З місця або з ходу — як все починається

Питання стартової процедури піднімалось у цьому сезоні Формули 1, коли йшла мова про старт в дощ. І прийшли до висновку, що якщо перші кола робляться з машиною безпеки, то рестарт дається з місця — мовляв, щоб глядачі побачили “справжній” старт. А...

Насправді, стартова процедура, яку проводять в тих, чи інших гонках — традиція, коріння якої варто шукати на самому початку історії автоперегонів. В Європі перші перегони проводились у форматі ралі чи ралі-рейду — проїзди від одного міста до іншого за найменший проміжок часу, зрозуміло, що дорогами загального користування.

Перші замкнуті траси також прокладались дорогами загального користування і були дуже довгими — по декілька десятків кілометрів. Звісно, що тут інакше, як з місця, стартувати не вийде. В той же час в Америці автогонщики вподобали траси, які вже і так використовувались саме для перегонів — але на конях. А іподроми, як відомо, мають форму овалу.

Найзнаменитішою гонкою на овальній трасі є 500 Миль Індіанаполісу, яка вперше пройшла в 1911 році на спеціально побудованому вже під потреби автоперегонів Indianapolis Motor Speedway. Саме на ній вперше стартували не з місця, а з ходу. Карл Фішер, один з засновників і перших організаторів 500 Миль Індіанаполісу, виявив під час приготувань до старту, що 40 гонщиків, які заявились на першу гонку на “Старій Цегельниці” - надто багато для того, щоб стартувати з місця, як це відбувалось зазвичай.

Саме тому він вирішив провести одне не залікове коло із швидкістю приблизно 40 миль на годину. Крім того, що старт перших 500 Миль Індіанаполісу вважається першим в історії автогонок стартом з ходу, він же й став першим випадком використання “машини, яка завжди їде попереду всіх, але ніколи не переможе в гонці” - машини безпеки. До речі — саме тому старт з ходу має ще одну назву: інді-старт.

З тих пір старт з ходу став загальноприйнятим на овальних трасах, а з них перебрався і на дорожні. В Європі ж овали не мали такої популярності, як в Америці, тож стартову процедуру проводили за традицією — з місця.

З ходу та з місця — плюси та мінуси

В прихильників кожного з двох варіантів стартової процедури є багато аргументів та контраргументів і це якщо не враховувати традицій. Прихильники Формули 1 вважають, що старт є чи не найвидовищнішою складовою гонки і вони мають рацію — можна згадати багато епізодів, які відбувались на старті гонки, проривів вперед із задніх рядів і програшів багатьох позицій через затримку на долі секунди. Так, старт багато в чому визначає хід гонки...

Але буває так, що на старті в когось з гонщиків заглухне двигун чи виникнуть інші проблеми, через які він не зможе зрушити з місця і тоді створюється небезпечна ситуація, яка може закінчитись важкою аварією — деякі з них призводили і до загибелі гонщика. Згадаємо старт Гран Прі Канади 1982 року, коли загинув Ріккардо Палетті, який на старті не зміг уникнути зіткнення з машиною Дідьє Піроні, в якої заглух двигун. Під час старту з ходу таке неможливо в принципі, оскільки машини вже рухаються, а значить двигун працює не в режимі холостого ходу.

Звісно, аварії можливі і при старті з ходу — можна згадати завал на старті гонки CART в Мічігані 1996 року, коли смикнуло машину володаря поулу Джіммі Вассера і він вилетів під колеса Адріану Фернандесу і Брайану Херті, а в них врізались ще шестеро гонщиків. Або трохи курйозний старт Інді-500 1982 року — можливо, одну з найбільш дивних аварій на старті гонки індікарів: тоді трапилось одразу дві майже ідентичні події: Кевіна Когана, що стартував з середини першого ряду, кинуло під колеса ЕйДжея Фойта, а після зіткнення з останнім він відлетів просто на володаря поулу Маріо Андретті.

І майже одразу в середині пелотону втратив контроль над машиною Дейл Віттінгтон, який зміг уникнути зіткнення з Джеффом Бребемом, але врізався в задню частину індікара Роджера Мірса, а Боббі Рейхолу повезло - контакт з його машиною був незначним і він продовжив гонку. А Роберто Герреро на старті Інді-500 вилетів сам, нікого не зачепивши. Але усі ці випадки могли статися і в самій гонці, тож навряд чи в цьому можна звинувачувати стартову процедуру.

Отже, у питанні безпеки можна фіксувати нічию — в обох випадках можливі аварії, як невеликі, так і завали за участю декількох машин. Така сама нічия і в питанні видовищності — боротьба колесо в колесо, яка розпочинається ще задовго до стартової лінії не менш видовищна, ніж зрив з місця пари десятків машин, які стрімко мчать до першого повороту, намагаючись зайняти найкращу траєкторію.

А що з питанням чесності і справедливості? А тут вже стає дещо цікавіше. При старті з місця усі машини стоять на стартових позиціях згідно з результатами кваліфікації, але відстань від одного стартового місця до наступного за ним доволі велика і отже відіграш позиції на старті можливий лише якщо гонщик попереду затримається через власну помилку, або з іншої причини. В свою чергу — при старті з ходу гонщики на під’їзді до стартової лінії вишиковуються по двоє, а на Інді-500 — по троє в ряд і переможець кваліфікації займає внутрішнє місце у першому ряді на овалі, а на дорожній трасі — найближче до внутрішнього радіусу першого повороту. Оскільки гонщики в одному ряді під час старту знаходяться поруч і весь пелотон є дуже щільним — одразу після проїзду стартової лінії можна відігравати позиції, не чекаючи на “подарунки” від тих, хто попереду. Напевне — і тут нічия, оскільки яка б процедура старту не проводилась — необхідність гарно виступити у кваліфікації для отримання високої стартової позиції це не скасовує.

І нарешті технічна сторона питання. Як не дивно — але нічия і тут: під час старту з місця за той невеликий проміжок часу, коли машина стоїть на стартовій позиції, шини трохи остигають, а тривалий рух “формульних” машин у щільній групі перед стартом з ходу може призвести до перегрівання двигуна в тих, хто рухається позаду.

Висновок

Якщо майже по кожному пункту нічия, то все ж таки — яка стартова процедура краща? Це питання більше традицій, ніж сутності старту чи його правил. В Європі звичні старти з місця, в Америці — з ходу. Так само — це питання особистих вподобань щодо гоночних серій: для прихильників IndyCar чи NASCAR старт з ходу найкращий, найвидовищніший, найсправедливіший і так далі, а уболівальники Формули 1 з ними не погодяться і будуть сперечатись до хрипоти, що немає нічого кращого за старт з місця.

В цих дебатах навіть згадають, що в IndyCar навіть пробували ввести старт з місця в сезонах 2013 та 2014 років (а також в серії ChampCar, яка існувала в першій половині 2000-х в останні роки її існування - як один з заходів для спроби уникнення банкрутства), але цей експеримент був невдалий - про призводив лише до різних випадків та аварій і відкладень стартів, тож експерименти припинили, залишивши старт з ходу. А істина ж буде, як завжди, посередині. Але навіть якщо гонка розпочинається в нетиповий для себе спосіб, не варто називати цей старт “несправжнім” - він просто інший і не більше того...

Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія IndyCar , Формула 1
Тип статті Аналіз