Боббі Рейхол згадує свою перемогу у найпершій гонці IndyCar у Торонто

30 років тому у Канаді вперше пройшло те, що згодом стало одним з найпопулярніших етапів в календарі IndyCar. Тоді перемогу здобув Боббі Рейхол, який розповів Девіду Малшеру, чому той день та Honda Indy Toronto є особливими.

Сьогодні власник успішної команди Боббі Рейхол трохи нагадує колишнього автогонщика. 34 роки тому, коли він прийшов до CART IndyСar, нічого не виказувало в ньому людину, що живе на швидкості 200 миль на годину. Навіть професіоналізм Боббі не схиляв скептиків до зміни точки зору. Коли він вперше вийшов на старт гонки IndyСar у Фініксі, йому було 29 років, і за плечима в нього був величезний досвід у спорті - виступи у Формулі Атлантік, Формулі 3, Формулі 1, Ле-Мані, Кан-Ам та IMSA.

І ця комбінація класичних гонок та перегонів на витривалість зробила його абсолютним універсалом у своїй справі. І вже Рейхол здогадувався, що більшість його нових суперників не зможуть цей досвід ні відчути, ні імітувати... доки він їх не обжене і не переможе. У своєму першому сезоні, будучи у складі команди Truesports team Джіма Трумена, він зробив це двічі і завдяки перемогам у Клівленді та Мічігані закінчив сезон на другій позиції, не зважаючи на пропущену гонку.

У наступні три сезони Рейхал здобув шість перемог: Ріверсайд, Фінікс, Лагуна-Сека, його улюблене Мід-Огайо, Мічіган та знов Лагуна-Сека. Було ясно, що на будь-якій трасі Рейхол змагатиметься за перемогу.

А потім, у 1986 році, сталася знаменита перемога у 500 Миль Індіанаполіса. Під час рестарту за два кола до фініша Кевін Коган був повільніший, ніж Рейхол. Боббі одразу пішов вперед і, не зважаючи на те, що вже горів індикатор, який вказував на малий рівень пального, на останньому колі встановив новий рекорд часу на Індіанаполісі. На фініші Рейхол випередив Когана на 1.4 секунди.

Драматичності цій перемозі додало те, що в той час Трумен, який вів Рейхола впродовж всієї його кар'єри, боровся з онкохворобою. Він зміг піднятись на Алею перемоги, сказати пару слів та скуштувати чемпіонського молока. А за одиннадцять днів Трумена не стало...

Bobby Rahal

Боббі Рейхол

Фото: IndyCar Series

“Впевнений, що леякі люди в команді цікавилися нашим майбутнім та ситуацією зі спонсорством, - згадує Рейхол 30 років потому. - Джим ясно дав зрозуміти, що його хвороба нічого не змінить і Budweiser нас дуже підтримував. Ми мали угоду на багато років.

Але Джим був великою частиною того - саме він налагодив добрі стосунки з хлопцем, що тоді керував броварнею Anheuser Bush. Міссіс Трумен, звичайно, хотіла продовжувати справу чоловіка, а наш менеджер команди Стів Хорн продовжував рух у вірному напрямку”.

Після невдалого початку сезону в Фініксі та Лонг Біч преремога в Індіанаполісі не відкрила шлях до перемоги в сезоні 1986 року.

“Нам не вдалась шоста гонка, в Мілуокі, - каже Рейхол. - потім не змогли фінішувати в Портленді, треті в Мідоулендс... А потім, у Клівленді, двигун заклинило, коли я проходив дуже швидкий S-подібний віраж в кінці кола і я врізався в бар'єр з покришок. В нас була полоса невдач, ми мали гарний темп, але нічого не могли показати”.

Коли команди прибули в Торонто для найпершої гонки Molson Indy Toronto, восьмого з 17 етапів сезону 1986 року, Боббі посідав шосту позицію, вдвічі програючи лідеру загального заліку Майклу Андретті (42 очки проти 86).

Bobby Rahal
Боббі Рейхол

Фото: Ден Бойд

“Не думаю, що я здогадувався, як вдало ми виступимо на новій трасі, тому що ми невдало виступили на дуже схожій трасі в Лонг Біч. В ті часи було небагато вуличних трас — Лонг Біч, Мідоулендс і все...

Але я не знаю навіть... Можливо, тому, що я ранні роки провів у Канаді і це була нова траса для всіх нас, мені одразу вона сподобалась. Треба подякувати також моєму інженеру. Навіть у той час ми мсі говорили про те, наскільки гарний Едріан Ньюі, але хлопець, що замінив його в Truesports, Грант Ньюберрі, теж провів чудову роботу. Я знав, чого хочу від машини, і ми з ним добре порозумілись”.

“Торонто навіть 30 років тому мав багато нерівностей, - продовжує Рейхол. - і з тих пір нічого не змінилось. Конфігурація зараз трохи інша — раніше був дуже швидкий лівий поворот на передню пряму, який проходився на четвертій передачі і одразу відділяв мужиків від пацанів. Так, я маю на увазі, що він був швидкий! Якщо ти міг добитися найкращої роботи машини в ньому, це була серйозна підмога для гарного часу на колі.

Але майже дві третини треку такі, якими були у мої часи”.

Знайти правильні налаштування для нової траси з грубою поверхнею раніше було не настільки науковим, як зараз, і в Truesports усі мали для цього багато попрацювати.

“В команді було лише вісім чоловік, - каже Рейхал. - Тоді навіть Penske не були дуже великими, при тому, що вони мали дві машини. Ніхто з нас не мав таких глибоких інженерних знань, як зараз. Двигуни були менш складними і коли я думаю про те, як сьогодні ми налаштовуємо машину, яка дуже відрізняється в усьому... Не думаю, що ми навіть знали про таке тоді, коли я виступав.

Мої слова інженеру — ось і весь зворотній зв'язок. Не було інженерів по збору даних... Налаштування підвіски були значно простіші тоді, ніж сьогодні. Не думаю, що тоді я та моя команда навіть знали те, що наша команда знає сьогодні. Але ми мали гарні стосунки з Koni і вони нам допомагали.

В ті дні в баку машини було 40 галлонів палива, тож її керованість серйозно смінювалась упродовж гонки, і ти мав вирішити, в якій частині гонки сповільнишся заради інших частин. Чи хочеш ти найкращу керованість за повного, навіпорожнього чи майже поронього бака? На нових, наполовину зношених, чи “вбитих” покришках? На вуличних трасах завжди є недостатня повертальність на вході в поворот та надмірна — на виході, тож треба було думати, що з цим робити. І Грант робив відмінну роботу”.

Bobby Rahal

Боббі Рейхол

Фото:  Ден Бойд

Рейхол теж зробив гарну роботу, але все починалося не найкращим чином.

“Пам'ятаю, що одним з рекламних заходів у четвер ввечері перед початком гоночного вікенду був конкурс піт-стопів у центрі Торонто. І я примудрився промахнутись повз місце для зупинки. Це був безглуздий конкурс піт-стопів на дуже обмеженій ділянці, але все одно “завалити” його було справді соромно. Напевне, це додало мені мотивації.

Але ми були конкурентні одразу від початку вікенду і кваліфікувались другими (поруч з Емерсоном Фіттіпальді з команди Пета Патріка)”.

Від самого старту Рейхол переслідував Фіттіпальді, і вони змагалися тільки між собою. Але обидва побачили чорний прапор. Еммо — за порушення під час піт-стопа, Боббі — за обгін машини безпеки під жовтими прапорами.Фіттіпальді отримав штрафну зупинку на піт-роуд і згодом зійшов через відмову коробки передач. Покарання Рейхала було іншим і мало серйозні наслідки, але відчуття несправедливості підстьобнуло його.

“Ми були майже на коло попереду усіх, коли я отримав те знамените покарання стоп-енд-вейт, про яке ніхто й не чув до того часу, - сміється Рейхал. - Вони казали, нібито я обігнав машину безпеки, чого я не робив. Вони тримали мене, доки не проїхали усі і звичайно, Стів просто оскаженів, тому, що поки я там стирчав цілу хвилину, чекаючи поки не проїдуть усі інші, двигун почав перегріваєтись і я теж скаженів і починав перегріватись. Той пенальті здавався висмоктаним з пальця!

Але стюард CART Білл Лучов стояв у мене на шляху і пильнував, щоб я відбув покарання. Він був здоровенним хлопцем, тож я просто не міг його проігнорувати.

На виході замість лідерства з відривом у неповне коло, я був позаду всіх з тим же відставанням і похований. Але так, ми вибрались з того і перемогли у гонці”.

Рейхолом можна було захопитись, він був бездоганний і спрямував свою злість у бездоганний виступ. Натомість, його головні суперники припускались помилок. Як тільки Майкл Андретті очолив гонку, на його шляху з'явився Джонні Ратерфорд, якого кидало по трасі. Андретті зачепив його і закінчив гонку в стіні. Ел Ансер-молодший відірвав переднє антикрило об задню частину машини Джеффа Бребема. І нарешті Денні Салліван не впорався з тиском і помилився при перемиканні передач, дозволивши Рейхолу обійти себе у третьому повороті за 12 кіл до фінішу.

 

Bobby Rahal
Боббі Рейхол

Фото: Ден Бойд

Перша перемога команди після смерті Трумена стала емоційним підйомом і почала кардинальну зміну у заліках чемпіонату того сезону.

“Для всіх нас та перемога стала... - не хочу казати “зняла напругу” - але усі відчули, що ніби гора зпала з плеч після смерті Джима та розчарувань від попередніх гонок.

Як і всі роки, нам не вдалася перша частина сезону до Інді, але потім було сильне закінчення. Торонто для нас задало темп на другу половину сезона, і потім ми виграли ще чотири гонки та чемпіонат”.

Задоволення від перемоги в тій найпершій гонці в Торонто було таким, що й досі Рейхол любить це місце. Що важливіше, він відчуває, що тут серія Verizon IndyCar повертається обличчям до місцевих прихильників серії.

“Думаю, всі, хто тут виступав, люблять це місце, тому що ми завжди відчували - у Канаді по-справжньому люблять гонки машин з відкритими колесами.

Bobby Rahal bobblehead
Лялька Боббі Рейхал

Фото: Адріано Маноккья

У Торонто завжди точилось багато розмов про гонки, тому, що це гарне місто, але тут ніколи не було гонок, тож усі були щасливі від того, що нарешті це трапилось. Я багато часу провів тут, виступаючи у Формулі Атлантік, Кан-Ам і навіть Формулі 1, люди мене знали, тож я отримав теплий прийом.

Без сумніву, Molson мали великі зобов'язання щодо тієї гонки у минулому і завдяки цьому гонка в Торонто стала спадщиною спорту. В останній час Molson не залучались, але гонка нікуди не зникла, люди можуть прийти і насолодитись нею.”

І справди, за свою 30-річну історію Торонто став одним з класичних етапів у календарі IndyCar. І, незважаючи на те, що Андретті, якого Рейхал тричі перемагав у чемпіонаті — у 1986, 1987 та 1992 роках — перемагав тут сім разів, більше, за будь-кого іншого, Боббі назавжди ввійшов в історію, як перший переможець гонки в Торонто.

Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія IndyCar
Подія Торонто
Трек Exhibition Place
Гонщики Боббі Рейхол
Тип статті Спеціальна можливість