Еліо Кастроневес — молодий в душі і голодний до перемог

Еліо Кастроневес завжди доброзичливий, коли відповідає на питання щодо свого віку. Але крім незгасимої пристрасті до спорту, бразилець може показати також свою статистику виступів за останні п’ять років.

П’ять років тому, у віці 36 років, Еліо Кастроневес щойно закінчив жахливий для себе сезон, маючи лише 11-те місце в заліку чемпіонату. На тлі печалі та самоаналізу після загибелі Дена Велдона, через які пройшов кожний гонщик під час міжсезоння, Кастроневесу можна було б пробачити його запитання самому собі: “Чи воно того варте?” і негативну відповідь на нього.

Крім виступів нижче свого рівня в бразильця було багато гоночних інцидентів. Це нагадувало сцену піт-стопу з фільму Дні Грому, коли герой Роберта Дюваля, крю-чіф, нахиляється до кокпіту машини героя Тома Круза.

Харрі Ходж: Поки все же над трасою жовті прапори, я хочу, щоб ти повернувся на трасу і вдарив машину безпеки.
Коул Трікл: Вдарив машину безпеки?
Ходж: Вдарив машину безпеки!
Трікл: Навіщо?
Ходж: Бо ти вже вдарив усе, що там є і я хочу, щоб ти був ідеальним!

Проблема полягала в тому, що прийнявши, як даність, те, що гальмування лівою ногою було головною перевагою його напарника Вілла Пауера, а в новій машині Dallara DW12 буде лише дві педалі, Кастроневес відчував потребу адаптуватись. Це призводило до аварій у щільному трафіку і в результаті, закінчилось найнижчим результатом бразильця за підсумками сезон з часів його переходу до команди Penske у 2000 році. Критики казали — його час пройшов, він має піти.

Але Кастроневес відповів їм перемогою в першій же гонці IndyCar, де використовувалось шасі DW12 – гонці-відкритті сезону 2012 року і завершив сезон на четвертому місці. Після того бразилець мав два других, п’яте і третє місця за підсумками сезонів та чотири перемоги, 19 подіумів і 11 поулів. Іншими словами — швидкість Кастроневеса досі при ньому і бразилець потрапляє на Алею Перемоги декілька разів за сезон.

Останнім часом показник у графі “перемоги” статистики Кастроневеса став збільшуватись нечасто — востаннє він побував на Алеї Перемоги в червні 2014 року — і критики знов розпочали свою справу. Але Еліо має право казати, що був жертвою обставин.

“Я дуже розчарований від того, що вже другий сезон не можу перемогти в гонці, - сказав він Motorsport.com. - Але думаю, ми показали, що маємо швидкість. Потрібно лише, щоб усе зійшлось в один день. І я вірю, що це станеться лише тоді, коли ти сам створиш собі можливість тим, що будеш швидким та попереду — те, що ми робимо.

Ми в команді №3 хочемо бути кращими, ніж є. Ми стали третіми з команди Penske, яка посіла перші три місця в чемпіонаті і це був добрий подарунок для Роджера Пенске на 50-річчя його кар’єри, як власника команди. Але ми хочемо більшого. Я відчуваю, що всі ці роки я вчився і ставав кращим.

І я думаю, що вік — лише цифра для мене. Знаю, знаю — казати подібне це кліше, але для мне це правда!”

41-річний уродженець Рібейрао Прето у Бразилії з ідеальною зачіскою, постійною усмішкою на камери, специфічним почуттям гумору та відвертими емоціями нікого не здивував тим, що під час останньої розмови з Капітаном сказав, що наполягає на тому, що хоче продовжити виступи в IndyCar.

“Я просто люблю це. Дуже, дуже люблю, - сказав Еліо настільки переконливо, що ви відчуєте себе погано навіть якщо просто запитаєте його можливе завершення кар’єри. - Я сказав Роджеру: “Добре, що ми партнери щодо дилерства. Мені це подобається і в майбутньому я більше на цьому зосереджусь. Але зараз я надто сильно люблю гонки”.

Але крім того, що я люблю гонки, я все ще здатен виступати. Я чекаю на наступний сезон тому, що думаю, що у наступному році Penske будуть настільки ж сильні, наскільки були в цьому сезоні. Це буде для нас гарним фундаментом і крім того — ми багато чому навчились у 2016 році. Тож, зараз я хочу зосередитись на тому, щоб знов перемогти в 500 Миль Індіанаполісу, а потім — в чемпіонаті”.

Наступного року всередині команди Penske буде інша динаміка, оскільки у машині №2 Хуана Пабло Монтойю змінив Джозеф Ньюгарден. Але жодних побоювань з боку людини, яка розпочне свій 20-й сезон в гонках індікарів та 18-й у складі команди Penske. З тих пір, як Кастроневес став працювати з Роджером Пенске, він бачив, як приходили та уходили Жіл де Ферран, Сем Хорніш-молодший, Райан Бріско та Хуан-Пабло Монтойя. Він бачив, як приходять та залишаються Вілл Пауер та Сімон Пажно. Ніхто з них не похитнув віру Кастроневеса в свої можливості, тож, він може щедро хвалити своїх партнерів по команді, в тому числі й новачка.

“Сімон (Пажно) провів фантастичну роботу і неймовірний сезон, - каже він. - Вілл завжди крутий, а тепер ми маємо ще й Джозефа. На перших тестах з нами в Екхарт-Лейк Джозеф проявив себе дуже добре. Він одразу почав показувати, чому саме він опинився в Penske і я вірю, що він буде в чудовій формі. Добре, що ми всі добре ладнали ще до того. Джозеф був наче друг, який живе в іншому місті. Тепер він перебрався до нашого міста і ми проводитимо час разом частіше.

Але повертаючись до Сімона — він по-справжньому заслужив на своє чемпіонство, але тепер ми повинні стати йому на заваді. Вілл та я — і, звичайно ж, Джозеф — хочемо довести, що можемо його обіграти. І роблячи це, ми робимо кращою усю команду”.

Кастроневес каже, що його можливість підтримувати таку ж юнацьку бадьорість, як і Ньюгарден, попри те, що останній на 12 років молодший за нього, іде від того, що він любить те, чим займається, любить своє місце роботи — і при цьому не думає про це, як про просто роботу та не вважає те, що він робить, “роботою”.

“В першу чергу я безмежно вдячний Роджеру Пенске — та, звичайно, Тіму Сіндріку — за все, що було протягом моєї кар’єри. Роджер дав мені дім та сильне партнерство, яке складно знайти у світі гонок. Ми всі робимо те, що хочемо і любимо робити, але отримати шанс йти цією дорогою разом, рік за роком — це щось дуже-дуже особливе.

Можливо, саме тому я це так люблю. Якби я багато років провів в не таких добрих командах, можливо тоді я зараз говорив би: “Добре, час завершувати””.

Але яким би відданим спорту Еліо не був, коли прийде час думати про завершення, він довірятиме голові, а не серцю, навіть якщо Роджер Пенске дасть йому право вибору.

“Я впевнений, що знатиму, коли настане час зупинитись, - каже він урочисто. - Я люблю гонки, але не хотів би бути просто старим пердуном, який ганяється лише тому, що він це любить, заради того, щоб ганятись. Я не хочу бути просто номером у протоколі, тож я знатиму, коли настане час зупинитись.

Але буду відвертим — думаю, що я відчую це раніше, ніж вкаже час на колі, - продовжує він. - Я розмовляв з Ріком (Мірсом), з Жілом (де Ферраном), з усіма людьми, які уходили на піку і вони мені казали про свої відчуття: “О, дякувати Богові, це скінчилось!”. Добре, можливо, я психологічно блокую це відчуття. Але я так не думаю.

Я все ще розчарований, коли маю вилазити з гоночної машини і намагаюсь шукати причини для того, щоб продовжувати. Я маю на увазі — на тестах в Фініксі ми зробили 320 кіл і це було гарне тренування. Але коли ми пакувалися, я спитав у хлопців: “В цьому році вже все?” Вони сказали, що так і я подумав “От чорт!”. Я був просто дуже розчарований.

Думаю, якщо настане день, коли я прокинусь і не захочу виступати чи навіть просто брати участь в тестах — це буде той самий день. Я знатиму, що саме час буде сказати Роджеру: “Думаю, що на цьому все”. Але точно можу сказати — до цього дня ще дуже далеко”.

Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія IndyCar
Гонщики Еліо Кастроневес
Команди Team Penske
Тип статті Інтерв'ю