Підсумки сезону-2018: омріяне місце у топ-5 – реальне у топ-10

Поширень
Коментарі
Підсумки сезону-2018: омріяне місце у топ-5 – реальне у топ-10
Марія Галата
Автор: Марія Галата
17 груд. 2018 р., 10:56

Для багатьох досвідчених гонщиків MotoGP з огляду на зростаючий рівень конкуренції місця у першій трійці поки залишаються недосяжними, тому вони зосередились на менш амбітній меті – завершити рік у топ-5. Але у 2018 році це виявилось не так вже й просто.

Охочих завершити рік у першій п’ятірці все більше з кожним роком. Це й не дивно – мотоцикли стають конкурентнішими та досконалішими, а гонщики сильнішими. Отже, згадаємо тих, хто цього року намагався, а хто зміг вибороти місце у топ-5.

Фактично всі гонщики, що намагались завершити рік у першій п’ятірці, за підсумками року посіли місця у топ-10 – хтось через травми, хтось через невдачі, а хтось навпаки, завдяки наполегливості у своєму прагненні.

Читайте також:

На четвертому місці сезон-2018 завершив Маверік Віньялес. Він мав шанси бути третім, але йому не пощастило у фіналі – він впав і не зміг перевершити у загальному заліку свого товариша по команді Валентино Россі, хоча різниця між ними напередодні останньої гонки року була лише два бали.

Якщо згадати про сезон іспанця, то другий рік в Yamaha був гіршим за перший. Певною мірою через проблеми з мотоциклом, особливо у першій половині сезону. Маверіку бракує стабільності та врівноваженості. Звичайно, ситуація в заводській команді виробника з Івата цього року була дуже важка. Якщо досвідчений Доктор назвав її «випробуванням», то що вже казати про молодого та палкого Мака. Численні висловлювання Віньялеса, в яких він звинувачував у проблемах і помилках свою команду, не могли зменшити й без того напружену атмосферу у боксах. Все закінчилось заміною керівника його команди, але чи допоможе це усунути або хоча б зменшити знервованість в його половині гаражу у разі програшу? Побачимо.

Все-таки Маверіку треба більше дивитись на товариша по команді та брати приклад із нього, принаймні у тому, як треба долати проблеми. Або на іншого, вже колишнього, пілота Yamaha із сателітної команди Жоанна Зарко, котрий у першу чергу намагався вдосконалити себе, а не шукати причини своїх проблем на стороні.

Читайте також:

 

 

До речі, Зарко став шостим за підсумками сезону. Другий рік поспіль француз здобуває звання – цього сезону вже офіційне – найкращого незалежного гонщика. Жоанну пощастило, бо цей титул виграти було б набагато важче або навіть неможливо, якби не травма його головного суперника по цьому заліку Кела Кратчлоу, через яку той пропустив три останні гонки сезону.

Зарко чудово почав чемпіонат 2018 року. Гірше, ніж дебютний, але йому вдалось у перших чотирьох гонках двічі фінішувати другим. До речі, усі ці гонки він починав із першої лінії, а першу гонку року у Катарі з поулу.

Його чорна смуга почалась на домашньому Гран Прі у Ле-Мані. Він стартував із поулу, але зазнав аварії під час боротьби за першу позицію. У наступних восьми гонках він не піднімався вище сьомої позиції. Відновитись французу вдалось лише наприкінці сезону. У передостанній гонці він виграв ще один подіум – із третім місцем. Останню гонку Зарко завершив на сьомому місці, він так і не зміг виграти гонки з Yamaha. Коли він матиме шанс перемогти – невідомо. Жоанн перейшов до заводської команди KTM та змагатиметься на мотоциклі, котрий поки не вигравав.

Читайте також:

 

 

Якщо у двох вищезгаданих гонщиків сезон був складним, в Алекса Рінса  справи йшли чудово. Свій другий сезон у MotoGP іспанець завершив п'ятим. Йому поки бракує досвіду, що було особливо помітним у першій половині сезону. Проте у другій частині року він змагався відмінно, боровся у групі лідерів за перші позиції та перевершив за підсумками чемпіонату свого товариша по команді Андреа Янноне. Наступного сезону Рінс стане провідним гонщиком Suzuki, але чи зможе він перемогти?

Читайте також:

 

 

Якби не складна травма Кел Кратчлоу напевно завершив сезон у першій п’ятірці та став найкращим незалежним гонщиком. Британець – один із гонщиків, хто падає найбільше. Звичайно, менше ніж його колега по Honda Марк Маркес, але на відміну від іспанця, британець зазнає аварій у гонках, через що залишається з нулем. Цього року у Кратчлоу було чотири фініши без очок у 15 гонках. Краще, ніж торік, але все одно забагато для пілота з його досвідом. Одна перемога та два подіуми з один другим і одним тертім місцями підтверджують відмінний рівень Кела як гонщика. Він має заводський байк та, хоча й не повноцінну, але підтримку заводу, тому просто має посідати місця у топ-5.

Будь-що, але склалося так, як склалося – Кратчлоу завершив сезон сьомим і намагатиметься відновитись до перших зимових тестів у лютому 2019 року.

Читайте також:

 

 

Наступне за британцем восьме місце за підсумками чемпіонату посів Даніло Петруччі. Він також, як Кел, змагається на заводському мотоциклі, але має навіть кращу підтримку від виробника – в його приватній команді працюють інженери Ducati, а з огляду на підписаний влітку заводський контракт він мав достатньо привілей у другій половині сезону.

Проте, гарними в італійця були лише Гран Прі на початку року – саме до того часу, поки він не підписав угоду на наступний сезон. Саме завдяки гарним результатам перших гонок він став офіційним пілотом Червоних замість Хорхе Лоренсо. Наче він отримав омріяне місце та заспокоївся.

В останніх семи гонках його найкращим фінішем було сьоме місце в Арагоні. До того в усіх цих гонках Петруччі поступився своєму товаришу по команді Джеку Міллеру, котрий їздив на старішому на рік прототипі.

На початку сезону Петруччі говорив про амбітні цілі – місце у топ-5 за підсумком року, звання найкращого незалежного гонщика. На жаль, сподіватись на це можна було лише до початку літа. Потім в італійця не було помітно навіть поблизу лідерів. Якби не гарний початок року він напевно був би поза топ-10 – на місце, на яке заслуговує з огляду на рівень його найближчих суперників та їхні намагання отримати якомога кращий результат.

Читайте також:

 

 

Якщо казати про гонщика, якому не щастило найбільше протягом сезону-2018, то пальму першості беззаперечно отримає Хорхе Лоренсо. Зла доля, збіг обставин або заздрість суперників – можна вигадувати багато пояснень тому, що відбувалось з іспанцем цього року.

На початку року його результати були слабкими, такими, як і протягом першого сезону з Ducati. Через це команда зневірилась у ньому та відмовила у продовженні контракту на наступний термін. Саме у той момент Хорхе почав вигравати – можливо, допомогла злість та бажання довести, що він триразовий чемпіон MotoGP. Попри перемоги претендувати на титул у 2018 році він вже не міг, бо перевага Маркеса була занадто великою. Але завершити другий та останній сезон із Червоними віце-чемпіоном Лоренсо мав шанси, бо у середині року з трьома перемогами зрівнявся по очках зі своїм товаришем по команді Андреа Довіціозо.

Читайте також:

 

 

Початком чорної смуги для Лоренсо можна вважати скасування Гран Прі Британії. Іспанець виграв поул і з великою ймовірністю міг виграти гонку, але її скасували через погані погодні умови.

У наступній гонці у Сан-Маріно Хорхе впав за коло до фінішу під час боротьби з Маркесом за друге місце. Ще один Гран Прі – тепер в Арагоні – і ще одна аварія та нуль очок. Цього разу все сталось у першому повороті початкового кола. У своєму падінні Лоренсо звинуватив Маркеса, який був поблизу нього. Якщо бути чесним, Марк не причетний до падіння – усі подробиці інциденту можна побачити на відео. Це було зрозумілим для всіх окрім палкого та норовистого Хорхе – він звинуватив у падінні свого майбутнього товариша по команді. Конфлікт зійшов нанівець, на відміну від неприємностей Хорхе.

Під час падіння в Арагоні Лоренсо отримав перелом правої стопи. Операцію вирішили не робити, гонщик намагався відновитись до наступного вікенду у Таїланді. Проте погана вдача супроводжувала іспанця. Він розпочав вікенд на Бурірамі, але під час другої практики через несправність мотоцикла зазнав хайсайду. При падінні іспанець отримав травму лівої п’ясті.

Читайте також:

 

 

Хорхе спробував повернутись на мотоцикл в Японії та Австралії, але вже після перших виїздів був змушений відмовитись від подальших заїздів. Змагатись в Малайзії він навіть не намагався, оскільки ретельніші обстеження виявили у нього ускладнення травми руки, які вимагали хірургічного втручання.

Замість Сепангу він повернувся до Іспанії, де його прооперували. Хоча повністю відновитись протягом трьох тижнів до фіналу сезону іспанець не зміг, він все-таки проїхав останню гонку з Ducati. Дощовий Гран Прі, котрий через зливу зупиняли, він завершив 12-м. З огляду на те, що фінішу дістались 15 із 24 гонщиків та не найкращий фізичний стан можна вважати це гарним результатом. Хоча якщо згадати, що переможцем Гран Прі Валенсії, там, де Лоренсо зазвичай виступав сильно, став другий офіційний гонщик Ducati Довіціозо...

Якби не травми, якби не важка й тривала адаптація, якби не непорозуміння у власній команді… Попри дев’яте місце Лоренсо можна вважати одним із героїв сезону-2018. Принаймні за кількістю «значущих» подій.

Читайте також:

 

 

Десяте місце у турнірній таблиці, лише на один бал позаду Лоренсо, посів Андреа Янноне. Насправді, реальних шансів в італійця завершити рік у топ-5 не було. Хоча мотоцикл Suzuki помітно поліпшився наприкінці сезону - і це підтверджують результати Рінса, Андреа бракувало стабільності. Янноне ображений на свою вже колишню команду – з 2019 року він змагатиметься за Aprilia – та висловлював своє незадоволення багато разів в інтерв’ю. Результат у MotoGP можна досягти лише за підтримки команди, саме її, скоріш за все, бракувало Андреа для кращих фінішів та кращої позиції за підсумками року.

Читайте також:

 

 

На стартовій решітці 2018 року було 24 гонщики, серед яких п’ятеро – дебютанти. З огляду на жорстку боротьбу у першій десятці їхні виступи залишались поза уваги, хоча насправді виступи середняків можуть чимало сказати про тенденції прем’єр-класу.

 

 

Читайте також:

Наступна новина
Завантажити коментарі

Про цю статтю

Серія MotoGP
Автор Марія Галата