Скотт Гудієр — слід в історії

Скотт Гудієр — можливо не найуспішніший гонщик в історії IndyCar, можливо — просто “не фартовий”, але своє ім’я в історію автоспорту він вписав.

В 1992 році Гудієр разом з Елом Ансером-молодшим став співавтором найщільнішого фінішу в історії 500 Миль Індіанаполісу: на фініші їх розділили 0.043 секунди. А сьогодні Скотту Гудієру виповнюється 56 років.

Недарма я назвав Скотта Гудієра “не фартовим” - три рази він був дуже близький до перемоги в Інді-500 і три рази цю вершину йому підкорити не вдалось. Хоча з невезінням, певною мірою, він зіштовхнувся ще на початку кар’єри, коли після того, як у 1986 році став чемпіоном Формули Атлантік, не зміг одразу повноцінно перейти в IndyCar через проблеми з фінансуванням.

В 1987 році, своєму першому в IndyCar, Гудієр отримав місце у невеликій команді Gohr Racing, але виступав лише на дорожніх та вуличних трасах. На овалах, в тому числі в Інді-500, за кермом машини №56 виступав представник відомої гоночної династії Гері Беттенхаузен. Найкращим результатом Гудієра стало восьме місце в рідному Торонто, а в інших гонках — три сходи і три фініші за межами першої десятки. 1988 рік канадець провів за межами IndyCar, хоча й не без успіху — став чемпіоном CASC Porsche Turbo Cup.

В сезоні 1989 року Гудієр отримав другий шанс в IndyCar — команда Hemelgarn Racing намагалась віднайти стабільність і за сезон за кермом двох її машин змінилось шестеро гонщиків. Гудієр мав дві гонки — в Торонто та на Роуд Америка. Обидва рази зійшов. Але, тим не менш, не втратив свого спонсора Mackenzie Investments та у 1990 році отримав місце в команді Doug Shierson Racing на повний сезон — перший і останній, в якому команда виставила дві машини. Партнером Гудієра став нідерландець Арі Люендейк.

Те, що команда Дага Шірсона, попри негаразди і проблеми, була конкурентною, проявилось на Інді-500, де Люендейк здобув впевнену перемогу і встановив рекорд швидкості на Інді-500, який потім протримався 23 роки. Гудієр потроху пристосовувався до овальних треків, на яких до того не виступав, і стабільно фінішував у першій десятці при тому, що мав машину річної давнини. На перших в житті Інді-500, канадець з 21-шої стартової позиції прорвався на десяту на фінішу. Але в кінці сезону Шірсон остаточно продав команду Бобу Тезаку, який об’єднав її з командою Вінса Гранателлі під назвою UNO/Granatelli Racing і з двох пілотів залишився лише Люендейк. Гудієр, в свою чергу, перейшов до Walker Racing.

Партнером канадця у новій команді став Віллі Ріббс — гонщик, який увійшов в історію не так своїми досягненнями на трасі, як тим, що став першим чорношкірим пілотом, який брав участь в тестах Формули 1 (1986 рік) та в 500 Миль Індіанаполісу. Сам же Гудієр перший сезон в новій команді провів за принципом “якщо не схід, то фініш у першій десятці”, при чому і тих і інших було приблизно порівну. В Інді-500 трапився саме схід, при чому дуже ранній.

1992-й рік став тим, коли Скотт Гудієр вписав своє ім’я в історію Інді-500 разом з Елом Ансером-молодшим, при цьому стартувавши з останнього, 33-го місця. Тоді в кваліфікації команда Дерріка Вокера боролась з технічними проблемами і Гудієр на деякий час помінявся машинами із своїм партнером по команді Майком Гроффом і планувалось, що в кінці сесії вони поміняються місцями знов. В кінці сесії Грофф зміг кваліфікуватись 26-м і, як і планувалось, віддав свою машину Гудієру, якого, згідно правил, пересунули в останній ряд. До кінця першої половини гонки канадець був шостим — цьому посприяли і численні аварії, одна з яких завершилась важкими травмами Джеффа Андретті. А за 11 кіл до фінішу сповільнився інший Андретті — Майкл, який до цього 160 кіл очолював гонку і, здавалось, без проблем доведе її до перемоги. В його машини відмовив паливний насос і лідерство несподівано перейшло до Ансера-молодшого, за спиною якого вже був Скотт Гудієр. Останні сім кіл стали гонкою двох машин і в цій боротьбі Ансер стримував Гудієра до останнього кола, коли Гудієр на задній прямій спробував атакувати і останні ярди вони проїхали колесо в колесо. На фініші Ела Ансера-молодшого та Скотта Гудієра розділили 0.043 секунди. Після фінішу в очах Ансера стояли сльози і в інтерв’ю репортеру ABC-TV Джеку Аруте він сказав слова, які стали найбільш відомою цитатою щодо перемоги в 500 Миль Індіанаполісу: “Ви просто не знаєте, що означає Інді!”

А Гудієр, тим часом, продовжив сезон першим подіумом — в Нью-Хемпширі та першою перемогою — в Мічігані. І те, і інше — на овальних треках і завершив сезон на 5-му місці із 108-ма очками. У наступному сезоні канадець знов двічі піднімався на подіум — став третім на Мід-Огайо та другим в Назареті, а також здобув два перших в кар’єрі поули — у Фініксі та Ванкувері. А в 1994 році він здобув свою другу перемогу в CART та єдину в історії команди King Racing. А в повітрі вже пахло розколом, через який зовсім скоро, за два роки CART розділиться на дві серії...

Рік 1995 Гудієр розпочав в новій команді - Tasman Motorsports і втратив перемогу в Інді-500, мабуть, найбільш безглуздим шляхом. ...На 184 колі гонки у другому повороті розбив машину Скотт Прюетт і над трасою з’явились жовті прапори. За 11 кіл трасу почистили від уламків і гонка мала відновитись. На вході в третій поворот Жак Вільньов та Скотт Гудієр прискорились, але Вільньов раптом сповільнився, аби не обігнати машину безпеки, яка все ще не залишила трасу, а Гудієр не встиг сповільнитись і проїхав повз. Хоча певні питання мали бути поставлені Дону Бейлі, який сидів за кермом машини безпеки, оскільки різке гальмування Вільньова мало не спровокувало зіткнення шести машин. Коли стартер Дуейн Свіні (той самий, який в гонках індікарів започаткував традицію сигналізувати про завершення гонки двома картатими прапорами) дав відмашку зеленим прапором, Гудієр вже був далеко попереду. За мить він отримав штрафний проїзд по піт-роуд, але проігнорував його за вказівкою керівника команди Стіва Хорна, який вважав, що вони потім зможуть оскаржити це рішення. Згідно правил за ігнорування чорного прапора Скотта Гудієра було виведено із заліку, а офіційним лідером і переможцем гонки став Жак Вільньов. Гудієр в заключному протоколі гонки має 15-те місце та 5 кіл відставання.

Ще одну перемогу в 500 Милях Індіанаполісу Гудієр втратить в 1997 році вже в IRL. І знов через проблеми на рестарті, коли стартер дав відмашку зеленим та білим прапором (сигнал про останнє коло гонки) в той час, як все же горіли жовті вогні. В результаті — Гудієр програв рестарт своєму партнеру по команді Treadway Racing Арі Люендейку. Після гонки цю перемогу Люендейк назвав кращою ніж ту, що здобув у 1990 році.

...Лебединою піснею Скотта Гудієра став сезон 2000 року у складі Panther Racing, де він посів друге місце за підсумками чемпіонату, програвши лише 18 очок Бадді Лезіеру. Свою гоночну кар’єру канадець завершив перемогою в фіналі сезону в Техасі, яку додав до двох других місць в Фініксі та Кентуккі. Ця перемога стала п’ятою для канадця в гонках індікарів.

Варто також додати, що Гудієр мав успіхи не тільки в гонках індікарів — в 1996 році він разом з Карлом Вендлінгером та Янніком Дальма посів третє місце в 24 Годинах Ле-Ману.

В 2001 році 41-річний Гудієр проводить останню гонку в IRL – 500 Миль Індіанаполісу у складі команди Едді Чівера, яка завершилась раннім сходом через зіткнення із Сарою Фішер. У наступні два роки він здобуде декілька перемог в гонках спорткарів перш, ніж остаточно повісити шолом на цвях, а також буде включений в Зал Слави канадського автоспорту.

Після завершення кар’єри Скотт Гудієр не попрощався з автоспортом — тепер він працює на телебаченні, коментуючи гонки IndyCar для телеканалів ABC та ESPN.

Скотт Гудієр, можливо, не найуспішніший гонщик в історії гонок індікарів. Можна вважати його і “не фартовим”, але історія внесла його ім’я на свої сторінки, нехай і став він тоді лише другим...

Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія IndyCar
Гонщики Скотт Гудйер
Команди Panther Racing , Walker Racing , King Autosports
Тип статті Портрет