Проста

1993 – 100-й подіум Алена Проста
18/20

Фото: Sutton Motorsport Images

Проте в гонці Деймон не зміг втримати лідерство – Прост випередив його на піт-стопі й здобув 49-ту перемогу в кар’єрі, ставши першим гонщиком, якому підкорився рубіж у 100 подіумів у Формулі 1.

2004 – переможні чотири піт-стопи Міхаеля Шумахера

2004 – переможні чотири піт-стопи Міхаеля Шумахера
19/20

Фото: Ferrari Media Center

Гран Прі Франції 2004 року Міхаель Шумахер почав із другої стартової позиції – з поулу стартував Фернандо Алонсо. Іспанець і лідирував першу половину гонки.

2004 – переможні чотири піт-стопи Міхаеля Шумахера

2004 – переможні чотири піт-стопи Міхаеля Шумахера
20/20

Фото: Ferrari Media Center

Але у Ferrari вдалися до приголомшливої тактики чотирьох піт-стопів, яка дозволила Шумахеру вийти вперед і здобути 79-ту перемогу у Формулі 1.

Наступна стаття про Формула 1
Стратегічний огляд: як провал перевернув все догори дригом на Гран Прі Австрії

Попередня новина

Стратегічний огляд: як провал перевернув все догори дригом на Гран Прі Австрії

Наступна новина

Sauber: Реста приступив до виконання обов’язків технічного директора

Sauber: Реста приступив до виконання обов’язків технічного директора