Ніл Яні намагається додати ще один трофей до своєї колекції в спорткарах

Девід Малшер розповідає про Ніла Яні та його гоночну кар'єру.

Зараз Ніл Яні є топ-пілотом в гонках спорткарів і це не має нікого дивувати. Я завжди відчував, що в гонках машин з відкритими колесами його недооцінювали.

У 2005 році Яні здобув дві перемоги на етапах та сьоме місце в чемпіонаті GP2 у складі Racing Engineering, команди, яка в ті часи ще не була топ-командою. В абсолютно новій серії, де всі їздили на однакових машинах, різниця, при тому, що учасників було багато, полягала в таланті гонщиків та команд. Шестеро гонщиків, які в тому сезоні випередили Яні — це чинний чемпіон Формули 1 Ніко Росберг, Хеіккі Ковалаінен, Скотт Спід, Александр Према, Адам Керролл та Джорджо Пантано. Одразу позаду швейцарця фінішували Нельсіньо Піке, Хосе-Марія Лопес, Джанмарія Бруні, ЕйДжей Вісо, Ніколя Ляп’єрр та Олів’є Пла.

Яні потім перейшов до серії А1, але з таким самим результатом. Особливості цієї серії ускладнювали оцінку майстерності гонщика, змінюючи її від гонки до гонки, а правила дозволяли робити деякі коригування в машинах, тож, знов, як в такому випадку оцінити талант гонщика? Краще сказати, що ти б не здобув десять перемог у гонках та командне чемпіонство, якби був нездарою.

У 2007 році в Champ Car оцінити талант Яні було легше. Його стиль пілотування підходив до вологої погоди — саме в дощ він показав свій найкращий результат, друге місце в Торонто після Вілла Пауера. Але незрідка цю легкість роботи кермом вважали недоліком новачка. Один з інженерів пояснив мені під час сезону, що ефективності Яні під час кваліфікації часто шкодило недостатнє навантаження на шини під час прогрівочних кіл і потім на заліковому колі не вистачало зчеплення з трасою. І я добре пам’ятаю дебют Яні у CCWS а Лас-Вегасі, коли менеджер команди PKV Racing попросив мене роздрукувати зображення того, як Пауер, Пол Трейсі та Джастін Вілсон проходять бордюри. Він хотів показати Яні, як потрібно керувати цими машинами на вуличних трасах для того, що витиснути з них все, на що вони здатні. Коротше — лідер PKV був надто добрим і надто переживав за техніку.

Але 24-річний гонщик вчився і до кінця сезону мав в активі три подіуми, в тому числі — в Клівленді та Сан-Хосе — нерівному та дуже нерівному — і дев’яте місце за підсумками чемпіонату. Але його серце залишалось в Європі. Коли за декілька наступних років мрії Яні про Формулу 1 не втілились в реальність, я знав, що його талант — в тому числі і те делікатне керування — може ідеально підійти до гонок спорткарів і я радий, що виявився правим. Можливо, Rebellion не показали нічого особливого у WEC в відчайдушній, але безнадійній боротьбі із заводськими командами, але в IMSA перемоги швейцарської команди в Малому Ле-Мані 2012 та 2013 років із Нілом Яні, Ніком Хайдфельдом та Ніколя Простом були вражаючі.

А залучення Яні до заводської команди Porsche, яка поверталась до гонок спортпрототипів, у 2014 році, було тим, на що він заслужив. Як і багато оглядачів, я був засмучений, коли минулого року на останніх колах 24 годин Ле-Ману зламалась Toyota, але також я був радий за Яні — звичайного хлопця з гарним почуттям гумору і талановитого та, до цього, “нефартового” гонщика — йому ця перемога була потрібна чи не найбільше. Те, що перемога в Ле-Мані розпочала його дорогу до чемпіонського титулу в гонках на витривалість, додатково прикрасило його сезон.

А зараз, може бути, саме час для Яні додати до своїх трофеїв перемогу в ще одній класичній 24-годинній гонці завдяки тому, що у Porsche дозволили своїм гонщикам у міжсезоння виступати в інших серіях. Можливо, що це зроблено саме для заохочення виступів в інших серіях, оскільки у WEC сезон розпочинається у квітні. А те, що Toyota надала своїм пілотам такий самий дозвіл, дозволило Rebellion зібрати прекрасних гонщиків для своєї єдиної машини, яка виступатиме у 55-х 24 годинах Дайтони. Можна казати, що Яні, Хайдфельд, Стефан Сарразан та Себастьян Буемі — найкраща команда в цьогорічному пелотоні.

Але як сам Яні оцінює свої шанси підкорити 2.56-мильну дорожню конфігурацію Дайтони з першої спроби?

“Думаю, ми маємо прекрасний склад гонщиків з точки зору швидкості та досвіду, - негайно відповів він Motorsport.com, коли повертався додому після триденних тестів Roar Before the 24 в Дайтоні минулого тижня. - Троє моїх партнерів — перевірені переможці, машина також проїхала багато кіл.

Стефан на тестах потрапив в аварію, тож команда мала побудувати нову машину на новому шасі до ціх тестів. Вони саме вчасно закінчили роботу до першої сесії — і машина пройшла усі тестові сесії без проблем. Постукаємо по дереву.

Отже, з надійністю усе добре. А це, зрозуміло, найважливіше у 24-годинних гонках”.

Так, важливо... але темп також важливий. Якщо заєць та черепаха змагатимуться, хто перший дістанеться фінішу, без непередбачуваних пауз, то зрозуміло, що вухастий матиме перевагу весь час. Oreca-Gibson №13 була найшвидшою в п’ятницю та суботу, а в неділю, коли у справи втрутилась погода, вона була третьою — менш, ніж в одній десятій секунди позаду такої самої машини команди DragonSpeed. Але Яні рішуче вважає, що ці цифрі ще ні про що не кажуть, оскільки впевнений, що ще багато чого можна очікувати від двох Cadillac чинних чемпіонів IMSA Action Express Racing та такої ж машини команди Wayne Taylor Racing.

“Щодо швидкості, то ми показали свій максимум, але я б не сказав, чи ми будемо хлопчиками для биття, - відзначив Яні. - Гарний темп показала Mazda (На 0.02 секунди повільніше, ніж DragonSpeed). А Cadillac... давайте скажемо так: вони несподівано були повільні. Це здавалось нереальним, коли ми були за ними. Я б сказав — трохи дивно.

Тож, зараз я б не звертав великої уваги на час на колі. Ми виконали свою програму і зосередились на підготовці до старту і не можемо оцінити роботу інших. Ми не знаємо, що вони показали чи не показали, тож прогнозувати щодо змагань зараз важко. Нашою головною метою була надійність та власна ефективність”.

Яні виказав впевненість в “хімії” між ним та його партнерами по команді. Як виходець з гонок машин з відкритими колесами, де його партнери були головним об’єктом для порівняння та головними суперниками, він пригадує, яким егоїстичним йому потрібно було бути і як сильно він прагнув того, щоб команда була зосереджена на його побажаннях під час налаштування машини. Декілька років партнерства із сильними гонщиками в гонках на витривалість “перевиховали” його від цього егоцентризму та навчили працювати заради загального блага. 33-річний гонщик виказує віру в те, що Буемі, Хайдфельд та Сарразан — які також у віці від 28 до 41 років — поділяють ці альтруїстичні погляди.

“Ми є чотирма гонщиками, яким не потрібно щось доводити іншим і один одному, - каже він. - Ми добре працюємо разом і не дивимось весь час, хто з нас швидший. Ми довіряємо одне одному і робимо усе найкраще.
Я також думаю, що ми знаємо про те, як керувати різними типами машин і маємо чималий досвід. Це значить, що ми здатні пристосуватись до різних налаштувань та стилів пілотування. Нам не потрібні особливі налаштування для того, щоб показати свою швидкість, коли ми ділимо одну машину. В п’ятницю та суботу на тестах я був сам (інші брали участь в еПрі Лас-Вегасу) і думаю, що мої налаштування підходять і іншим гонщикам. Себ був за кермом в неділю і показав добру швидкість, тож не бачу тут проблем.

Усе, що ми маємо робити — працювати над машиною, покращувати її і краще розбиратись в її роботі. Це зовсім нова машина і ніхто з нас не раніше з нею не працював”.

Попри те, що машина два з трьох тестових днів була в його повному розпорядженні, в тому числі під час нічної сесії та під дощем, Яні з радістю поділиться досвідом, який він отримав. Він, як і його співвітчизник Буемі та Хайдфельд, ніколи раніше не виступав у Дайтоні, а досвід Сарразана обмежується однією тренувальною сесією. Здається, талант компенсує брак знань траси в четвірки Rebellion.

“Коли я побачив бенкінг овальної частини траси, я подумав: “Ого! Вони таки круті.... по-справжньому круті!”, - пригадує Яні. - І коли ти там їдеш, то перші кілька кіл відчуття трохи незвичні. Але як і в усьому, ти пристосовуєшся до них, щось підкориговуєш і все добре. Але я ще не їхав у трафіку “три машини в ряд”. Зачекаємо з цим...

А інфілд це, в принципі, дві шпильки та дві ширші шпильки — в одній радіус збільшується, в іншій зменшується. І вони нерівні і ти намагаєшся лише втриматись на трасі. Але решта траси швидка і переривається лише шиканою і ти зосереджений на тому, щоб не втратити забагато часу в трафіку.

Але ми маємо допомогу. Робота із споттером — цікавий досвід, якого раніше я не мав (в 2007 році в календарі Champ Car не було овалів). Проблема в тому, що до доброго швидко звикаєш і більше не хочеш виступати без споттера”.

Натяк на трафік, звичайно, веде до порівнянь з Ле-Маном. Крім того, що 24 години Дайтони проходять при штучному освітленні, ще одна головна відмінність полягає в довжині траси: “Сарта” на п’ять миль довша. Переможець 24 годин Дайтони Скотт Діксон, який минулого року вперше виступав у Ле-Мані, порівняв обидві гонки: “Ти можеш бути на прямій Mulsanne довжиною дві милі (розділеній двома шиканами) і нікого не бачити — ні світла, нічого. Але через те, що на трасі довжиною 3.5 милі знаходяться одночасно 70 машин (у Дайтоні) — весь час на ній трафік. Ти завжди когось випереджаєш на коло”.

Яні погоджується, що гонки дуже відрізняються одна від одної, але зазначає, що нескінченний трафік у Дайтоні може нести менше шкоди, ніж менш часті обгони кругових в Ле-Мані чи будь-де в календарі WEC.

“В цій серії трафік дуже відрізняється від WEC, - відзначає він. - У машині LMP1, такій як наша Porsche 919, треба ще зуміти обігнати на коло перед поворотом тому, що наш час на колі залежить від виходу з повороту і подальшої можливості використання величезного прискорення, яке надає гібридна силова установка. Тут, в IMSA робота в трафіку трохи легша, оскільки час на колі не залежить від того, обходити кругового до повороту, чи після нього. Тут в трафіку можна менше ризикувати тому, що ти швидший за машини GT при такому ж гальмуванні, зчепленні з трасою, прискоренні та на прямих. Тож можна краще обирати, де та як обганяти”.

З поваги до своїх основних роботодавців, можна очікувати, Яні буде дуже обережний під час обгону заводських 911 з класу GT Le Mans під час гонки 28-29 січня. Але, з іншого боку, статус новачка передбачає, що швейцарець показуватиме усі якості, які допомогли йому у минулому році стати чемпіоном з гонок на витривалість. Що було недоліком в гонках машин з відкритими колесами — стало перевагою в гонках спорткарів. У Porsche це знають, у Rebellion скоро про це згадають.

Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія IMSA , WEC
Подія 24 години Дайтони
Трек Daytona International Speedway
Гонщики Ніл Яні
Команди Porsche Team , Rebellion Racing
Тип статті Інтерв'ю