Топ-10 подій сезону MotoGP: «нові» гравці

Минулого року було оновлено чимало рекордів. Деякі з них — такі, як дев'ять різних переможців Гран Прі — назавжди увійдуть в історію чемпіонату.

1/33

Після завершення сезону 2016 року можна сміливо сказати – після кількох темних років з точки зору монополії заводських команд трьох виробників для чемпіонату світу MotoGP почалась «золота ера». Зміна регламенту перед початком сезону та введення єдиної системи налаштувань електроніки ECU допомогли змінити розстановку сил у прем’єр-класі.

Цього року на стартовій решітці місця поділяли двадцять один мотоцикл. Більше третини серед них було Ducati – вісім загалом, шість Desmosedici GP в сателітних командах і два заводських байки. Honda мала два мотоцикли в заводській і три в незалежних командах, у той час як у Yamaha було по два мотоцикли в заводській і сателітній стайні.

Фото: Yamaha MotoGP

2/33

У даний час ще одне місце зарезервовано для команди LCR, яка зараз має лише одного гонщика [Кела Кратчлоу]. Поки Honda не в змозі надати шосту RC213V, а жоден із інших виробників – ані Suzuki, ані Aprilia – не може забезпечувати скорочену команду.

Після повернення до королівського класу Suzuki і Aprilia, виступаючи без сателітних команд, були сфокусовані на своїх заводських програмах. Вони користалися пільговими умовами – більша кількість двигунів, можливість працювати над силовими установками та змінювати їх протягом сезону та обмежена лише наданими шинами кількість тестових днів. Результати обох виробників стали набагато кращими, особливо у японського заводу.

3/33

Цього року на Гран Прі перемагали дев'ять гонщиків, які представляють чотирьох виробників і шість різних команд, дві з яких сателітні. Це неймовірний результат для чемпіонату. Щоб переконатись, наскільки важливими були ці досягнення, згадаємо учасників та переможців останніх десяти років.

4/33

Сезон Гран Прі 2007 року став 59-м чемпіонатом світу FIM. Того року був введений новий регламент, за яким у класі MotoGP почали використовувати мотоцикли із об’ємом двигунів до 800 куб. см - в період між 2002 і 2006 роком це були 990-кубові байки. Менш потужні 800-кубові мотоцикли дозволяли пізніше гальмувати і розвивати більш високу швидкість в поворотах через їх меншу вагу, що, в свою чергу, дозволило збільшити швидкість та зменшити часи швидких кіл.

Фото: Ducati Corse

5/33

У 2007 році офіційно було заявлено 22 гонщиків, які представляли сім заводів. Однак брали участь у більш ніж половині етапів лише 18 спортсменів. Серед них були шість Honda, по чотири Yamaha і Ducati та два Suzuki. Із двох Kawasaki та двох СR212V фактично змагалися лише по одному гонщику, а два райдери Ilmor GP виступили лише на одному етапі.

Фото: Team Gresini

6/33

У 2008 році кількість гонщиків зменшилась до 18 – шість у Honda, по чотири Ducati та Yamaha і по два Kawasaki та Suzuki. Того року клас перейшов на єдиного постачальника шин – ним стала Michelin.

7/33

Наступного 2009 року розклад сил трохи змінився – гонщиків стало загалом 19. Щодо розподілу серед виробників, то на один мотоцикл більше стало у Honda, Ducati та Yamaha (сім та по п’ять відповідно), Suzuki залишилось два, а от Kawasaki стало на один менше – японський виробник, посилаючись на глобальний економічний спад, оголосив про рішення залишити чемпіонат. З 2009 змінився також поставник шин – на сім років ним став Bridgestone.

8/33

У 2010 році гонщиків стало 17 - шість у Honda, п’ять у Ducati, чотири у Yamaha та два у Suzuki. Наступного року кількість спортсменів залишилась без змін, але замість одного Suzuki з’явився ще один Ducati, яких стало так само шість, як і Honda. Крім того, з 2011 року було введено обмеження для заводських прототипів – лише по чотири для Honda, Ducati та Yamaha.

9/33

У 2012 році чемпіонат повернувся до літрових прототипів. Слід відмітити, що після 2011 року стартова решітка почала катастрофічно зменшуватися, і інколи з 17-18 гонщиків фінішу діставалися лише 13-14. Три заводи, які досі залишаються членами MSMA (Motorcycle Sports Manufacturer Association), Honda, Ducati та Yamaha, могли випускати та обслуговувати лише певну кількість мотоциклів – по шість Honda з Ducati та чотири Yamaha. Отже, потрібно було приймати якесь рішення, яке б дозволило збільшити кількість гонщиків та видовищність перегонів.

10/33

Оскільки за правилами 2011 року кількість заводських прототипів була обмежена до чотирьох для кожного виробника, Dorna відкрила доступ на старт приватним командам, для яких був створений клас Claiming Rule Teams (CRT). Проекти CRT могли використовувати двигуни, електроніку і шасі сторонніх виробників, ніяк не пов'язаних з MSMA.

Отже, в сезоні-2012 заводські байки отримали 12 гонщиків - по чотири у Honda, Ducati та Yamaha, два в заводських командах, два в незалежних. До новоствореного CRT, які отримали додатково певні привілеї, заявки подали шістнадцять приватних команд.

Фото: Repsol Media

11/33

У класі CRT місця на стартовій решітці прем’єр-класу отримали 11 райдерів. Найчисельнішим виробником серед байків була Aprilia, яка спочатку мала п’ять прототипів. У другій половині сезону одна із команд вирішила змінити італійський мотоцикл на німецький, через що чемпіонат завершували два BMW. Крім вищезгаданих байків, присутніми були чотири Kawasaki та один Honda.

Фото: Aspar Team

12/33

У 2013 році кількість місць на стартовій решітці збільшилась до 24. Заводських байків залишилось 12 – по чотири у Honda, Ducati та Yamaha. Щодо CRT, то серед 12 мотоциклів було п’ять Aprilia, чотири Kawasaki, два BMW та по одному Honda і Suzuki.

Фото: Repsol Media

13/33

Починаючи з 2014 року правила щодо команд знову змінилися. Відтепер прототипи MSMA класифікувалися як «заводські», в той час як команди підкатегорії CRT отримали офіційну назву «відкритого» класу. Основна відмінність класів полягала в тому, що, хоча всі мотоцикли почали використовувати затверджений блок електронного управління MotoGP, прототипи класу Open отримали стандартне ECU від Magneti Marelli з програмним забезпеченням Dorna Sports, в той час як «заводському» класу дозволялось використовувати свої власні користувацькі програми.

Щодо кількості та розподілу місць на стартовій решітці, то у 2014 році заводський клас не змінився – 12 гонщиків, шість у заводських та шість у незалежних командах, по чотири для кожного виробника Honda, Ducati та Yamaha.

А от у відкритому класі відбулася деяка перестановка сил. Honda залишилось чотири, але з’явилися по дві Yamaha, ART та PBM. У першій половині сезону було два Avintia, один з яких у другій половині року замінив Ducati.

Фото: Repsol Media

14/33

Починаючи з 2015 року, виробники, які не виграли жодної сухої гонки з початку сезону 2013 року або були новими для класу, отримали право увійти в категорію «заводська» з усіма її привілеями. Отже, до нього увійшли 17 із 25-ти мотоциклів прем’єр-класу. Серед них були по чотири Ducati, Honda та Yamaha, по дві Suzuki та Aprilia і один ART.

У відкритому класі залишилися чотири Honda та по дві Ducati та Yamaha.

Фото: Bridgestone

15/33

2016 рік сміливо можна назвати роком Ducati, яка взяла на себе сміливість постачати техніку одразу для трьох приватних команд. Подібні обсяги раніше могла дозволити собі тільки Honda HRC, але HRC - це не Ducati, це окрема корпорація всередині іншої. То було раніше, але зараз японці відмовилися від таких навантажень.

Отже, цього року на стартовій решітці було вісім Ducati, п’ять Honda, чотири Yamaha та по два Suzuki та Aprilia .

16/33

Тепер звернемося до іншого питання – хто вигравав протягом останніх десяти років? Не будемо брати до уваги гонщиків, які виступали за три заводські команди, які були та залишаються лідерами чемпіонату, а проаналізуємо перемоги інших виробників та приватних команд.

17/33

2007 рік був вдалим для Suzuki - вісім подіумів, із них один подвійний в Сан-Марино із другим та третім місцем та перемогою у Франції. Японський виробник здобув чотири третіх та три других місця протягом року. Гонщики приватних команд Honda тричі посідали третє та два рази друге місця. На рахунку Ducati одне третя позиція, а у Kawasaki одна друга.

Подіум Гран Прі Сан-Маріно: Переможець Кейсі Стоунер, Ducati; друге місце Кріс Вермойлен, Suzuki, третє місце Джон Хопкінс, Suzuki

18/33

2008 рік. Сім місць на подіумах. Suzuki лише тричі фінішували третіми, в той час як Yamaha вдалося це зробити лише двічі. А от на рахунку Ducati одне третє та одне друге місце за сезон.

Колін Едвардс, Валентино Россі та Андреа Довіціозо

19/33

2009 рік. П'ять місць на подіумах. Honda здобула три подіуми – одне друге та два третіх місця. Yamaha та Kawasaki лише двічі – кожний по разу – посідали другі місця.

У 2010 Yamaha Tech 3 вдалося здобути третє місце лише двічі.

У 2011 році гонщики Honda піднімались по разу на другу та третю сходинки подіуму. Yamaha лише раз фінішувала третьою.

Фото: Team Gresini

20/33

2012 рік. По два третіх місця в Yamaha та Honda, але того сезону усіх здивував тестовий гонщик Yamaha Кацуюкі Накасуга, який дістався фінішу другим у фіналі в Валенсії.

2013 рік. Чотири подіуми у Yamaha – по два третіх та других місць, а також одне друге місце у Honda.

2014 рік. Одне друге та одне третє місце Yamaha, та по одній третій позиції у Ducati та Honda.

Фото: Yamaha MotoGP

21/33

У 2015 році лише чотири рази сателітним гонщикам вдавалося посідати місця на подіумі.

Кел Кратчлоу (Honda) був третім в Аргентині, Даніло Петруччі (Ducati) став другим в Великій Британії, а в Сан-Марино одразу двоє – Бредлі Сміт (Yamaha) та Скотт Реддінг (Honda) посіли відповідно друге та третє місця.

Фото: Marc VDS

22/33

Того року сателітні гонщики піднімались до четвертого місця лише тричі, п’ять разів вони фінішували п’ятими. Сім шостих та три сьомих місця були найкращими в решті вікендів. Ще в двох гонках, в котрих приватні райдери діставалися подіуму, іншим вдавалося дістатися четвертого (Сан-Марино) та шостого (Велика Британія) місць.

Фото: Marc VDS

23/33

Після нововведень 2016 року ситуація істотно змінилась - трьом гонщикам, які не належали трьом заводським командам, вдалося виграти чотири Гран Прі. Першим це зробив Джек Міллер (Honda) на ТТ Ассен, наступним став Кел Кратчлоу в Чехії – пізніше британцю вдалося виграти ще одну гонку цього року, в Австралії. Крім двох гонщиків незалежних команд перемогу для Suzuki здобув Маверік Віньялес.

24/33

Якщо казати про подіуми, то Віньялес ще тричі фінішував третім (у Франції, Японії та Австралії), Кратчлоу був другим двічі (на Заксенринзі та Сільверстоуні), а Скотт Реддінг дістався третього місця на ТТ Ассен.

Десять подіумів, з яких чотири - це перемоги, навіть не варто порівнювати з чотирма у 2015 році. Але щоб остаточно переконатись в тому, що цього року приватні гонщики істотно «зіпсували» спокійне життя топ-6 прем’єр-класу, розглянемо ще деякі статистичні дані. Для цього подивимось, скільки сателітних гонщиків цього року фінішували у топ-5 – навіть не у першій десятці.

Лише три Гран Прі завершились без гонщиків із топ-6 у першій п'ятірці – в Катарі, Італії та Австрії.

25/33

В семи гонках четверте та п’яте місця посідали сателіти або гонщики Suzuki – в Аргентині Юджин Лаверті та Ектор Барбера, в Остіні Маверік Віньялес та Алейш Еспаргаро, в Каталонії Віньялес та Пол Еспаргаро, в Чехії Лоріс Баз та Барбера (переможець Кел Кратчлоу), на Арагоні Віньялес та Кратчлоу, в Японії Алейш Еспаргаро та Кратчлоу (Віньялес третій), в Малайзії Барбера та Баз.

26/33

Чогось бракувало задля того, щоб дістатися подіуму, гонщикам в двох Гран Прі – четверті місця посіли Пол Еспаргаро в Нідерландах (де виграв Джек Міллер, а Скотт Реддінг став третім) та Скотт Реддінг в Німеччині (друге місце Кела Кратчлоу).

Останніми в топ-5 фінішували Алейш Еспаргаро в Іспанії, Пол Еспаргаро у Франції (Віньялес другий) та в Австралії (Кратчлоу переможець, Віньялес третій), Віньялес у Сан-Марино та Валенсії.

27/33

Якщо порівнювати статистику фінішів у топ-5 з урахуванням подіумів останніх двох сезонів для усіх гонщиків прем’єр-класу, крім шести заводських райдерів Yamaha, Honda та Ducati, то в 2015 році найкращою була Yamaha, яка 8 разів була у першій п'ятірці. Honda це вдалося чотири рази, а Ducati лише один раз.

Фото: Yamaha

28/33

У сезоні-2016 у трійки заводів нарешті з’явився новий суперник – гонщикам Suzuki вдавалося посідати місця у топ-5 дванадцять разів. Набагато краще у порівнянні з попереднім роком виглядали Ducati (8 місць у топ-5) та Honda (7 місць у топ-5). А от Yamaha стала гіршою – лише 4 фініші серед п'яти найшвидших.

29/33

Згадаємо ще одного виробника – Aprilia, який повернувся до MotoGP два роки тому. Його результати теж стали кращими, хоча й не настільки, як у Suzuki. На його рахунку цього року 16 фінішів у топ-10, найкращими з яких були три  сьомих місця – два у Альваро Баутіста та одне у Штефана Брадля. Якщо враховувати, що одного разу це було краще за заводських гонщиків іншого італійського виробника місце, можна сподіватись на достойну боротьбу наступного року, якщо результати залишатимуться не гіршими.

30/33

Отже, після домінування трьох марок та трьох заводських команд, які змагалися в MotoGP останніми роками, відтепер на полі з’явились нові гравці. Спостерігаючи за вікендами та гонками цього сезону, було важко передбачити, хто стане швидшим. Чи пішло це на користь чемпіонату? Безумовно.

31/33

Наступного року мотоциклів на стартовій решітці з приходом до королівського класу нового виробника стане на два більше. Відтепер за першість змагатимуться шість заводів - Honda, Yamaha, Ducati, Suzuki, Aprilia та KTM – та дванадцять команд, з яких половина – сателіти. В майбутньому організатори MotoGP націлені мати на стартовій решітці 24 мотоцикли, отже, вакантним поки що залишається ще одне місце.

32/33

У своєму бажанні зробити чемпіонат MotoGP більш стабільним Dorna і сім незалежних команд цього року уклали угоду. Вона триватиме до 2021 року і передбачає ряд заходів, які почнуть впроваджуватись із наступного сезону.

Серед них є зобов'язання для виробників надавати в лізинг свої мотоцикли, на які встановлюється максимальна ціна в 2,2 мільйони євро за одиницю. При цьому кожна сателітна команда отримає бонус у розмірі 2,2 мільйони євро від Dorna, в той час як виробник також отримає компенсацію, сума якої не буде оприлюднена.

33/33

Нові умови допоможуть незалежним командам укладати нові або більш вигідні угоди з заводами, що означає можливість для кожної приватної команди знайти для себе найкращий варіант у MotoGP.

Звичайно, ідеальний сценарій - це шість виробників з двома байками в заводській і двома в сателітній командах, які займатимуть усі двадцять чотири стартові місця. Але навіть якщо він не буде здійснений найближчим часом, видовище, яке на нас очікуватиме наступного року, буде неперевершеним.

Фото: Yamaha MotoGP
Написати коментар
Показати коментарі
Про цю статтю
Серія MotoGP
Тип статті Топ список