Блог Черепіна: Швеція-2015 - що ж ми "накоїли"?

Поширень
Коментарі
Блог Черепіна: Швеція-2015 - що ж ми
Павло Черепін
Автор: Павло Черепін
15 лют. 2018 р., 16:14

Вже сьогодні розпочинається боротьба на Ралі Швеція - до вашої уваги чергова частина блогу штурмана Павла Черепіна, який разом з Юрієм Протасовим повертається до WRC.

Юрій Протасов, Павло Черепін, Ford Fiesta WRC
Юрій Протасов, Павло Черепін, Ford Fiesta WRC
Юрій Протасов, Павло Черепін, Ford Fiesta WRC
Юрій Протасов, Павло Черепін, Ford Fiesta WRC
Юрій Протасов, Павло Черепін, Ford Fiesta WRC
Юрій Протасов, Павло Черепін, Ford Fiesta WRC
Юрій Протасов, Павло Черепін, Ford Fiesta WRC
Юрій Протасов, Павло Черепін, Ford Fiesta WRC
Юрій Протасов, Павло Черепін, Ford Fiesta WRC

Вже кортить повернутися у Велику Гру, в сам чемпіонат і на його швидкі доріжки. Найкращим (допоки) роком для екіпажу ми вважаємо 2015-й. Як мінімум через Сардинію та Швецію.

Ралі Швеції 2015. Наші п'ять хвилин (і 34 секунди) слави - історія однієї спецділянки.

У 2015-му після провалу в Монте-Карло (а інакше назвати наш виступ на Citroen DS3 WRC язик не повертається) ми просто не мали права підвести наших уболівальників у Швеції. Хотілося реабілітуватися. Хотілося вийти з секунди з кілометра відставання від лідерів, що відповідає порівняльному темпу, з огляду на різницю в підготовці та налаштування нашої техніки і топових заводських машин. І якби ж то лише хотілося - воно ж іще й "моглося" :)

Найгірше, що ми могли зробити в цій ситуації, - героїчно стати «чемпіонами одного спліту», понестися швидше, ніж можна й потрібно, і закінчити цю пригоду достроково. Але ми ж лише в інтерв'ю гумористи, а коли доходить до справи, всі виключно серйозні, тому поїхали навіть обережніше, ніж вміємо, пробуючи і набираючи темп із перестрахуванням, дбайливо. 

З моєї точки зору, одна з ключових компетенцій для успішного і швидкого екіпажу - вміти вчасно приборкати його, осадити себе. Швеція у 2015-му була саме таким випадком. До СД6 «Kirkenaer-2» все йшло трохи повільніше, ніж, можливо, хотілося уболівальникам, але «сухо і комфортно» для екіпажу. Пружина стискалася, енергія накопичувалася, і ось настав один із тих моментів, заради яких люди і займаються професійним спортом: відкрилася можливість і одночасно набралася критична маса навичок, що дозволяють зробити свою роботу хоч на мить краще за всіх у світі.

Перед цим в одній точці зійшлися відразу декілька факторів: по-перше, віра в себе. На перших допах ми відчували, що є хороший запас по швидкості і за можливостями техніки. По-друге, вболівальники. Ми завжди знаємо і відчуваємо підтримку онлайн, але, коли в складному повороті або на швидкій прямій WRC-шної спецділянки краєм ока помічаємо прапор України, це особливі почуття і особливе натхнення. Це окрилює.

На регрупінгу між першим і другим проїздом по Кіркенеру ми зустрілися з нашими найголовнішими вболівальниками: Наталією Гордієнко, Галиною Протасовою, Леонідом Протасовим, Денисом Губановим, Тарасом Чернухою, Дядею... Їхній "бус", обклеєний у жовто-сині кольори і логотипи команди, запам'ятали у Швеції всі.

У WRC завжди багато вболівальників, всі круті, дуже багато креативних і персонажів, що запам’ятовуються. Але наші... Наші - найкращі! І всі, що переживали у моніторів, і згадані вище північні мандрівники.

Виходячи на старт спецділянки, прокладеної в норвезькій лісосмузі з виїздом у поле, ми хотіли проїхати так, щоб нашим, які гордо стояли з жовто-синіми прапорами на інтернаціональному бруствері вболівальників, на цьому імпровізованому фан-секторі, сказали: «А ваші-то - красені!» 

Звичайно, ніякого плану виграти саме цей доп не було - просто хотіли на цих перегонах знайти свій момент і «вистрілити» високим результатом. За відчуттями проїхали ми СД6 цілком у робочому режимі, не стрибаючи вище голови, не на вухах. За фінішем відчувалося, що це було швидко, але не було відчуття феноменального результату, та й перед нами стартували не аматори - всі топ-пілоти світового ралі з заводських команд, без проколів та технічних проблем, суцільні зірки WRC, Ож’є, Латвала, Остберг, Кубіца, Ньовілль, Міккельсен... Після фінішу ми навіть результати допу завантажили не відразу - він був на території Норвегії, у нас банально не було зв'язку у шведських сімках. Дізналися про своє досягнення ми від Джона Міллінгтона, наразі вже почесного англійського пенсіонера, а тоді він відповідав у M-Sport за радіозв'язок із учасниками. 

Як і в будь-якій англійській організації, що поважає себе, у M-Sport є свої непорушні традиції. Одна з них - два дуже простих і водночас дуже особливих слова, які чують фордівські екіпажі з заводською підтримкою, коли виграють спецділянку в абсолюті: «Well done», вимовлене з оксфордскою дикцією Джона, - це те, заради чого виходять на старт хлопці, що представляють «блакитний овал»: )

І ще, уточнюю: це зараз Ford чемпіон і лідер, а тоді, у 2015-му, у Швеції головні герої були в інших командах і перемога Ford на допі сама по собі була дуже сміливою ставкою, а вже саме наша перемога - й поготів.

Одним словом, котимося ми на старт наступного допу, чуємо від Джона в навушниках заповітні «well done», автоматично підтверджуємо час проходження ділянки і відключаємося. Мовчимо. Обидва, здається, зрозуміли, що накоїли, але кожен боїться вимовити усвідомлене вголос першим. Мені все ж таки довелося порушити мовчання - штурману на переїздах належить вказувати правильний напрямок руху на розвилках.

Тільки після кількох поворотів Юра відгукнувся: «а ми, здається, доп виграли», прозвучало це досить буденно, хоча голос тремтів, а може, це вібрація шипованих шин по чистому асфальту передавалася на мікрофон. 

Ще одне підтвердження переходу на наступний рівень ми отримали перед стартом наступної спецділянки: зупинившись поруч із заводськими екіпажами, які чекали своєї хвилини для в'їзду в пункт контролю часу, зі своєї машини ми виходили вже під схвальні коментарі і поважні оплески «конкуруючих» екіпажів Ож’є, Латвали, Міка, Кубіци та інших. Визнали. Уже не лише як швидких серед WRC2, але і як претендентів на місце в еліті, як на п'ять з половиною хвилин найшвидший у світі ралійний екіпаж, як людей, які навчилися якісно виконувати свою роботу і довели це.

В принципі, на цьому наш план на гонку був виконаний, але хотілося, звичайно, ще й закріпити успіх швидким часом на інших допах (ех, шкода, не можна було ще пару разів проїхати цей Кіркенер) і потрапити за підсумком у залікову зону абсолюту. І у нас все, звичайно ж, вийшло - був ще один шанс на перемогу на СД, але десяті частки секунди вирішили суперництво на користь заводських екіпажів. Підсумкова дев'ята позиція в абсолютному заліку стала приємним доповненням до результатів нашої роботи того вікенду. Пізніше, в тому ж 2015-му, ми покращимо і цей результат, піднявшись ще вище, але про це іншим разом…

Блог Павла Черепіна перекладено та опубліковано з дозволу автора. Оригінальний пост знаходиться на сторінці Павла у Фейсбуці.

Наступна стаття про WRC

Про цю статтю

Серія WRC
Автор Павло Черепін
Тип новини Блог