MotoGP, підсумки сезону-2018: друга десятка – поза уваги, без нагород та майже без очок

Поширень
Коментарі
MotoGP, підсумки сезону-2018: друга десятка – поза уваги, без нагород та майже без очок
Марія Галата
Автор: Марія Галата
20 груд. 2018 р., 11:38

Через насичену подіями боротьбу за перші позиції часто поза уваги залишались ті, хто посідав місця за межами топ-10. Це зрозуміло, бо на кону стоїть титул чемпіона світу. Хоча насправді конкуренція у другій десятці набагато жорсткіша.

Боротися всередині пелотону дуже важко. Це визнають усі топ-гонщики, яким час від часу через різні обставини – погані кваліфікації, падіння, тощо – доводиться продиратись з середини або з останніх місць до звичних позицій у групі лідерів.

Дехто з тих, хто за підсумками сезону не увійшов до першої десятки, напевно заслуговує на краще місце у турнірній таблиці, але перегони – це спорт, тут все може статись.

11-м у 2018-му став Дані Педроса. Минулий сезон був найгіршим для іспанця за всю його кар’єру у Великих Призах. Цього року він залишився без перемоги – вперше з 2006 року, коли він прийшов до прем’єр-класу. Крім того, він також не зміг виграти подіуму у жодній із 19-ти гонок сезону.

Можливо, ситуація склалась б по-іншому, якби не падіння та травми у перших гонках. У другому Гран Прі року в Аргентині він зазнав сильного хайсайду після контакту з Жоанном Зарко. Під час падіння Дані пошкодив праву п’ясть. Його прооперували, лише через 12 днів після перелому руки він героїчно проїхав наступну гонку в Остіні, яку завершив сьомим. Але вже наступна гонка у Хересі закінчилась для нього ще одним хайсайдом. Цього разу він зазнав потрійної аварії разом із Хорхе Лоренсо та Андреа Довіціозо. Він забив стегно, але не зміг його прооперувати через щільний графік перегонів та тестів. Пропустити важливі для його майбутньої кар’єри події він не міг, тому продовжив змагатись.

Читайте також:

 

 

П’яту гонку року Дані завершив п’ятим, але вже наступного Гран Прі він знову падає – цього разу через власну помилку. Три фініші з нулем у перших шести етапах вирішили його долю – Honda відмовилась продовжувати його контракт, він прийняв рішення завершити кар’єру попри можливість приєднатись до нової сателітної команди Petronas Yamaha.

До кінця сезону іспанцю так і не вдалось дістатися першої трійки на фініші – його найкращим результатом року так і залишилось п’яте місце. Йому було дуже важко психологічно через ситуацію у команді та тиск із намаганням виграти гонку та утримати свій особистий рекорд – перемагати принаймні раз у сезоні.

Шкода, що Педроса вирішив піти. Добре, що він залишиться у паддоці, хоча й як тест-гонщик KTM. Поки він відмовляється від участі у перегонах, але в одному інтерв’ю щодо можливості вийти на старт у майбутньому він відповів: «Ніколи не кажи ніколи». Залишається лише чекати та спостерігати за його новою роботою. Можливо, його новому виробнику не без його допомоги вдасться підняти помаранчевий байк на інший рівень. А ще під час фінальнього вікенду року він отримав звання «Легенди MotoGP» за свої беззаперечно виключні заслуги.

 

 

Альваро Баутіста не був слабим гонщиком, і 12-те місце за підсумком року це підтверджує. Якби на стартовій решітці мотоциклів не стало менше на два через те, що команда Marc VDS залишила прем’єр-клас, іспанець напевно продовжив би змагатись у MotoGP наступного року. Він помітно виріс наприкінці сезону, а його виступ на Гран Прі Австралії за заводську команду Ducati, де він заміняв травмованого Лоренсо, взагалі був блискучий. Він на рівних боровся у за місце у першій трійці з Довіціозо, Валентино Россі та Андреа Янноне (Марк Маркес зійшов після зіткнення з Жоанном Зарко), не поступаючись обом найсильнішим гонщикам чемпіонату, змусив почати говорити про те, що він, можливо, Червоним варто було обрати його як заміну Лоренсо, а не Даніло Петруччі.

Будь-що, але іспанець змагатиметься у світовому Супербайку за заводську команду Ducati. Хоча у WSBK пройшли лише перші тести, вже поширюються розмови, що нарешті у чемпіонаті з’явився гонщик, котрий зможе кинути виклик Джонатану Рею (Kawasaki), котрий четвертий рік поспіль майже без боротьби здобуває титул.

 

 

13-те місце за підсумками року посів Джек Міллер. Це перший рік австралійця на складному для багатьох мотоциклі Ducati. До цього він три роки змагався на Honda, з якою здобув одну перемогу – у Нідерландах у 2016-му. Міллеру бракує стабільності, але 23-річний гонщик швидко набуває досвіду. Цього року він виграв поул в Аргентині завдяки ризикованому рішенню їхати на сліках на вологій трасі, у той час коли всі інші були на дощових шинах.

Він занадто багато ризикує, тому шість із 19 гонок сезону закінчив аваріями. На щастя без травм.

За ним цікаво було спостерігати, особливо за тим, як тривала його адаптація до Desmosedici, спостерігати та порівнювати з тим, наскільки тривалішим був цей процес у Лоренсо.

Виступ Міллера у сезоні-2018 запам’ятається тим, як він стояв наодинці на стартовій решітці в Аргентині, коли один із усіх гонщиків правильно визначився з шинами. Тоді Джек фінішував четвертим – найкращий результат 2018 року. Гарний сезон, але поза топ-10. Чому у першій десятці так мало місць?

 

 

  

Усе йшло до того, що Полу Еспаргаро (14-те місце) було б варто забути сезон-2018, принаймні до останнього Гран Прі. У першій половині року через технічні проблеми мотоцикла він весь час залишався за крок від топ-10. Перша половина сезону завершилась невеликим скандалом для іспанця. На початку гонки у Німеччині він впав після небезпечного обгону, зніс Алекса Рінса та зруйнував гонку Міллеру та Андреа Янноне – усім трьом не пощастило опинитись на шляху Еспаргаро-молодшого. Після розгляду інциденту гоночна дирекція жодних штрафів не присудила, але його колеги були дуже розлюченими.

Друга половина сезону почалась аварією та травмою – під час розминки у Брно він зламав ліву ключицю. Два наступних Гран Прі він пропустив, гонку у Мізано не зміг закінчити через недостатньо гарну фізичну форму. Наступного вікенду в Арагоні він впав у третій практиці та вдруге зламав ліву ключицю.

 

 

Проте через три тижні він отримав дозвіл лікарів та змагався у Таїланді. Як провідний гонщик команди він мав повернутись до дій, адже потрібно було працювати над прототипом для наступного сезону. На Бурірамі він був 21-м, в Японії 13-м, але в Австралії та Малайзії був змушений зійти з гонки через проблеми з шинами та мотоциклом.

Майже у половині етапів він залишався без очок. «Сезон, який варто забути», - говорив він про 2018 рік, але лише до фіналу.

Еспаргаро не міг бажати кращого закінчення року – у Валенсії у складній дощовій гонці з двох частин він фінішував третім, до того, після аварії на початку. Перший подіум прем’єр-класу – для іспанця та для KTM. 14-те місце у чемпіонаті – більшою мірою завдяки місцю у топ-3. Заслужена нагорода за терпіння та волю, але про першу десятку поки говорити зарано.

 

 

Підсумки року дебютантів, яких було п’ятеро цього сезону, розглянемо окремо. Лише відзначимо, що вони перевершили кількох гонщиків, котрі змагаються у прем’єр-класі не перший рік.  

Наступний з другої десятки – Алейш Еспаргаро на 17-му місці. Він поступився Франко Морбіделлі та Хафіжу Шахріну. Проте, іспанець має об’єктивне виправдання – з мотоциклом Aprilia та  величезними проблемами RS-GP, яких було дуже багато у першій половині року, він просто не міг бути кращим.

Проте його 2018 рік був відзначений гарною новиною – в Арагоні після старту з п'ятого місця Алейш з відмінним першим колом дістався шостого місця, на якому протримався до кінця. Він отримав найкращий результат для Aprilia після повернення до прем’єр-класу – шосте.

Проте, результати наступних гонок були гіршими, а в Японії він був змушений зійти через проблеми з шинами, які могли бути пов’язаними з роботою мотоцикла.

Попри незмінну прихильність до Aprilia іспанець сказав, що ще один схожий сезон із місцями у другій частині протоколу змусить його думати про вихід у разі відсутності змін. Це зрозуміло, з його рівнем на конкурентному мотоциклі Еспаргаро-старший напевно був щонайменше вдвічі кращим. Ніяк не 17-м.

 

 

Наступним 18-м у чемпіонаті став Бредлі Сміт. Йому також довелось боротися більшою мірою не з суперниками, а з проблемами мотоцикла KTM.

Проте, його товариш по команді Пол Еспаргаро на такому самому байку був кращий, інколи набагато. Найліпшим результатом року Сміта стало восьме місце у фіналі у Валенсії.

Можливо, Бредлі не пощастило, і він залишився без мотоцикла на наступний рік, а може й навпаки. Його забрала Aprilia, де він займатиметься розвитком RS-GP. Крім того, він змагатиметься у новій електричній серії чемпіонату за команду SIC One Energy Racing. Очікуваний підсумок року британця, схоже, не засмутив, і поточна ситуація його влаштовує. Він матиме можливість проїхати пару гонок MotoGP за вайлдкард, на нього чекають пригоди у Кубку світу MotoE. Це набагато цікавіше, ніж бути однією бойовою одиницею виробника, змагатись та займатися розвитком прототипу, поки від травм відновлюються його товариш Пол Еспаргаро та тест-пілот Міка Калліо (фін сильно пошкодив праве коліно під час практики ГП Німеччини, через що не сідав на мотоцикл до кінця року).  

 

 

Ще один гонщик, котрому сезон зіпсували травми - Тіто Рабат (завершив рік 19-м). Він добре виступив на початку року – посів сьоме місце в Аргентині та восьме в Остіні. Проте у травні під час тестів нового асфальту траси Монмело для Michelin він зазнав аварії, в який отримав незначні травми – розриви зв'язок та забиття м’язів.

Наступного вікенду у Муджелло він був на старті. У наступних Гран Прі його виступи залишались більш-менш стабільними – недалеко від топ-10 за виключенням технічного сходу на Каталонії.

Сезон Рабата закінчився достроково – аварією на Сільверстоуні. У суботу під час практики була злива, сесію зупинили занадто пізно, вже коли гонщики почали падати майже одночасно на одній ділянці траси. Рабат був у гравії та намагався встати, коли його вдарив Honda Франко Морбіделлі. Іспанець отримав складний перелом, який вимагав термінової операції, яку зробили у найближчий лікарні. Відновлення було тривалим – Тіто пропустив всі сім наступних етапів і повернувся на мотоцикл лише наприкінці листопада під час перших післясезонних тестів у Валенсії.

Гонку у Сільверстоуні скасували через непогоду. Частково через аварію Рабата. Проте, попри травми його команда продовжила його контракт. Складний сезон, але закінчився він відносно добре.

 

 

Скотт Реддінг, 21-ше місце. Британець перейшов до Aprilia наприкінці минулого року замість Сема Лоуса, чия угода була достроково скасована. Проте, вже після перших гонок, коли Скотт ще не встиг адаптуватись до складного й проблемного прототипу, стало відомим, що його угода не буде подовжена. На початку червня було офіційно оголошено, що на його місце прийде Андреа Янноне. У Реддінга залишався шанс залишитись з італійським виробником тест-пілотом, але…

Роздратований тим, що команда відмовилась від нього, навіть не давши шансу себе проявити, численні технічні відмови та проблеми мотоцикла, і британець дав волю своєму язику. Після фінішу жахливої гонки в Австрії, яку він закінчив одним із останніх, у ромові зі ЗМІ Реддінг назвав Aprilia «шматком лайна». Він вибачився перед виробником та своєю командою на наступний день у понеділок, але виправити ситуацію вже було неможливо. Його покарали штрафом, про подальшу співпрацю з Aprilia навіть думати вже було не варто.

У 2018 році сталась ще одна подією, що пов’язана з Реддінгом, але знову не з його спортивними досягненнями. Британець вирішив поздоровити Марка Маркеса з перемогою у чемпіонаті після Гран прі Японії, але його привітання були занадто щирими – в іспанця вийшло з суглобу травмоване плече в обоймах Реддінга.

Запам’ятається британський гонщик також своїм прощальним стриптизом після фінішу своєї останньої гонки MotoGP, коли під дощем він знімав весь свій захист та одяг і кидай його на трибуни уболівальникам.

Веселий хлопець, нічого іншого не скажеш. Тепер він розважатиме британський Супербайк.

 

 

Карел Абрахам закінчив рік останнім серед контрактних гонщиків – на 23-му місці з 24-х, з 12 очками, які він здобув у п’яти гонках. Проте, він залишився у прем’єр-класі – його команда Avintia Ducati продовжила контракт із чехом. Мабуть, єдиний гонщик MotoGP, який утримав своє місце завдяки гарному фінансуванню з власних джерел. У спорті такі ситуації не рідкість. Про минулий сезон Абрахама можна сказати небагато – був, змагався. Ось, мабуть, і все.

 

 

Загалом протягом 2018 року на стартову решітку виїжджали 32 гонщики – п’ятеро дебютантів та тестові гонщики з пілотами заміни (для останніх вже можна влаштовувати окремий залік). Їхні підсумки сезону варто підбити окремо.

 

 

Наступна новина
Завантажити коментарі

Про цю статтю

Серія MotoGP
Автор Марія Галата
Tags сезон-2018