Чи достатньо для перемоги в MotoGP лише фізичних тренувань?

Так само, як мотоцикли налаштовують згідно різноманітних даних, тренувати і готувати гонщиків MotoGP можна за допомогою «телеметрії», яка оцінює фізичні і психічні параметри. Команда Pramac вирішила розповісти про підготовку своїх гонщиків.

В MotoGP не все залежить від техніки, тобто від потужності та конкурентоспроможності мотоциклу. Важливу роль у цьому спорті досі відіграють люди. А саме гонщики, від котрих залежить результат і котрі досі можуть повністю впливати на ситуації, які виникають на трасі. Чи можна вважати мотоцикліста справжнім спортсменом? Після Баррі Шейна з цигаркою в зубах на стартовій решітці часи зазнали вражаючих змін і зараз гонщику необхідно дбати про власну фізичну форму щоб досягти якихось вагомих результатів.

Щодо нового підходу у тренуванні гонщиків, то все почалося з Формули 1. У 1989 році Ріккардо Чеккареллі заснував медичний підрозділ Formula Medicine в Віареджо з метою створення наукової бази для фізичної і психологічної підготовки пілотів Ф1. Дослідження проводилися за допомогою командних лікарів на основі даних, зібраних під час тренувань на трасах, котрі потім досліджувались в лабораторіях клініки та інших місцях, серед яких були Університет і CNR (Національна рада з досліджень) в Пізі. Раніше ця структура займалась лише пілотами Ф1, але тепер розширила напрямок своєї діяльності на мотоциклістів.

Результати та висновки перших тестів

Перші випробування проходили влітку, 19 липня цього року, коли під час тестів на Ред Булл Рінзі був проведений моніторинг фізичних і мозкових функції Даніло Петруччі і Скотта Реддінга в режимі реального часу під час керування мотоциклом. Ідея виникла у  менеджера команди Octo Pramac Yakhnich та доктора Чеккареллі, і з нею погодились обидва гонщики.

В MotoGP виявилось все набагато складнішим, ніж у Формулі 1. Перша проблема полягала в тому, щоб якимось чином збирати сигнали від датчиків, встановлених на тілі мотоцикліста, тому що під час керування мотоциклом гонщик робить досить динамічні рухи, що, в свою чергу вимагало використовувати малі і легкі інструменти. Для Даніло та Скотта була розроблена особлива нагрудна пов’язка зі спеціальними тканинними електродами: у Реддінга на ній був розташований реєстратор даних (прилад, який записував інформацію), який у варіанті для Петруччі був вставлений в аеродинамічний горб.

Показники обох гонщиків отримувались і відправлялися в реальному часу на сервер, який зберігав для подальшого аналізу чисельні дані, серед яких були частота серцевих скорочень, електрокардіограмма, показники дихальної активності, температури тіла і мінливість інтервалів RR, за якими оцінюється регулярність серцевого ритму, та показник рівня стресу пілота. В майбутньому планується додати до них ще рівень кисню в крові. Наступним кроком дослідження була обробка отриманих даних за ​​допомогою Лабораторії Assistive Robotics інституту BioRobotics при університеті Scuola Superiore Sant'Anna в Пізи.

За першими результатами цього дослідження мотоциклістів можна зробити кілька суттєвих висновків.

Для Петруччі і Реддінга траса Ред Бул Рінг була невідомою. Отже, за умов, коли гонщик не має повної довіри до мотоциклу, шин та траси, порівнювалися темп зростання середньої частоти серцевих скорочень та часів проходження кола. Зі зменшенням часу кола зростав темп серцебиття. Навіть після зробленої гонщиком помилки, коли він уповільнився і повинен був перегрупуватися для наступного раунду, частота продовжувала зростати. В аналогічній ситуації у пілота Ф1 вона зменшувалася, особливо через зниження мозкового навантаження. Але у мотогонщика цього не відбулося, ймовірно, тому, що намагання отримати швидкий час кола залишалось пріоритетним на низьких швидкостях. Напругу м'язів також можна пояснити зв'язком із психічним фактором: райдеру необхідно отримати хороший час, не досягнувши ще відчуття максимальної безпеки і довіри (траса досі залишається невідомою), адже мотоцикл повинен гарантувати не тільки продуктивність, але і безпеку в разі помилки.

Щодо даних емоційного стану, то під час виникнення помилки індекс стресу знижувався, що свідчить про віддаленість гонщика від межі. Завдяки цим показниками була отримана інформація, яка підтвердила ще один факт, а саме те, що після завершення фази вивчення траси, яка за графіками наступила між сьомим і восьмим колами, коливання між максимальним і мінімальним значеннями стресу помітно зменшилися.

Ще одним показником, котрий досліджувався, була частота дихання пілота, яка збільшувалась із кожним колом, хоча сесії тривали лише п’ять кіл. Робити глибокий вдих і видих гонщику ставало складніше, а тому потреба в кисні задовольнялася більш дрібними вдихами, котрі повинні були стати частішими по кількості.

Якщо підбити підсумки, то данні тестів в Австрії показали, що число серцевих скорочень на хвилину збільшується із кожним колом на трасі, на відміну від психічного стресу, який постійно знижується, незважаючи на часи швидких кіл, котрі поліпшуються. Звичайно, у цьому можна побачити протиріччя, бо, як правило, напруга повинна зростати по мірі того, як пілот наближається до своєї межі. Таку «аномалію» доктор Чеккереллі пояснив тим, що це пов’язано зі зростанням довіри до траси.  «Коло за колом гонщик завжди отримує більше довіри до траси і звикає до реакцій механічних засобів, дякуючи чому, в деякому сенсі, отримує відносне розслаблення», - сказав він.

За допомогою цих тестів науковцям вдалося отримати і порівняти фізичні параметри з психічними. Наступним кроком буде вимірювання даних в гонці, які дозволять досліджувати більш критично і аналітично продуктивність гонщика на трасі. Справжня телеметрія, прикладена до тіла гонщика, буде спрямована на підвищення конкурентоспроможності спортсмена. Його недоліки будуть вивчені, після чого він приступить до спеціальної підготовки, як із фізичної точки зору, так і психологічної.

Але що це будуть за тренування і чому команда MotoGP буде пропонувати його своїм гонщикам пояснювали винахідник методу Ріккардо Чеккареллі, і менеджер команди Pramac Racing Франческо Гвідотті італійському виданню Motociclismo.

Отримати більше витрачаючи менше

Доктор Ріккардо Чеккареллі, Formula Medicine, розповів про свій метод під назвою «Система Психологічних тренувань», його мету та особливості.

«Ми хочемо надати гонщику можливість бути якомога більше продуктивним із необхідністю витрачати при цьому щонайменшу кількість сил. Професійні гонщики через судорожне і поширене скорочення всіх м'язів втрачають координацію і втомлюються. Це даремно витрачена енергія. За допомогою наукового підходу можна було би вирішувати ці питання.

Зараз легендами народжуються, тому що немає жодних досліджень з цього приводу. Сенна стверджував, що міг робити кваліфікаційне коло при припиненому диханні, але це не працює на результат. Проте Шумахер під час кваліфікаційного кола спілкувався з боксами, щоб вказати, які зміни потрібно зробити. Він був в змозі використовувати тільки м'язи, необхідні для керування болідом, залишаючись при цьому у ненапруженому стані: це те, що ми називаємо «економічним керуванням».

Схоже, що гонщик більше втомлюється у п'ятницю, коли починає з нуля - втома більша, тому що більша й напруга. Нам вдалося спостерігати за райдерами, котрі підвищували свої результатами, але пізніше не змогли зробити більше 5 кіл не через фізичну втому, а через психологічну.

Ми намагаємося навчити їх контролювати мозок, щоб поліпшити концентрацію. Це тренажерний зал, в якому не все так легко і не відбувається автоматично. Ми створили п'ять програм, за допомогою яких досліджуємо багато функцій мозку: час реакції, концентрацію, особисту здатність до просторовій орієнтації, пам'ять, особисту координаційну здатність. Маючи точні дані для усвідомлення, гонщик зможе проаналізувати інформацію, яка дозволить йому вдосконалюватися».

Тренувати не тільки фізично, але і психологічно

Менеджер команди Octo Pramac Yakhnich Франческо Гвідотті теж розповів про виникнення ідеї .

«Ще близько десяти років тому я знав про існування таких видів навчання, які дозволяють керувати напругою і стресом, збільшуючи концентрацію. У 2012 році ми намагалися, але спроба виявилася не дуже вдалою. Потім через кілька років ми зустрілися зі структурою доктора Чеккареллі, яка налижить власнику команди Паоло Кампіноті».

Щодо Петруччі і Реддінга, то керівник команди сказав, що обидва гонщики одразу зацікавилися новим видом навчання і погодились на участь у дослідженнях, і розповів про перші результати програми тренування з Formula Medicine.

«Гонщики повинні бути зрозуміти, що це слід сприймати не як лікування, а як реальне навчання розуму. Під час обговорення контрактів я запропонував їм цю ідею. І Даніло, і Скотт відразу ж зацікавилися нею і погодились.

Торік Даніло зіткнувся із багатьма новими речами, до яких не хотів додавати ще одну. Він повинен був почати працювати в лютому, але його затримала травма. Зі Скоттом ми вперше почали працювати на Гран Прі Остіна.

Як і всі тренування, ця програма не дає негайних результатів. Крім того, Скотт і Даніло – два досвідчених спортсмени найвищого рівня, отже, ми не очікували на миттєві результати. Проте, вже після перших зустрічей вони відчувають себе краще і мають більший самоконтроль у разі виникнення труднощів. Я помітив, що зараз, коли у Скотта щось іде не так, він почав більше аналізувати ситуацію.

Першими, хто зрозумів важливість фізичної і спортивної підготовки був Вірджіно Фераррі, потім був Бьяджі. Зараз вже кожний приділяє цьому велике значення. Найяскравішим прикладом того, що відбувається зараз, може служити Россі, котрий кілька років тому сміявся і жартував на стартовій решітці, а зараз концентрується перед стартом. Це вимагає дуже високого рівню самоконтролю, і одного таланту для цього не вистачає.

Можна також згадати результати Лоренсо на Гран Прі Нідерландів і Німеччини. Я не думаю, що він закривав газ. У всякому разі, за різних причин, технічних або особистих, він не зміг працювати на сто відсотків. Проблема полягає в тому, що залишаючись у 80% заїздів MotoGP в десятці найкращих, більше не можна обійтися без навчання певного типу.

Отже, мене не здивує, якщо поряд з інженерами і механіками в боксах рано чи пізно з’являться лікарі. Чим швидшими ставатимуть мотоцикли, разом із чим зростатиме темп гонки, будуть збільшуватись труднощі, стрес і ризик для пілотів. Двадцять років тому межа залежала від механіки, котра обмежувала все інше, а зараз лише гонщик має можливість розширювати власні межі для поліпшення результатів».

 
Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія MotoGP
Гонщики Даніло Петруччі , Скотт Реддінг
Команди Octo Pramac Racing
Тип статті Коментар