Воткінс-Глен: впевнена перемога Діксона, важка аварія Пауера

Впевненою перемогою, яка стала його 40-ю в кар’єрі, закінчив Скотт Діксон свої виступи на передостанньому етапі IndyCar на трасі Воткінс-Глен. Але боротьбі за чемпіонський титул серйозного удару завдала аварія Вілла Пауера, який вдарився об бар’єр...

Одразу зі старту гонщик Chip Ganassi Racing захопив лідерство, а Пауер “сів йому на хвіст” в першому повороті, при цьому змусивши трохи помилитись Тоні Канаана. І ця помилка дозволила Сімону Пажно провести чудовий стартовий відрізок і прорватись з восьмого місця на третє, тільки-но гонщики піднялись на схил.

В свою чергу, Себастьян Бурде з KVSH Racing трохи забарився і його мало не виштовхали в шинний бар’єр в першому повороті. В ньому ж не поділили трасу Хуан-Пабло Монтойя та Михайло Альошин, але обоє повернулись в гонку неушкодженими.

На початку другого кола Канаан пройшов Пажно, але майже одразу припустився помилки, проїхався по бордюру і француз повернув позицію на підйомі на схил.

Діксон, тим часом, після двох кіл мав перевагу над Пауером вже 2.4 секунди. А Пажно з Канааном наздогнали Кастроневес, АрСі Енерсон, якому вдалось уникнути безладу в першому повороті, Чарлі Кімболл, Александр Россі, Макс Чілтон та Джеймс Хінчкліфф.

А Діксон продовжував відриватись і до кінця четвертого кола мав вже 4 секунди переваги над другим місцем. В свою чергу, Пажно намагався відірватись від Канаана та наздогнати свого партнера по команді. А за їх спинами Россі програв одразу дві позиції — на 5-му колі його випередив Чілтон, а ще через два кола Хінчкліфф також залишив цьогорічного переможця Інді-500 позаду.

На восьмому колі настав час першого піт-стопа для тих, хто планував тактику з трьома зупинками і першим, хто продемонстрував цей намір, став Такума Сато, якому на машину встановили новий комплект “червоних” шин. А Кімболл, тим часом, випередив Енерсона в боротьбі за шосту позицію.

На 9-му колі один з претендентів на чемпіонський титул Джозеф Ньюгарден замінив “червоні” шини на “чорні” і швидко впорався з Хоксвортом, який провів аналогічну заміну.

Після перших 10 кіл гонки Діксон мав перевагу в 5 секунд над Пауером, а той випереджав на 1.7 секунди Пажно, якого, в свою чергу, намагався наздогнати Канаан. А Кастроневес програвав своєму співвітчизнику майже секунду.

Бурде, чия початкова стратегія втратила актуальність після подій в першому повороті першого кола, заїхав по свіжі шини на 11-му колі разом з Райаном Хантер-Реєм.

А постійний тиск на Пажно з боку Канаана приніс-таки результат — на 13-му колі француза трохи занесло в першому повороті і бразилець спокійно обійшов його по правій частині наступної секції на підйомі до шикани.

Свій перший піт-стоп Скотт Діксон зробив на 14-му колі, маючи відрив від другого місця 6.6 секунди і замінив “червоні” шини на “чорні”. І це рішення могло б стати “золотим”, якби на наступному колі не стало “платиновим”. Михайла Альошина розкрутило в кінці секції на шляху до шикани і вперше в гонці з’явились жовті прапори. В росіянина розшарувалась задня ліва покришка і, хоча контакт з бар’єром був відносно легким, уламки були розкидані по всій ширині траси.

Під жовтими прапорами піт-роуд відвідали Пауер, Канаан, Пажно, Кастроневес, Кімболл, Енерсон, Хінчкліфф, Грем Рейхол та Марко Андретті. Для Пауера цей піт-стоп був невдалим — він повернувся на трасу позаду Канаана і, що важливіше, свого головного конкурента в боротьбі за чемпіонство Пажно.

Хоча, цей піт-стоп не приніс задоволення нікому з тих, хто його провів, бо серед них найкраща позиція була в Канаана — 12-та. А очолювати гонку продовжував Скотт Діксон. За ним, в першій десятці були Чілтон, Монтойя, Дейлі, Россі, Ньюгарден, Карлос Муньос, Хантер-Рей, Хоксворт, Спенсер Пігот та Бурде.

На рестарті на 19-колі Діксон зміг одразу відірватись від Монтої, поки колумбієць намагався відбивати атаки з боку Чілтона. А Канаан виграв рестарт в Хоксворта і піднявся на 11-й рядок.

Але другі жовті прапори не змусили себе довго чекати — на наступному колі Грем Рейхол лівим переднім колесом зачепив праве заднє Кімболла на виході з першого повороту і врізався в бар’єр на внутрішній стороні. Цей епізод розглянули стюарди і не виявили порушення правил.

Під цим жовтим прапором піт-стопи провели Кастроневес та Енерсон. Також на піт-роуд був змушений заїхати Канаан, якому ремонтували пошкодження задньої правої частини, через що він програв два кола.

На наступному рестарті на 24-му колі Діксон знов одразу відірвався від решти, а Россі розпочав активні спроби обігнати Дейлі, який встиг витратити 8 із 10 своїх бустерів “push-to-pass”. А невдала спроба Пауера обійти Пажно закінчилась тим, що австралійця занесло і він пропустив вперед Хінчкліффа.

Наступна хвиля піт-стопів розпочалась покаранням для Марко Андретті за порушення швидкості на піт-роуд. А на 29-му колі на піт-роуд відправились Ньюгарден, Пігот, Хоксворт, Пауер та Кімболл. Через коло свої зупинки зробили Россі, Бурде та Хантер-Рей — усі вирішили перейти на більш жорстку гуму.

А Діксон, тим часом, зробив піт-стоп на 31-колі, коли мав вже 10 секунд відриву від другого місця. Разом з ним на піт-роуд побував Конор Дейлі, а через коло — Монтойя, Чілтон та Муньос.

Пажно, тим часом, маючи чистий трек, встановив час кола 85 секунд. А його супернику в боротьбі за титул не пощастило — ранній піт-стоп став помилкою. Австралієць на “червоних” шинах застряг у трафіку і після чергового піт-стопу відкотився аж на 14-те місце, в той час, як Пажно був шостим, в семи секундах попереду.

А Діксон після піт-стопу Кастроневеса повернув собі лідерство з перевагою в 14 секунд над Монтойєю. Кастроневес, в свою чергу, повернувся на трасу шостим, попереду Чілтона, Дейлі та Бурде.

Конор Дейлі настільки агресивно захищав свою позицію, що змусив Бурде проїхатись по траві в шикані, завдяки чому Россі зміг піднятись на дев’яту позицію.

Але на 39-му колі стався епізод, який з великою ймовірністю може вирішити долю чемпіонського титулу. Пауер, захищаючись від атак Кімболла на підйомі зачепив останнього заднім лівим бампером за праву торцеву пластину переднього антикрила. В наслідок цього австралійця відкинуло в бар’єр і він був змушений припинити гонку достроково.

Більше того — після того, як Пауера обстежили в медичному центрі траси, в нього виявили симптоми струсу мозку і тому поки що не дозволили повернутись за кермо.

Під жовтими прапорами на піт-стопи поїхали всі, крім Муньоса, Сато та Андретті, а з піт-роуд Кастроневес виїхав попереду Діксона, хоча лише до рестарту, на якому новозеландець без проблем розібрався з бразильцем. А Сато спробував обійти Муньоса, але помилився в Шикані і з другого місця опустився на п’яте.

За три кола до фінішу на “сплеш-енд-деш” були змушені заїхати Кастроневес, Чілтон та Кімболл, а Монтойя мало не спровокував появу чергових жовтих прапорів. Колумбійця розкрутило у третьому повороті, але він зміг повернути контроль над машиною і все завершилось лише стовпом пилу над трасою. Те ж саме майже одразу трапилось з Такумою Сато в сьомому повороті.

А на останньому колі розгорнулась ще одна драма — закінчилось паливо в Джеймса Хінчкліффа і він з другого місця опустився аж на 18-те. Таким чином, Джозеф Ньюгарден фінішував другим, а Еліо Кастроневес — третім.

Для Скотта Діксона ця перемога в результаті майстерної економії палива та втримання швидкості на поворотах, стала четвертою на Воткінс-Глен та ювілейною, 40-ю в кар’єрі.

Новозеландець тепер поділяє з Кастроневесом третю позицію в заліку чемпіонату — в обох по 451 очок. Ньюгарден програє їм лише 5 очок, а Канаан опустився на шостий рядок з 427-ма пунктами.

Тепер лише двоє гонщиків мають шанси здобути чемпіонський титул. Пажно, завдяки сьогоднішньому сходу Пауера, збільшив відрив до 43 очок — 555 очок у француза проти 512 в австралійця. До того ж, участь Пауера в заключній гонці сезону на трасі Сонома знаходиться під питанням.

Але, яким би не був результат і хто б не виграв титул — Пажно чи Пауер — сьогодні був день, коли Діксон нагадав усім, чому він став чотириразовим чемпіоном IndyCar

Воткінс-Глен - гонка

 ГонщикКоманда (Двигун)Час/відставання
1 9  Scott Dixon   Ganassi (C)  1h41m39.86sec
2 21  Josef Newgarden   Carpenter (C) 16.5308
3 3  Helio Castroneves   Penske (C) 21.4417
4 18  Conor Daly   Coyne (H) 24.3349
5 11  Sébastien Bourdais   KVSH (C) 25.3815
6 83  Charlie Kimball   Ganassi (C) 29.4268
7 22  Simon Pagenaud   Penske (C) 31.1118
8 98  Alexander Rossi   Andretti-Herta (H) 32.0710
9 19  R.C. Enerson   Coyne (H) 32.3965
10 8  Max Chilton   Ganassi (C) 32.9478
11 26  Carlos Muñoz   Andretti (H) 34.7869
12 27  Marco Andretti   Andretti (H) 35.3813
13 2  Juan Pablo Montoya   Penske (C) 37.7024
14 28  Ryan Hunter-Reay   Andretti (H) 42.4644
15 20  Spencer Pigot   Carpenter (C) 45.3829
16 41  Jack Hawksworth   Foyt (H) 45.7584
17 14  Takuma Sato   Foyt (H) 1:07.4937
18 5  James Hinchcliffe   Schmidt (H) tour
19 10  Tony Kanaan   Ganassi (C) tour
20 12  Will Power   Penske (C) 22 tours
21 15  Graham Rahal   Rahal (H) 41 tours
22 7  Mikhail Aleshin   Schmidt (H) 46 tours

(C) = Chevrolet ; (H) = Honda

Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія IndyCar
Подія Бостон
Трек Streets of Boston
Гонщики Конор Дейлі , Еліо Кастроневес , Джозеф Ньюгарден , Скотт Діксон , Сімон Пажно , Себастьян Бурде , Вілл Пауер
Команди Andretti Autosport , Chip Ganassi Racing , Dale Coyne Racing , Ed Carpenter Racing , Team Penske
Тип статті Репортаж з гонки