Гран Прі Великої Британії: Сільверстоун та 75 років перегонів

Поширень
Коментарі
Гран Прі Великої Британії: Сільверстоун та 75 років перегонів
Марія Галата
Автор: Марія Галата
22 серп. 2018 р., 12:10

Цього тижня проходитиме 12-й етап чемпіонату світу MotoGP. Гран Прі Великої Британії прийматиме легендарна траса Сільверстоун, перегони на якій проходять вже 75 років.

Автодром Сільверстоун розташований у графствах Нортгемптоншир і Бакінгемшир на приблизно однаковій відстані від міст Мілтон-Кінс і Нортгемптон. Основою однієї з найшвидших трас світу був аеродром RAF Сільверстоун, побудований ще у 1943 році, на якому готували підрозділи веллінгтонських льотчиків-бомбардувальників.

Наприкінці Другої світової війни його перестали використовувати, і він безлюдував протягом декількох років. Перші автоспортові змагання на ньому були цілком приватними - група місцевих ентузіастів провела імпровізовані заїзди на швидкість по занедбаних злітно-посадкових смугах у 1947 році.

Наступного року з'явився офіційний інтерес до створення траси, яка б складалась зі злітно-посадкових смуг. На той час Донінгтон Парк використовувався як складське приміщення для військових, Бруклендс належав Vickers Armstrong, який був зосереджений на літаках, а Crystal Palace, як і більшість довоєнних аеродромів, перебував у непридатному стані. Королівський автомобільний клуб [Royal Automobile Club, RAC], який був дуже обмежений у коштах, почав шукати місце для проведення національного Гран Прі. За таких обставин Сільверстоун з його трьома злітно-посадковими смугами та обмеженим периметром здавався ідеальним.

RAC заручився підтримкою Джеймса Джиммі Брауна для організації першого Гран Прі та надав йому менш ніж два місяці, щоб перетворити цю подію на реальність. І це виявилося одним із найкращих рішень в історії організації автоперегонів. Браун не лише виконав заплановане, але міцно протримався на чолі майже 40 років, під його керівництвом Сільверстоун перетворився з нікому не відомої скоромної траси на об'єкт світового класу.

Дорожній знак на в'іздї до селища Сільверстоун

Дорожній знак на в'іздї до селища Сільверстоун

Фото: XPB Images

Перші Гран Прі

Отже, перший Гран Прі пройшов на початку жовтня 1948 року, хоча і значно відрізнявся від усіх інших, що відбувалися тут згодом. Траса використовувала дві основні злітно-посадкові смуги та частину периметрових доріг, її конфігурація нагадувала пісковий годинник, а протяжність складала 5,9 кілометра. Трек був обмежений нафтовими бочками та тюками з соломи, а глядачів від краю дорожнього полотна відділяла лише канатна смуга. Під час змагань з’ясувалось, що гонщики рухаються назустріч один одному на високій швидкості, адже дві злітно-посадкові смуги закінчувалися гострими шпильками. Рішення було знайдено: на трасі з’явилися полотняні екрани, які не дозволяли пілотам бачити можливу майбутню аварію.

Попри обставини подію визнали успішною, завдяки чому Сільверстоун міцно закріпився серед трас для автоперегонів. Спочатку гонки проходили безпосередньо на злітно-посадочних смугах, але з 1949 року було вирішено використовувати також ще периметр льотного поля. У конфігурації залишилась шикана Club Corner, а споруди пітлейну розташовувалися між поворотами Abbey та Woodcote.

Валентино Россі, Yamaha Factory Racing

Валентино Россі, Yamaha Factory Racing

Фото: Gold and Goose / LAT Images

Класичні конфігурації

У перші роки також з'явилася коротка конфігурація траси Club (3,7 кілометра), яка вперше була представлена ​​для національних перегонів. Vintage Sports Car Club використовував цей варіант у 1949 році, який починався від Copse, далі йшов через Maggots, Becketts та Chapel донизу до шпильки і Stowe, а потім вздовж злітно-посадкової смуги повертався назад до Copse. Старт-фініш був одразу після шпильки Stowe, рух здійснювався за годинниковою стрілкою.

У 1952 році, коли трасою почав керувати Клуб British Racing Drivers, кілька поворотів зазнали незначних змін, інші споруди також були покращені. Пітлейн і паддок залишились між Woodcote та Copse, а от старт-фінішну лінію перенесли на нове місце.

Була затверджена класична конфігурація Сільверстоуна. Нова конфігурація Club збільшилась до 4,7 кілометра й проходила через Copse і Maggotts і перед Becketts по одній зі злітно-посадкових смуг повертала назад до Woodcote. Протягом наступної чверті століття на трасі відбулися кілька незначних змін розташування траси. Одночасно з цим поступово поліпшувались споруди пітлейну та місця для розташування глядачів.

У 1961 році власники траси придбали в оренду сільськогосподарські землі як у її межах, так і навколо, чим збільшили можливості для подальшого розвитку. Після двох аварій на необмеженому «відкритому» майданчику пітлейну у 1964 році був побудований новий пітлейн – окремо від основної траси на підвищеній платформі, що значно підвищило безпеку для спортсменів та їхніх механіків.

Клуб British Racing Drivers завдяки отриманим доходами у 1966 році заснував Silverstone Circuits Limited для ведення комерційної діяльності траси. Через п'ять років Клуб придбав у Міністерства оборони право власності на всю ділянку площею більш ніж 290 гектарів.

Дані Педроса, Repsol Honda Team

Дані Педроса, Repsol Honda Team

Фото: Repsol Media

Перебудови та реконструкції

Значною подією в історії Сільверстоуна вирізняється Гран Прі Британії 1973 року. Тоді наприкінці першого кола юнак Джoді Шектер втратив контроль над своїм McLaren у повороті Woodcote і, обертаючись, врізався у пітвол. Це стало причиною ланцюгової реакції та масового завалу позаду, під час якого більша частина пелетону вилетіла за межі траси. Це була найбільша аварія історії тих часів Ф1. Як на диво, але єдиним постраждалим у цьому інциденті став Андреа де Адаміч, який зазнав серйозних травм, що у кінцевому підсумку призвело до припинення його кар'єри.

Під час колізії уламки машин вилетіли на трибуни, отже, стало зрозумілим, що потрібні зміни. У 1974 році Гран Прі провели на Брендс-Хетчі. Коли у 1975 році перегони повернулися до Сільверстоуна, на гонщиків чекала оновлена шикана Woodcote і нові бокси. Однак конфігурація національних змагань, так само, як і мотоперегони, продовжували минати шикану.

Єдина річ, яка завжди відрізняла Сільверстоун від багатьох інших треків, - це його швидкість, конфігурація без повільних поворотів і довгих прямих, які гонщики проїжджали з повністю відкритим дроселем. Середня швидкість траси продовжувала зростати, додавання шикани Woodcote майже не зменшило показників швидкості. До того моменту, коли в Ф1 почалася ера турбованих двигунів, автомобілі проходили через шикану швидше, ніж їхні попередники через оригінальний поворот.

Кел Кратчлоу, Team LCR Honda

Кел Кратчлоу, Team LCR Honda

Фото: Gold and Goose / LAT Images

Траса залишалась незмінною до 1985 року, коли Кеке Росберг із проколотою шиною проїхав кваліфікацію із середньою швидкістю 257,5 кілометра на годину, а три інші автомобілі розігналися до більше ніж 256 кілометрів на годину. Задля зменшення ризику для гонщиків було вирішено провести масштабну реконструкцію швидкісних ділянок, на яких з’явилися шикани та шпильки.

Наступного року гонку знову провели на Брендс-Хетчі. Коли перегони Ф1 повернулися на трасу у 1987 році, шикана Woodcote зазнала значних змін. Її S-подібну траєкторію  замінили на нові різкі лівий і правий вигини. Крім того, понад один мільйон фунтів стерлінгів були витрачені на перебудову пітлейну, який залишався незмінним ще з 1975 року. Замість нього з’явилися 40 набагато більших боксів, біля яких розташувався новий прес-центр, будувати який завершили до початку Гран Прі 1988 року.

Ці зміни також дозволили запустити протяжнішу національну конфігурацію, яка відтепер складала 4,8 кілометра. Вона проходила через новий правий поворот, яким закінчувалася пряма Club Straight (пізніше вона отримала назву Brooklands), а потім ішла через правий поворот перед шиканою, який утворив ділянку з назвою Luffield Complex. Клубна конфігурація (2,6 кілометра) залишилася незмінною.

Подальші значні перебудови проходили взимку 1990 року. Поворот Copse збільшили завдяки розширенню входу та зміні кута, а оригінальний поворот Becketts замінили кількома швидкісними поворотами, які утворили нову ділянку з трьома послідовними поворотами Maggotts, Becketts та Chapel. Оновлена траса, яка збільшилась до 5,2 кілометра, була усіма схвалена.

Валентино Россі, Yamaha Factory Racing

Валентино Россі, Yamaha Factory Racing

Фото: Yamaha MotoGP

Пряма Hangar залишилась незмінною за винятком додавання мостового переходу через неї, а от Stowe був сповільнений. Крім того, після нього з’явився ще один правий поворот, який оминав нову секцію Vale, за яким траса повертала спочатку ліворуч, а потім одразу праворуч до повороту Club. Завдяки цій ділянці автомобілі їхали набагато повільніше, перш ніж знову розігнатись на двох прямих ділянках, поєднаних дугою Abbey. Пряма закінчувалася також новим швидкісним правим поворотом Bridge, який разом із двома стрімкими лівими Priory та Brooklands утворював петлю. Замість шикани Luffield з’явились два правих повороти, що повільним вигином Woodcote праворуч завершувалось коло.

На сьогодні майже кожен поворот Сільверстоуну має не тільки свою власну назву, а й історію, пов'язану з ним. Переважною мірою це назви будівельних об'єктів, розташованих тут ще до побудови аеродрому (Abbey (Абатство), Luffield (каплиця Лаффілд) та інше). Назви інших гоночних треків Британії (Aintree (Ейнтрі), Brooklands (Бруклендс)), а також пряма Веллінгтон названа на честь британського бомбардувальника часів Другої світової війни.

Подальші зміни конфігурації відбулися у 1994 році. Після смертей Айртона Сенни та Роланда Ратценбергера в Імолі, а також аварії Педро Ламі під час тестів на Сільверстоуні знову збільшилась увага до безпеки на трасах. Поворот Copse знову був скоригований для збільшення зони вильоту, тоді як Stowe знову був перебудований – він був зменшений і став повільнішим. Вхід у Club також був посилений, а замість Abbey з’явилась ще одна нова шикана. Поворот Priory став менш гострим і був перенесений ближче, що призвело до перетворення Brooklands на шпильку.

Джек Міллер, Marc VDS Racing Honda

Джек Міллер, Marc VDS Racing Honda

Фото: Gold and Goose / LAT Images

Тоді з’явилася нова південна конфігурація, яка кривою поєднувала Abbey з Chapel. Її можна було одночасно використовувати з двома іншими конфігураціями - національною (2,6 кілометра) чи Club (5,1 кілометра), але через відсутність на ній жодних об'єктів пітлейну її використовували лише для навчання або під час тестів.

Більше змін було зроблено у 1996 році, коли було знайдено найкраще рішення для повороту Stowe. Завдяки появі поступового перегину наприкінці прямої Hangar і переміщенню межі траси назовні, була збільшена зона вильоту, що дозволило відновити його і зробити знову швидкісним.

Ще одним новим доповненням цієї частини траси стала автономна конфігурація Stowe (1,3 кілометра). Для неї були використані деякі з оригінальних злітно-посадкових смуг поруч із комплексом Vale. Ця нова трикутна траса пропонувала відмінну та безпечну ділянку для гоночної школи Сільверстоуна [Silverstone Racing School].

Тоді була оновлена міжнародна конфігурація (3,6 кілометра). Вона повертала праворуч одразу після Maggots, а далі через швидкісну шикану Ireland йшла по Південній конфігурації, яка закінчувалась перед Abbey і через шпильку майже у 180 градусів поверталась до старт-фінішної прямої. Ця конфігурація стала однією з найбільш часто використовуваних, причому багато національних чемпіонатів віддавали перевагу їй над довшою конфігурацією Гран Прі (5,072 кілометра).

Подальші значні інвестиції були внесені за рік, коли була оновлена ділянка Priory/Brooklands/Luffield. Вона стала зручнішою для їзди, а її дизайн відрізнявся від усіх попередніх варіантів. Невеликі зміни були внесені і у міжнародну конфігурацію, яка оминала шикану Ireland (хоча у мотоперегонах продовжували її використовувати).

Зміни інфраструктури навколо треку покращили доступ до траси, а у 2002 році була добудована дорога з чотирма смугами руху, яка стала додатковим проектом і поєднала трек із магістралями М1 та М40, що проходили поруч.

Після цього наступні значні зміни відбулися у 2003 році - цього разу на проханням гонщиків світового Супербайку. Швидкості у Woodcote викликали стурбованість, тому перед ним з’явилися нова більш щільна петля Luffield і незграбна шикана з крутими поворотами, які, безсумнівно, сповільнили швидкість, але так і не стали дуже популярними.

Нові пітлейн, паддок та адміністративний комплекс у Сільверстоуні

Нові пітлейн, паддок та адміністративний комплекс у Сільверстоуні

Фото: XPB Images

Формула 1 та MotoGP на Сільверстоуні

У 2009 році проведення Ф1 Гран Прі Британії на Сільверстоуні опинилося під загрозою. Промоутер Формули 1 Берні Екклстоун не раз виявляв стурбованість організацією гонки, зокрема це стосувалося стану під'їзних шляхів, пропускна здатність яких змушувала охочих потрапити на трасу стояти у багатокілометрових пробках на під'їзді. Проблему, хоч і частково, вирішила об'їзна дорога, проте залишалося питання до застарілої інфраструктури автодрому.

Невизначеність із приводу майбутнього чемпіонату Формули 1, який спочатку розглядав можливість проведення перегонів на перебудованому Брендс-Хетчі, а потім почав схилятися у бік Донінгтон Парку, змусила керівництво Сільверстоуна шукати інший чемпіонат для головної події. Саме тоді виникли плани повернути на трасу гонщиків MotoGP уперше після 1986 року, коли етап мотоперегонів був проведений тут востаннє. У зв’язку з цим траса була переглянута. Коли через фінансові труднощі шанси Донінгтон Парку на проведення етапу Ф1 знизились, було підписано нову угоду з Ф1 і заплановані роботи по модифікації траси.

Траса Сільверстоун

Траса Сільверстоун

Фото: Ford Motor Company

Для того, щоб задовільнити вимоги Екклстоуна, був побудований новий пітлейн у вигляді крила і комплекс паддоку між Copse і Abbey, протяжність траси була збільшена завдяки новій ділянці «Arena», яка починалась після прямої за поворотом Club і закінчувалась частиною колишньої прямої Club, що отримала назву Wellington на честь бомбардувальників, які колись злітали вздовж неї.

Нова траса дебютувала у 2010 році, хоча остаточно роботи по добудові нового комплексу пітлейну завершились перед початком Гран Прі 2011 року. Це призвело до того, що зараз траса має альтернативні місця для старт-фінішу: Ф1 використовує пітлейн «Крило», у той час як більшість інших чемпіонатів, як правило, використовують оригінальні пітлейн і старт-фініш.

Нова міжнародна конфігурація протяжністю 5,9 кілометра є частиною південної половини конфігурації Гран Прі та може використовуватись окремо завдяки пітлейну «Крило». На цій конфігурації досі не проводилось жодних значних гоночних подій, а от національна конфігурація (2,6 кілометра) стала ще більш популярною, особливо як місце проведення чемпіонату Британії з турінгу.

Хоча стара ділянка траси від Bridge до Priory досі існує, керівництво треку офіційно вивело її з експлуатації у 2011 році. Зараз тут розташована зона для відпочинку.

Дані Педроса, Repsol Honda Team

Дані Педроса, Repsol Honda Team

Фото: Gold and Goose / LAT Images

Сучасний Сільверстоун

Сучасна траса протяжністю 5,9 кілометра з найвдовшою прямою 770 метрів має 18 поворотів, десять правих та вісім лівих. Більшість із них швидкісні та утворюють також швидкісні зв’язки. Вона дуже технічна і через швидкісні повороти зі швидкою і частою зміною напрямку руху вимагає майстерності від гонщиків.

Середня ширина треку — близько 13 метрів, тому гонщики мають багато місць для обгонів.

Примхлива британська погода з частими змінами швидкості і напрямку вітру разом із частими дощами лише ускладнює вікенди, що лише збільшує видовищність перегонів на Сільверстоуні, яка, у свою чергу, пригортає увагу багатьох уболівальників.

Гран Прі Великої Британії: схема траси Сільверстоун

Гран Прі Великої Британії: схема траси Сільверстоун

Фото: Motorsport.com Ukraine

Наступна стаття про MotoGP
У Ducati здивувались критиці Россі на адресу Yamaha

Попередня новина

У Ducati здивувались критиці Россі на адресу Yamaha

Наступна новина

Гран Прі Великої Британії: розклад та шини

Гран Прі Великої Британії: розклад та шини
Завантажити коментарі

Про цю статтю

Серія MotoGP
Подія Гран Прі Британії
Автор Марія Галата
Тип новини Прев'ю